Можливо, але мені здається, що треба намагатися уникати багатозначності. За "сучасний", хоча воно за складницями цілком могло би підійти, уже закріплене значення. Особисто я намагаюся уникати плутанини
"Сучасний" із значінням "новочасний" – з галицького вжитку, та ще й недоречного.
<мені ЗДАЄТЬСЯ, що треба намагатися уникати багатозначності>
Tac.
"Mnogoznacynœsty" e metonymia, a bez yeyui bui ne boulo rozvitcou gédnui móuvui na suété.
Не нудіть. Вам уже не раз казали, що не завжди можна перекласти чуже слово одним своїм, а ви мені знову за рибу гроші.
Було б бажання.
Просто, бачу, ліпите загальновживані слова не вперше, а коли Вам кажеш про недоречність, Ви починаєте гримати дверима 🤷♂️
Ви перебільшуєте. Мені просто неохота пояснювать вам раз у раз багатозначність слів.
І що значить "було б бажання"? Так чинили сталінські мовознавці, приладнуючи українські мовні звичаї до московських.
"Так чинили сталінські мовознавці, приладнуючи українські мовні звичаї до московських."
Ви про що?
О, знову про багатозначність слів 🤦♂️
Треба скоротити нашу мову до кількох тисяч чи, може, сотень слів. Ото наша мова буде найбагатшою 🤦♂️
"Ви про що?"
Про "було б бажання".
《О, знову про багатозначність слів 🤦♂️
Треба скоротити нашу мову до кількох тисяч чи, може, сотень слів. Ото наша мова буде найбагатшою 🤦♂️》
Тут осідок про мову, а не про теятер.
"Про "було б бажання"."
Я не розумію, це московщина? Якщо так, та як тоді правильно?
А я про що?
Коли ви розказуєте про польщину чи московщину, вас цікаво слухати.
Коли про "багатозначність", гасіть свічки, лягайте спати 🤷♂️
《Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Суча́сний, -а, -е. Современный》
Вам годилось би навчиться розумно вживать джерел.
Грінченкова робота була записать слова, що їх уживали українці.
Слова "сучасний" з таким значінням уживали в Галичині. Грінченко його й записав до словниці, не давши цьому слову оцінки чи примітки, бо то було не його завдання.
Нечуй-Левицький писав, що слова "сучасний" уживають із значінням "теперішній" у Галичині, і ганив галичан за його недоречний ужиток.
Префікс "су-" означає "разом", "спільно". Коли вживать його в словосполуках на взір: "сучасне мистецтво", "сучасна архітектура", з'являється питання: сучасні з ким чи чим? Тому слово "сучасний" на значіння "теперішній" не годиться.
Ого, вже й Грінченка не досить
Для нібито "сучасний з кимось" в нас є слово "тогочасний", сучасний про теперішнє, може й тому що су-часний з нами
А ви думали 🤭
До речі, я думав "тогочасний" новіше слово, а воно не те що в словниках до тридцятих, корпус ГРАК знаходить багато й до початку двадцятого століття
《Ого, вже й Грінченка не досить》
Говорили-балакали. Як не хочете навчиться читать розуміючи, не марнуйте мого часу.
《Для нібито "сучасний з кимось" в нас є слово "тогочасний", сучасний про теперішнє,》
Неправда ваша. Значіння слова "тогочасний" однакове із значінням слова "тодішній" і противне значінню слів "сьогочасний" і "теперішній". А слово "сучасний" повинно значить "однакового часу". Я вже давніше писав про значіння префікса "су-", а ви мені знову за рибу гроші.
《може й тому що су-часний з нами》
Префікс "су-" не ховає в собі значіння "з нами". Може буть і сучасний цареві Панькові.
"слово "сучасний" повинно значить "однакового часу""
Дозвольте зауважити, що те, що воно "повинно" щось комусь -- це одне, а природний розвиток Мови -- інше
《Дозвольте зауважити, що те, що воно "повинно" щось комусь -- це одне, а природний розвиток Мови -- інше》
Що природного в цьому розвитку? Як ви доведете, що він природний?
"《може й тому що су-часний з нами》
Префікс "су-" не ховає в собі значіння "з нами"."
