Офіційно — 1. Що запроваджується, регулюється урядом, урядовою установою або службовою особою; урядовий, службовий.
2. Витримано відповідно до встановлених правил, формальностей.
Приклад вживання
З Переяслава Шевченко поїхав до Києва, де був уже офіційно зарахований, як художник, співробітником археографічної комісії (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 186).
Від прикметника нарочен, нарічний, від друс. нарочьнъ, що в матеріалах до словника давньоруської мови І. Срізнівського є перекладено грецькою як επίσημος, що значить »formal; official«, дослівно ≈ »назначений, призначений«, від επι- »по, після, за« та σημ- »знак«; друс. нарочьнъ є від нарєчи »назвати, призначити, становити, домовити« та нарокъ »призначення, умова, задача«.
Оффициально – урядо́во, з у́ряду, офіці́йно.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) r2u.org.ua: урядово
Очевидно слово "урядово" все-таки має вужче значення, ніж запозичене "офіційно"... "Урядовий відео-кліп", "урядово розлучися", "урядовий випуск нового телефону"...
r2u.org.ua: урядово
Від прикметника нарочен, нарічний, від друс. нарочьнъ, що в матеріалах до словника давньоруської мови І. Срізнівського є перекладено грецькою як επίσημος, що значить »formal; official«, дослівно ≈ »назначений, призначений«, від επι- »по, після, за« та σημ- »знак«; друс. нарочьнъ є від нарєчи »назвати, призначити, становити, домовити« та нарокъ »призначення, умова, задача«.
Мабуть, звідти й пішло наше "нарікати" ("давати ймення").
Гоже!
Дійсно, хмммм, гоже (ніяк не звикну до цих "словотвірських" вслів) =)
Красиве слово +