"Для них був тільки театр, актори і, розуміється, акторки... Кинути на сцену китицю рож та якнайголосніше гукнути "славно!" — це був їх святий обов'язок".
"До вечора грали в кічку в Руриськах і на Сторожиськах, а вечером — до театру. Купили білети, били браво, кричали "Славно!", одним словом, поводилися як не можна краще".
(«Казка мого життя», Богдан Лепкий)
"— Славно, славно! — закричали всі звірі". («Коли ще звірі говорили», Іван Франко)
Бо несвідчено в українській мові у такій тямі, а в московській свідчено й уже дуже давно. У нас "дерзають" лишень ті, хто дуже люблять Шарія та Мураєва, ніде ви не почуєте "дерзати" від незросійщених українців. Зате від зросійщених – хоч греблю став.
ліпо — добре, гаразд
ліпота — врода, краса, красота
http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm#L Дуже давнє слово, ще з часів Давньої Руси, перші ж рядки знаменитої героїчної поеми, головної пам'ятки нашої писемности, Слова о Полку Ігоревім, починаються так:
"Не лЂпо ли ны бяшетъ, братїє, начяти" (http://izbornyk.org.ua/slovo/slovo.htm), тобто це друге слово в цій поемі, такі слова нам потрібно вберігати, якщо ми, звісно, бажаємо не облишати спроб відвоювувати у східного загарбника право гордитися спадщиною давньої Київської Руси!
Як прикметник – "ліпий".
Бра́во! — вигук. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь.
Глядачі ще довго проводжали його вигуками: "Браво!".
запозичення з італійської мови;
іт. bravo «молодець» виникло як вигук схвалення в опері на базі прикметника bravo «хоробрий, сміливий»;
Перекладаємо слово бра́во!
"Для них був тільки театр, актори і, розуміється, акторки... Кинути на сцену китицю рож та якнайголосніше гукнути "славно!" — це був їх святий обов'язок".
"До вечора грали в кічку в Руриськах і на Сторожиськах, а вечером — до театру. Купили білети, били браво, кричали "Славно!", одним словом, поводилися як не можна краще".
(«Казка мого життя», Богдан Лепкий)
"— Славно, славно! — закричали всі звірі". («Коли ще звірі говорили», Іван Франко)
Мені по добі.
Славно!
+++
Красно!
В українській мові:
Ло́вко — Хорошо; красиво.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/26722-lovko.html#show_point
+++
+
ЕСУМ І, 199: жирки́й "вправний, бравий".
Рупно!
Вимова: {dɘ̝rˈzai̯}.
Первісно веління від дієслова derzati (← dyrzati/дьрзати) "сміло йти/яти/діяти, to go/act brave(ly), бути сміл, to be brave".
А чи не московське це "дєрзай"?
Чому?
Бо несвідчено в українській мові у такій тямі, а в московській свідчено й уже дуже давно. У нас "дерзають" лишень ті, хто дуже люблять Шарія та Мураєва, ніде ви не почуєте "дерзати" від незросійщених українців. Зате від зросійщених – хоч греблю став.
А в якій є засвідчено?
Вимова: {ˈdærzʷɔ}.
Прислово (adverbium) від корене *dyrz- у derzati/дерзати (← dyrzati/дьрзати) "to be/go/act brave(ly)", derz/дерз (← dyrzu/дьрзъ) "сміл(ий), дерз(ий), brave", derzoun/дерзун (← dyrzounu/дьрзоунъ) "сміливець, a brave one", derzwsty/дерзість~дерзость (← dyrzwsty) "сміливість, braveness".
Вимова: {d̪ʊ͡u̯ʒ̙}.
Прислівник-прикметник невідмінюваний на -y (-ь), ги в: rõcy/рѫчь (руч "руками, вручну", ліво-/право-/голіруч), nwgy/нѡжь ("-ніж" у "босоніж"), bwsy/бѡсь ("-бісь" у "прабісь"), golowy/головь ("-голов" у "стрімголов"), storcy/сторчь (← sturcy/стърчь "сторч"), cerèwy/черевь ("черев" у "долічерев"), paxy/пашь ("паш" у "рукопаш"), suobwdy/свобѡдь (д.-рус. <свобѡдь> "вільно; волен"), crwmy/крѡмь ("крім") тощо, від корене *doug- у "дуже, дуж(ий), дужати, дужити, дужак".
ліпо — добре, гаразд
ліпота — врода, краса, красота
http://litopys.org.ua/rizne/zvslovnyk.htm#L
Дуже давнє слово, ще з часів Давньої Руси, перші ж рядки знаменитої героїчної поеми, головної пам'ятки нашої писемности, Слова о Полку Ігоревім, починаються так:
"Не лЂпо ли ны бяшетъ, братїє, начяти" (http://izbornyk.org.ua/slovo/slovo.htm), тобто це друге слово в цій поемі, такі слова нам потрібно вберігати, якщо ми, звісно, бажаємо не облишати спроб відвоювувати у східного загарбника право гордитися спадщиною давньої Київської Руси!
Як прикметник – "ліпий".