Чому Ви відкидаєте відкидання? "Сучасний нам" -- "сучасний". Наприклад, "пити (хмільне, алкогольне" -- "пити", "вживати наркотики" -- "уживати", "висловлюватися непристойно" -- "висловлюватися". Спершу "сучасний нам", потім дедалі частіше відкидали "нам", коли йшлося про "сучасний нам" -- і слово набуло такого значення, "сучасний нам". Чому ні?
《Спершу "сучасний нам", потім дедалі частіше відкидали "нам", коли йшлося про "сучасний нам" -- і слово набуло такого значення, "сучасний нам". Чому ні?》
Гнівний одгук Нечуя-Левицького на недоречний ужиток слова "сучасний" у видаваних у Галичині журналах свідчить, що такого розвитку не було.
Я певний, що "сучасний" з чужим значінням не з'явився в мові галицьких селян, а з'явився тілько в мові галицької інтелігенції. Галицька інтелігенція перейняла польське "współczesny", але й у поляків воно найпевніше не своє, а скальковане "contemporaire" (con- = су-, temps = час) з модної тоді в Європі прязької (французької) мови.
Звідки в мене така гадка? Бо то був звичайний напрямок у розвитку мови інтелігенції підавстрійської Україні з їхніми "теренами" (прямо перейнято з прязької до польської), "мати рацію" (почасти перейнято, а почасти до слова перекладено польською з німецької), "підприємство" (перекладено до слова з німецької), "брати участь" (так само).
Московська інтелігенція найпевніше й собі перейняла таке значіння слова "современный" з тої ж таки прязької мови. І обидва любісінько сплелись в обіймах, як творили московсько-галицьку сучмову. Змосковщеним українцям дуже зручно: де в московській уживають "современный", заміняють його в сучмові на одповідне до букви "сучасний". У т. зв. "українських" (а насправді сучмовних) текстах не побачиш уже слів "новочасний", "новожитній", та й "теперішній" трапляється хиба що вряди-годи.
"Грінченкова робота була записать слова, що їх уживали українці.
Слова "сучасний" з таким значінням уживали в Галичині. Грінченко його й записав до словниці, не давши цьому слову оцінки чи примітки, бо то було не його завдання."
Таки було, як я вичитав з Караванського. Він і слова від Желехівського позначав, і галичанщини ніби теж.
P.S. прочитайте будь ласка фейсбук.
Теперішній, сьогочасний, новочасний, новожитній.
"Який стосується одного часу, однієї епохи з ким-, чим-небудь. Приклади
Який існує, відбувається, живе і т. ін. тепер, нині; який стосується теперішнього часу, нинішньої епохи; нинішній, теперішній, сьогочасний. Приклади
Який стоїть на рівні свого віку, відповідає вимогам свого часу, викликаний його потребами."
"Синхронний" -- не просто "одночасний", "сучасний" (що відбувається в той самий час).
Ми всі вміємо вирізать і вставлять шматки тексту. Що саме ви хочете довести (схоже, що витягом з якоїсь словниці)?
"Пляшка" замість "пляшка пива/горілки", або, як у нас кажуть, "покласти в ноги пляшку [з теплою/гарячою водою]".
"Підійди [до мене/сюди]"
"[нам] треба (щось-то)"
Мові, як і багатьом, якщо не всім, притаманно викидати очевидні частини словосполучень і словосполук, тому головне слово може змінити значення.
Від миг
Порівн. друг — дружний, райдуга — райдужний, повага — поважний, берег — прибережний, брага — бражний тощо
Це для того що відбувається в ту саму секунду (і не знаю чи потрібне таке слово взагалі)
Точніше мить. Але не синхронно
Хто вам таке сказав?
Про секунду мова не йде. Йде мова про миг, мить.
По-перше, щоб дати нового життя напівзабутому рідному красивому слову.
По-друге, шукав коротке слово, бо від мить виходять довгі похідні:
Мить — миттєвий, а ще + приростки, наростки тощо
Від миг, мигкий
<-гк- якось криво звучить>
Crivo ne züynity, ta ‹-oc, -c-› u rousscé tuority scoréixie znacyeinïa rœuna lat. ‹-abilis, -ibilis›, porœunaite: ‹cròxoc, cruxcuy›, ‹lamoc, lamcuy›, ‹suipoc, suipcuy›, ‹bridoc, bridcuy›, ‹çoupoc, çoupcuy›, ‹tròvoc, truvcuy›, ‹lipoc, lipcuy›, ‹gonoc, gœuncuy› ipr.
