Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору
Аго́в, аго́сь, межд. – ау, алло!
Ніт, нормальне українське слово
Це залежить від вимови та інтонації:
· Аго-[у]-в — остання "в" - вискользає:
( залишаючи легкий відтінок "у", винаджуючи завершенням "о, оу"
із різким спиненням-зникненням "в" )
· Та,
з ігриво-зацікавлено-питальною інтонацією- тут все добре
.
Тако й в инших словйянських мовах рекуть: слвц., ч. prosím; halo є грубість.
<Прошу?>
Tà.
To Ui ne slabo muislite, a heto ne muislite. Oto, zuonity leudina neznayoma, abo znayoma le cytena, abo gœna, i Ui yeiy: "Zdoròu!"??
Ви мислете на російський шиб. Не здивуюсь, якщо останнім часом багато літератури перечитали російською мовою. Це після совітів "здоров" стало чимось сільським, запанібратським, невихованим. А нічого насправді "простакуватого" у сім слові немає! Для мене воно однако гоже для спілкування як російське "здравствуйте". Якби нас не вчили, які слова "смішні", "недоцільні", "діалектні", то здоровалися між собою б і доктори, і вчені. Тому, Єлисій, перш ніж звинувачувати у недобросовісності Ви краще б читали класиків і знали, що деякі слова стали "запанібратськими" та "простакуватими" лишень після навали Орди у особі Сталіна та його слуг.
Пожеланіе быть здоровымъ является обычнымъ привѣтствіемъ: здоро́в, здоро́в був, здоро́ві були! Здравствуй, здравствуйте. Здорова, вдівонько, дай води напитись. Чуб. V. 903. Здорова була, дівчино моя! Мет. 71. Боже поможи! — Здорові були!
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/19880-zdorov.html#show_point
Видите щось за панібраткість, неофіційність?
Може у Нечуя-Левицького "Добривечір вам! з понеділком будьте здорові! — сказали бурлаки до хазяїна" Ви десь знайшли запанібратськість?
Чи у Панаса Мирного "Незабаром Чіпка ввів у хату Лушню, Матню, Пацюка та ще чоловік сім незнайомих людей.. — Здорові в хату! — обізвався дехто".
Згода на розмову
Від "агов" - у одмінну фонетичну вимову (вираз) - "Агоу-у?"
/
(створив зміну у новотвар задля розгалуження та спрощення.
, М.С.Я.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору
Аго́в, аго́сь, межд. – ау, алло!
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Аго́в! Аго́сь! меж. Означаетъ призывъ и откликъ: Ay! го, го! Эй! Послушай! Аго́у, старий! — Агоу! — Чи Семену пак буде годів з 20? — Ато ж. Морд. О. 1861. 20.
хелоу
Єлисіївкою – gwy!
Не знаю, може у словацькій мові інак, але у нас хело це достоту те же саме, що й привіт, хай. Не думаю, що українець помітить різниці, якщо хтось замість "ало" звернеться по трубці "привіт".
r2u.org.ua: здоров
лише для того, хто взяв слухавку. Не для того, хто телефонує
— Слухаю.
— Ти ж сама подзвонила!
— Вибач, нема часу на балачки, бувай!