Яресьчиха, повернувшись увечері з економії, з подивом дізналася, що син її віднині школяр: пішов і сам записався до школи. (О. Гончар)
Ось і школа. Квіти, квіти Загойдалися вгорі. Ті, що звались просто діти, Нині звуться школярі. (П. Воронько).
По східцях ми біжимо вниз, як школярі. (Ю. Яновський).
можливо, черпано з польської (пол. szkolarz); творено від "школа" (
школа) почепом (суфіксом) "-яр" (-ар) (-ар (суфікс))
ягел. (англ.) schooler, schoolboy, schoolchild
нім. Schüler
моск. школьник, школяр
ꙋкıльќъ, ꙋкıлькıъка
"Якщо училець, то училиця"
Є тому якесь тло?
"Ну точно без м'якого знаку"
Знак може бути мйакий чи твердий? Та коли маєте на гадцї "ь", то так, у чиннім письмї його бути не має. Поправив їм.
За чинним правописом -иця (ті правила творення фемінітивів, які в новому додали), та й без тих правил ніби так частіше. А, ще -иня може бути
Взагалі правда що перше що треба спробувати це -ка, але коли його додають крім нього ніби нічого не з'являється: учитель — учителька, співак — співачка (чергування), тому мені здається що в цьому слові і "ч" нізвідки, виходить пестливе чи що. Чи таке чергування може бути? Але все одно якесь як зменшувальне. А без нього взагалі погано, тому мабуть -иця/-иня
"За чинним правописом -иця"
Правопис не рїшає як творити слова.
"коли його додають крім нього ніби нічого не з'являється"
Шчо ймете на гадцї?
"мені здається що в цьому слові і "ч" нізвідки"
"Чи таке чергування може бути?"
Чому то нивідки? "Ц" + "ь" дає "ч", як от "паляниця" + "-ька" = "паляничка".
"Але все одно якесь як зменшувальне"
Можливо, але почепи "-иця" й "-иня" не відповідають почепу "-ець" музька роду.
Mõgyscou ‹-eç› (prasl. *-ykos) mogeity u geinscé rodé u póuné teacti ‹-iça›, tô bui: ‹oucileç› : ‹ouciliça›.
Inxya récy, tuaroslœu ‹ouk-i-l-yk-os/-ik-a› ci *ouk-i-dl-yk-os/-ik-a ne teacneity znacyeinïou "школяр", peny *ouk-i-, is *-i-, bo e œd déyeslova causativa, se bui "ouciti — to teach" a ne "to learn, to be taught".
Ні, правопис звісно не вирішує як творити слова, але в тих правилах ніби непогано записали як це відбувається, чомусь до -ець зазвичай не -ка додають
школа, як вихованець абощо
-
‹навчалець› = ‹naoucialeç› œd ‹naouciati› (‹навчати›)›, a tô e ino durativum-factitivum œd ‹naouciti› (‹навчити›), cyto e causativum — дїєслово, що виражає змїну чи спричиняє змїну стану в обйектї: ‹навчити›, на рівнї морфосемантики, значить *"спричинити, а би обйект був навчений", а ‹навчати› є лише повторювально-тривалий вид дїєслова ‹навчити›, що само не значить нич инше ніж дїєслово ‹вчити› (після приголосного: ‹учити›), а таким чином ‹навчалець› є *"повязаний з тривалою чи повторюваною дїяльністю вчіння/навчання гинших", тодї як "школяр" є той, хто піддає ся вченню, той, кого вчать/навчають". ‹Навчалець› є просто довільне слово, мотивоване лише поверхневим "чуттєм" звучання, без унутрїшньойи морфосемантичнойи логіки.
Я думав про навчання і "навчальню", а суб'єктність як у вихователь-вихованець. Але справді значення трохи плутається, а вчилець коротше і точніше
ѹкıєник, ѹкıєниќа
+++
—
"—"
Ну й шчо то значить?
+++
Учень буває будь-який, а школяр навчається саме в школі