Та я теж думаю, що якось криво.
Наприклад, синхронне плавання — сумигке плавання 🙄
Тоді краще сумижне 🤔
миг є і мить, і миттєвий рух, тож мені довподоби
1. техн., книжн. Який відбувається, діє паралельно; який точно збігається з іншими періодично змінними явищами чи процесами
За потреби уточнити трохи значення, по будові хороше
Сучасний, одночасний, співчасний — не підходить.
Наприклад, підставте сюди синхронне плавання й підбирайте відповідники.
Гадаю, краще підбирати щось на взір мить, миг.
Сумитний — якось не дуже зрозуміле. Думаю, краще сумижний, або сумигкий.
Синхронний — сумижний/сумигкий — тобто одномижний, одномиттєвий, одномоментний, односекундний
Синхронне плавання — сумижне плавання
Синхронний режим — сумижний режим (чи яке там слово)
Синхронне навчання — сумижне Н.
Синхронний переклад — сумижний переклад
Синхронний генератор — сумижний генератор, або виробник
Roussca móuva dasty tuoriti siaca slova:
‹sõ-késen›, ‹rœunokésen› (porœun. ném. ‹gleichzeitig›, nzm. ‹gelijktijdig›), ‹tèzokésen› (porœun. drous. slova na ‹tyzo-, тьзо-›), ‹tuikésen, tuigykésen› (porœun. ‹tuigydeny›, cx. ‹týden›)›
E lixie uibyrati cotro slovo imeity znaciti "synchronous, σύγχρονος", cotro "simultaneous, ταυτόχρονος", cotro "isochronous".
Pazi, u dœunscé, napr.: ‹samtidig› mogeity znaciti i "synchronous" i "simultaneous* i *contemporary".
Isce, za 
sum.in.ua: suchasnyj imeity slovo ‹sõkésen› tri znacyeinïa: i "simultaneous", i "contemporary" i "modern". Sœige tri znacyeinïa sõty i ou dœunscoho ‹samtidig›, i ou greçscoho ‹σύγχρονος,›.
Модерний, як я розумію, є "сучасний для конкретного періоду".
Тож ~сейчасний виходить "стосовний цього часу".
~Своєчасний, свогочасний ← свого часу.
《Це я сліпий, чи це Ви не навели класиків? Я пройшовся по r2u.org.ua та ГРАКу, і знайшов лише приклади від Гната Хоткевича та Бориса Грінченка, чого недосить. Не відходьте від запитання, бо інакше Ваші слова – пуста балачка.》
А що Вам заважає поґуґлить "та таки так"?
Побачив у Марусі, Глеку Авмросія Метлинського і як я писав передніше, у Грінченка та Хоткевича. Та чи класики це?
Неправда, див. визначення
Та яке визначення?
Я ж вам навів кілька прикладів, де ви можете одночасно робити кілька дій, але це не буде синхронною дією. Бо синхронно ви можете щось робити з кимось або з чимось, але не сам.
Одночасний може бути як синхронним, так і асинхронним!
Тобто це вже не тотожна тяма
Так ми перекладаємо синхронний, а не одночасний. Не думаю що прямо треба розписати уточнення "одночасний [з кимось]", це ясно
Добре, про не тотожність цікаво
Наприклад, є синхронний двигун, а є індукційний, або асинхронний! 🤷♂️
До речі, вони можуть працювати одночасно, але не синхронно
І що, буде двигун сумижним? Там теж не в одну секунду
Пропоную рівночасний, але змінити значення, по будові те що треба
Щоб було зрозуміло:
Сучасний — гіперонім
Одночасний — гіпонім ↑
гіперонім ↓
Синхронний — гіпонім
<І що, буде двигун сумижним? Там теж не в одну секунду>
Про секунду це ви кажете, а не я.
Мова не про секунду.
Якраз може бути, бо це новослів/новотвір, який відповідає черпаному слову
МИГ у, ч., розм.
