Де там є згадано, шо корінь чек- чужий? Він є не лише в польській, чи інших західнослов'янських мовах, а в сербській, хорватській, бовгарській, македонській. Тобто спільнослов'янський. Маловживаний в південно-східних говорах? Нехай, але чому висновок тоді, шо він взагалі чужий? Україна велика, вкраїнська мова поширена на великій території, сподіватися однакового вжитку повсюдно є дурна справа.

»Маловживаний в південно-східних говорах? Нехай, але чому висновок тоді, шо він взагалі чужий? Україна велика, вкраїнська мова поширена на великій території, сподіватися однакового вжитку повсюдно є дурна справа.«

+ 👍

<Де там є згадано, шо корінь чек- чужий? Він є не лише в польській, чи інших західнослов'янських мовах, а в сербській, хорватській, бовгарській, македонській.>
Як мене не зражує память, то й Галицько-Волинський літопис не засвідчує слів "чек-". Тут є чимало добродіїв, що вони з запалом копирсаються в давньоруській. Ото б добре зробили, коли б вишукали в літописах цього слова.
Доводить инчими мовами, що буцім слово вкраїнське, не до ладу.

Прошу, аргументуйте своє становище.

Маловживаність на Сході Руси не доводить чужости слова, як и поширеність на Сході Руси не доводить питомости.

Звукострій не одповідає правилам фонології руської мови? Аж нияк.

Семантичний розвій не питім? Ні.

Відсуття слова в давн.-рус. памятках так само ничого не доводить, бо памятки, де б се слово було загадано могли просто до нас не дотривати. Є безліч питомих, ба винятково руських слів, тяглість яких од прасловянських часів є беззаперечно доведена, та котрі не були згадані в давн.-рус. памятках.

До того ж слово широко ходить усею Руссю, та поза єю межи всіх словян.

Отже нищо не перечить питомости сього слова.

Коли судите инако, то аргументуйте своє становище, прошу.

"Доводить инчими мовами, що буцім слово вкраїнське, не до ладу."

Ну, я згоден, але я показував, шо цей корінь не особливий розвиток лише західних мов, а є давніший, спільний також з південними слов'янськими мовами. Звідси можна чекати цей корінь і в праговорах української.

⟪Де там є згадано, шо корінь чек- чужий? Він є не лише в польській, чи інших західнослов'янських мовах, а в сербській, хорватській, бовгарській, македонській. Тобто спільнослов'янський. Маловживаний в південно-східних говорах? Нехай, але чому висновок тоді, шо він взагалі чужий? Україна велика, вкраїнська мова поширена на великій території, сподіватися однакового вжитку повсюдно є дурна справа.⟫
Я казав головним чином за "очікувати", бо з'являється воно в галицьких авторів у середині 19го століття. Слово "чекати" найпевніше не чуже, бо воно деколи з'являється й у наддніпрянських авторів (згадай як постало наддніпрянське нарічча), але не так часто, щоб бути основним у загальній мові.

Пояснено під словом "очікувати".

»Не на тім, панове, перечитеся — "очікувано" (як і все, що є за "expected") НЕ ГОДИТЬСЯ за "потенційно". Крапка. І нема чого парканадцятий раз ті самі бесіди вести.«

То є ясно, та ж сперечали-смо ся не о то 😅

Хоча правда є Ваша, цікаво, кілький вже раз ото перечимо ся за то саме)

У тім і біда: коли слово не годиться, то нема про що далі й писати. Питомість (або перейнятість), засвідченість, уживаність і всяке таке не важать нічого, якщо подане слово просто не є до річи. А щодо сего спору, то я вже не знати котрий раз читаю на Словотворі за те нещасне "чекати", та й щоразу все зводиться до тих самих доводів. Не знаю за вас, а мені вже від того помалу робиться зле.

»У тім і біда: коли слово не годиться, то нема про що далі й писати. Питомість (або перейнятість), засвідченість, уживаність і всяке таке не важать нічого, якщо подане слово просто не є до річи. А щодо сего спору, то я вже не знати котрий раз читаю на Словотворі за те нещасне "чекати", та й щоразу все зводиться до тих самих доводів. Не знаю за вас, а мені вже від того помалу робиться зле.«

Та, є таке