Те саме, що мить. Приклади
Бурхав так вітер .. Бив в очі, стежку з-перед ніг Неначе вкрав в короткий миг. (І. Франко)
І чути було в цей миг, Як стукає серце землі. (О. Гончар)
Iлько навiть не мiг сказати, як довго вони милувались разом iз славетним iзографом Алiмпiєм київськими краєвидами. Миг чи, може, годину? (Ю. Логвин)
Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
Добре, мить. В ту саму мить? Не відповідає, побудований так саме як одночасний, тільки замість одного якось часу є спільна мить. Щось може бути в одну мить, але не синхронно
Секунда — чітко визначений відрізок часу. Як хвилина, година, доба тощо.
Мить, миг — не чітко визначений відрізок часу
Хоч якої тривалості мить, можна робити щось з кимось в одну мить, але не синхронно. Час в одночасний теж не визначений, тому так саме
Якраз в одну мить — це і є синхронно 🤷♂️
Синхронний переклад — переклад одномиттєвий, але не можна чітко визначити за скільки секунд був здійснений.
Так само й инші тями підійдуть до одномиттєвий. Але воно (це слово) задовге, тому я й пропоную коротке та легковимовне — сумижний
"Якраз в одну мить — це і є синхронно"
Ви ж самі доводили, що можна щось робити одночасно, але не синхронно, це не буде залежати від тривалості. Хіба можна сказати що я дивлюся телевізор і літак летить синхронно? А в одну мить запросто
"Синхронний переклад — переклад одномиттєвий, але не можна чітко визначити за скільки секунд був здійснений"
Він або миттєвий (за мить), або за кілька секунд, разом не може бути
Ще раз.
Мить, миг — не чітко визначений відрізок часу.
Синхронний — одномиттєвий, а не одночасний
Синхронність для кожної тями може трохи відрізнятися, але це не завжди одночасність, бо одночасний — це розтягнутіший відрізок часу. Одночасний може бути й в одну мить, одну хвилину, годину, добу, а інколи й місяць. А сучасний — рік, десятки років, інколи сотню років, якщо мова йде про далеке минуле 🤷♂️🤔
Ще раз. Ви самі доводили, що можна робити щось одночасно (чи як ви хочете щоб я це висловив, бо ви не приймаєте це слово у відомому всім значенні — у той самий час, в ту саму мить), але не синхронно. Прямо зараз, у цю мить, відбувається дуже багато дій, але вони не синхронні. А ще й навпаки, синхронний переклад, як ви кажете, за кілька секунд, а не в ту саму мить що й оригінал
Тут або одночасного цілком досить, або сумижний теж не годиться
⟨Щоб було зрозуміло:
Сучасний — гіперонім
Одночасний — гіпонім ↑
гіперонім ↓
Синхронний — гіпонім⟩
Ні, це просто різне все. Сучасний (модерний, нинішній, теперішній, сьогоденний, сьочасний) — це загалом про теперішню добу.
Межа між "одночасним" та "синхронним" більш тонка, та побачити її можна.
Одночасний — який відбувся у той самий час, що й гинша подія.
Синхронний — який відбувся згідно, узгоджено із часом иншої події.
Синхронізація пристроїв не означає, що пристрої працюють (роблять?) одночасно.
паралельний
goroh.pp.ua: спів-
Спів- , як й одно- вказує на рівність, збіг проміжків часу, упродовж яких відбуваються, наприклад, перебіги
Це два різні слова. На перше я пристав би, а на друге, з галицьким "спів-" – ні.
Чому Ви так не любите галицький діялект, та й діялекти взагалі? Вже вкотресь бачу від Вас коментарі з несхвальними заувагами про діялекти й говірки. (Про всяк випадок, я киянин, а не галичанин)
Ваше почуття хибне. Я ніде не висловлював нелюбов до галицької говірки, та й до говірок узагалі.
Коли людині чужа жива народна українська мова, не важить, вона з Києва чи з Галичини.
"не висловлював нелюбов"
хиба не "не висловлював нелюбові/ви"?
Ваша правда, хоч і моє не помилка.
"Я ніде не висловлював нелюбов до галицької говірки, та й до говірок узагалі."
То-б'-то просто єстє нє вꙑсловєовалı нєлєꙋбовı до галıкьскоıꙑ говѡръкꙑ, а могеть-такꙑ ı нє лєꙋбıтє ıєоıꙑ? І кьто є пак "- [бо] галıкьскоє" ıак нє вꙑсловьеньıєо нєлєꙋбовı до галıкьскоıꙑ говѡръкꙑ?
"хиба не "не висловлював нелюбові/ви"?"
Кєомꙋ пıсьєтє "нелюбові/ви", ѡдокрємєоıѫтьı "ви", а нє самѫ кѡньцєѡвъкѫ "-и"?
Я не розумію, що ви тут написали.
То Вам є переписати на чинну правопись? Иносе:
"Тобто просто єсьте не висловлювали нелюбови до галицької говірки, а можеть-таки й не любите її? І що є пак "- [бо] галицьке" як не висловлення нелюбови до галицької говірки?".
《"Тобто просто єсьте не висловлювали нелюбови до галицької говірки, а можеть-таки й не любите її? І що є пак "- [бо] галицьке" як не висловлення нелюбови до галицької говірки?".》
Мої почуття тут ні до чого.
Українська зразкова мова з'явилась на основі південно-східних говірок. Тому були два приводи. По-перше, вони мішані з північних і південно-західних говірок і містять прикмети обох говіркових громад. По-друге (і це важить ще більше), вони найчисленніші серед українських говірок, а тому навчиться зразкової мови на цій основі буде легко більшості людей, що змалку розмовляють українською.
Галичани, подумавши, чи творить їм окрімну мову чи вживать уже готової на південно-східній основі, вибрали друге.
Инакше кажучи: зразкова мова на південно-східній основі зручна більшості українців. А галичани, що усвідомили це та й собі доброхіть пристали на такий мовний зразок, повинні додержуваться цієї постанови, а не мінять її, як заманеться, створюючи більшості незручності. Тож нема чого вибивать сльози з людей, що опираються погаличанщеному українському мовному зразку.
Тому є ще кілька причин.
По-перше, до виходу "Сина Русі" й "Русалки Дністрової" (звісно, це було революційне, "будительне" явище, але саме літературні твори не мали аж такого впливу, як на Сході)Руської трійці було вже видано твори Котляревського й кілька значних із доробку харківських романтиків, а народження першого значного класика Заходу (Франка, 1856) вже було написано досить багато творів різними авторами умовного Сходу (Сковорода, Котляревський, Харківські романтики, Шевченко, Куліш), тому на той час, зокрема через те, що більшість із них народилася й жила в Харківській і Полтавській областях (і, звісно, Черкаська й Київська, Чернігівська), літературна мова Схоже була значною мірою утворена. А згодом були Марко Вовчок, Нечуй-Левицький і Панас Мирний.
По-друге, мова в різних говірках Заходу (і це ще без Закарпаття!) значно більш неоднорідна, ніж на Сході, тому виробити якусь літературну мову хоча б окремо для Заходу було б непросто
"окрімний" це ви так на "окремий" кажете? Нехай, але чому з твердим закінченням а не мʼяким? Бо ж воно неначе проситься: окрімній. Так легше вимовити, + це явище присутнє в інших словах.
Не я кажу "окрімний" на "окремий", а ви кажете "окремий" на "окрімний". У Грінченка слова "окремий" навіть і нема:
r2u.org.ua: окремий.
Щодо мнякості/ твердості "-н-" я б таки пішов слідом за галичанами й запровадив би всюди в зразковій мові твердого "-н-", бо так простіше.
"Щодо мнякості/ твердості "-н-" я б таки пішов слідом за галичанами й запровадив би всюди в зразковій мові твердого "-н-", бо так простіше."
Простіше лише буде незнавцям української мови творити й відтворювати слова. Усім решта складніше. Та таки більшість українців, про яку ви так часто пишете, каже природнІЙ, зворотнІЙ, освітнІй, їхнІЙ, синІЙ, зимнІЙ, літнІЙ та ин. . Ці закінчення перейняли навіть самі галичани! Невже Ви будете перечити цьому мовному вжиткові?
Також дуже радив би вам почитати Секрети української мови Святослава Караванського, де він докладно описав усі тонкощі з мʼякими закінченнями в прикметниках (я читав Ваші посилання на праці, і навіть знаходив щось для себе цінне, тож був би радий, якби Ви прочитали й мою працю).
—
Одночасний ≠ синхронний
Синхронне плавання — одночасне плавання?
Співчасний +
Співчасний —
Це польське współczesny
《Співчасний —
Це польське współczesny》
Та таки так.
"Та таки так."
Це точно українська? Бо звучить неоковирно. Чому б не "Та виглядає так"?
"Виглядати" в значенні "мати певний вигляд", імовірно, є не питоме(московське) значення
І що саме тут "звучить неоковирно"?
《Це точно українська? Бо звучить неоковирно.》
Питайте в класиків та в людей, що розмовляють українською з діда-прадіда.
《Виглядати》в такому значінні – калька німецького "ausssehen". У Грінченка його не знайдете:
r2u.org.ua: виглядати.
"Співчасний —
Це польське współczesny"
Ні, оскільки я й не знав досі, що по-польськи так. Тому нічого польського
Галицький "спів-" – польський "współ-". Як то кажуть, незнання закону не звільняє од одповідальності.
Я передніше так само писав щодо «спів-». Не годиться воно.
<Я передніше так само писав щодо «спів-».>
To dournyõ'ste pisali, hi p. Olexa Rousin.
Drous. ‹ис полу, исполу, съ полу, съполу›.
Тобто "спів-" точно наше? Спасибі! А "веле-"?
<To dournyõ'ste pisali, hi p. Olexa Rousin.
Drous. ‹ис полу, исполу, съ полу, съполу›.>
До чого тут це?
Ви можете представити з писемних джерел "исполучастный, сполчастный, співчасний"? Чи щось таке?
Це польський перейняток, його можна знайти в словниках столітньої давности — тоді мода була ліпити все польсько-галицьке
Ви можете "представити" докази того, що це з польської? Окрім схожості, бо це не доказ?
《To dournyõ'ste pisali, hi p. Olexa Rousin.
Drous. ‹ис полу, исполу, съ полу, съполу›.》
Та аж ніяк. Я розумію ваш довід, та він перекривається тим, що в більшості українських говірок такого вжитку не засвідчено. А дурість те, що ви щоразу ганите мовний ужиток більшої частини України як змосковщений.
От тут я з Вами згоден
<Ви можете "представити" докази того, що це з польської? Окрім схожості, бо це не доказ?>
Я про "спів-"
"<Ви можете "представити" докази того, що це з польської? Окрім схожості, бо це не доказ?>
r2u.org.ua: Співчасний"
До речі, Ви, виходить, не розумієте одну дуже суттєву накову засаду: "відсутність доказів -- не доказ відсутності". Це не про цей випадок, звісно, але взагалі. Бо як "доказ відсутності" Ви наводите відсутність доказів
Ви, виходить, не розумієте української мови, якщо пишете таку дурню.
Як каже пан Олекса, не марнуйте мого часу
Цілком розумію Мову. Щось, крім голослівних закидів, буде? Джерела, посилання на доказ того, що спів- чуже?
"Ви, виходить, не розумієте української мови, якщо пишете таку дурню."
Дурню тут написали Ви. Я ж написав усе по суті. Маєте спростування -- прошу підтверджень
"<Ви можете "представити" докази того, що це з польської? Окрім схожості, бо це не доказ?>
r2u.org.ua: Співчасний"
І де там доказ, що це з польської? Там немає жодного дослідження. Ви взагалі розумієте, що таке "доказ"?
"А дурість те, що ви щоразу ганите мовний ужиток більшої частини України як змосковщений."
А які Ви доводи протиставляли, що це не так?
"Drous. ‹ис полу, исполу, съ полу, съполу›.>"
Цікаво, а я думав, що "спів" походить з німецького "zusammen-" через польке "wspol-", де zu- – w-, a sammen – spol.
Знайдіть инчі значіння.
<To dournyõ'ste pisali, hi p. Olexa Rousin.
Drous. ‹ис полу, исполу, съ полу, съполу›.>
Воно не дало в сьогочасній мові спів-.
приймати участь.
goroh.pp.ua: спіл.
r2u.org.ua: *сп?в*
r2u.org.ua: *сп?л*
Мій переклад:
Опріч цього є купа слів:
《Цілком розумію Мову. Щось, крім голослівних закидів, буде? Джерела, посилання на доказ того, що спів- чуже?》
Знайдіть бодай один "спів-" у класиків.
《Воно не дало в сьогочасній мові спів-.
Мій переклад: приймати участь.
Опріч цього є купа слів: goroh.pp.ua: спіл.
r2u.org.ua: *сп?в*
r2u.org.ua: *сп?л*》
Про те, що це не своє, свідчить і те, що навіть галичани, що набрались тих "співів" од поляків, кажуть "сусіда", "суміжний", "сукупний", а не "співсіда", "співміжний", "співкупний".
""Виглядати" в значенні "мати певний вигляд", імовірно, є не питоме(московське) значення"
"《Виглядати》в такому значінні – калька німецького "ausssehen"."
Помиляєтеся.
пол. wygladac
нім. aussehen
англ. to look
слов. vyzerat
ісп. parecer (таке саме семантичне значення)
хор. izgledati.
Ні, не помиляюсь. Якби я помилявся, таке значіння було б у Грінченка. Подвійне значіння слів у чужих мовах не довід на вашу користь, а більше навпаки – друге, чуже українському слову значіння, прийшло звідти. І поляки, і словаки, і хорвати живуть поряд з народами, що розмовляють німецькою. І в московській мові "выглядеть" – калька з німецької : https://arno1251.livejournal.com/589284.html?utm_source=3userpost. Пономарів і собі потверджує, що такий ужиток помилковий: https://www.bbc.com/ukrainian/blog-olexandr-ponomariv-39217093.
Ви недогледіли прикладу з іспанської. Він доводить, що ці значіння (визирати й мати вигляд) – пересікаються.
《Ви недогледіли прикладу з іспанської. 》
Це ваша вигадка. Я його ввидів, та що з того?
《Він доводить, що ці значіння (визирати й мати вигляд) – пересікаються.》
У чужих мовах. І що з того?
"Це Ваша вигадка. Я його ввидів, та що з того?"
Чому це "вигадка"? Я дбало звіряв його на en.pons.com з инчими мовами.
"У чужих мовах. І що з того?"
Дарма написав друге речення. Це було на ваші слова, що значіння "мати вигляд" – німецьке.
"Питайте в класиків та в людей, що розмовляють українською з діда-прадіда."
Що мені їх питати, як ужили це Ви? Від мовців української такого ніколи не чув. Ні від молодших, ні від старших.
"І що саме тут "звучить неоковирно"?"
Дивно, що Ви не бачите. Повтор "та-так-так".
Я вже був одіслав вас до класиків, що дають приклади такого вжитку. Не марнуйте мого часу.
"Питайте в класиків та в людей, що розмовляють українською з діда-прадіда."
Це я сліпий, чи це Ви не навели класиків? Я пройшовся по r2u.org.ua та ГРАКу, і знайшов лише приклади від Гната Хоткевича та Бориса Грінченка, чого недосить. Не відходьте від запитання, бо інакше Ваші слова – пуста балачка.
Підтримую. Треба джерела
Цікаво, тоді справді варто пошукати джерела.Може, "виглядати" з таким значенням — природне явище.
І щодо "співу" також варто пошукати джерела, бо сказати, що це просто калька польського префікса — це не доказ
"Підтримую. Треба джерела"
"Цікаво, тоді справді варто пошукати джерела."
Ось що відбувається, коли перестаєш вірити в необґрунтовані закиди про калькованість того чи того слова: починається адекватна, плідна дискусія.
Так. Бо дехто вже хтозна-скільки не надає
++
"І щодо "співу" також варто пошукати джерела, бо сказати, що це просто калька польського префікса — це не доказ"
Саме так.
І знову скажу для всіх, хто хоче слухати й розуміти: відсутність доказів -- не доках відсутності
Одночасний легко +. Плавання не знаю як, але якщо це від одночасності рухів, чому б і ні. Ну може якщо дуже захочеться то докрутити якось. Його ще й схоже так не називають вже (та ще й спочатку не називали)
Ще раз. Одночасний ≠ синхронний
Не тільки синхронне плавання, а й инші тями.
Одночасний — може бути різниця година, дві, три, десять, доба
Синхронний — різниця щонайбільше в кілька хвилин (синхронний переклад)
"Одночасний — може бути різниця година, дві, три, десять, доба" що хах
Що, українська мова недостатньо наукова, щоб словом "одночасний" описати... одночасність?
Вона вже описала. То навіщо його сюди ліпити, як корові сідло?
Звістка про напад опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі. (В. Гжицький)
Як гадаєте, це все сталося в одну мить чи на протязі певного короткого часу?
Яким словом вже описала?
Ну якщо одночасно то доволі короткого. Он перший приклад до одночасно з СУМу, де ви це взяли, буквально про одночасність. Та й той який до одночасний. І прикметник пояснюється "Який здійснюється, відбувається водночас з чим-небудь іншим". Та й з більше прикладів видно
ви взяли цитату з СУМ-11 (ну або 20)
Тобто тільки з прикладів зрозуміло, що одночасний, сучасний ≠ синхронний.
Напр., одночасне плавання — це масовий заплив, а синхронне — зовсім инша дисципліна, вид спорту
Одночасний добре передає значення, не треба ніякого одномиттевого. Так, там, де це не важливо, воно може означати не буквально "в ту ж секунду", але це його загальне значення
"Напр., одночасне плавання — це масовий заплив, а синхронне — зовсім инша дисципліна, вид спорту" ну це проблема цього виду спорту, недарма перейменували. Їм треба якось назватися що рухи одночасні, а не плавання
Так не годиться в визначенні термінів.
Я вам навів кілька прикладів. Через те й уживають чуже слово, бо наше в цьому значенні не підходить. Бо таки синхронний — одномоментний, а не одночасний
Ви навели один приклад. Зазвичай одночасний цілком досить
https://e2u.org.ua/s?w=Synch*&dicts=all&highlight=on&filter_lines=on навіть технічні словники вважають що цілком досить
Та не вважають. Це синонім, але не тотожне означення.
Ви можете робити щось одночасно, але не можете це робити синхронно сам. Але з іншим можете це робити синхронно!
Бо синхронний — це одномиттєвий, а не одночасний
Невже так важко зрозуміти?
Спитайте у технарів, якщо не вірите, вони вам те саме скажуть
Прочитайте визначення. Нічого там одномиттєвого, а приклади то взагалі
Це все синхронне плавання. Чи синхронні рухи. Може в "одночасні рухи" справді неясно що це буквально копії, але так тільки це значення
"Ви можете робити щось одночасно, але не можете це робити синхронно сам. Але з іншим можете це робити синхронно!" Ні, для одночасності теж хтось треба
Пфф я сам технар)
Якщо ви технар, то як ви можете казати про синхронність?
Наприклад, ви одночасно п'єте каву, снідаєте, дивитесь у телевізор чи телефон, можете ще щось робити. Це все одночасно, але не синхронно, бо ви не комбайн!
А от синхронні рухи ви можете виконувати ще з кимось.
Так зрозуміло?
Тепер ви почали не в той бік перекладати. Ми не до одночасний шукаємо відповідник
Наприклад, синхронний генератор — це не одночасний генератор 🤷♂️
"синхронний генератор не одночасний" але і не одномиттєвий, там навіть не знаю як сказати що збігається частота напруги і швидкість обертання, збіжний?
Балакали, балакали, сіли та й заплакали 😪
А під яким перекладом ми сперечаємось? 🧐
Ну так ви мені доводите що одномиттєвий має бути, бо секунда в секунду. От і заплакали
Щоб було зрозуміло:
Сучасний — гіперонім
Одночасний — гіпонім ↑
гіперонім ↓
Синхронний — гіпонім
Добре, те, що можна бути одночасним з кимось але не синхронним плюс можна робити самостійно щось одночасно, це все треба обдумати. Правда тоді і су-часні, і сумижні теж ламаються, вони так саме побудовані
Перечитайте ще раз наші коментарі тут і в обговоренні слова. Бо ми зараз підемо по десятому колу.
Гіпонім і гіперонім можуть бути синонімами, це коли значення їх збігаються, але не тотожні, бо збіг може бути не завжди.
Сучасний — ламається, сумижний — ні