Українською достоїнство то є гідність, отже цілком природня й гіднота як похідне від гідности. Чеська і словацька тут ні до чого, ну хіба, що у якості споріднених з українською слов'янських мов. А вам я так бачу ліпше щоб калька з російської?
Ваша правда, ні чого вигадувати – достойність є суржик.
А до чого тут глупство? Є слово "гідність" це теж глупство?
Гідність не глупство, а ось "гіднота"...
Тут дехто написав, що то є калька з чеської. Виходить чехи глупством займаються? Не варто не дуже звичні вам слова називати глупством
стѡйнѡсть; від друс. прикметника стоинъ/стѡинъи (відповідає: "стоєн, стійний" за чинним правописом) "вартий, достойний", від дієслова стати/стоїти в значенні "бути вартим, достойним, гідним; мати ціну". Проти хибної, прото поширеної гадки про непитомість сих значень у сих дієсловах у руській мові свідчать і руські словники: http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56757-stojity.html#show_point, http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56678-stijnyj.html#show_point, http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56679-stijnist.html#show_point, Недільський (ІІ, 922) стоїти/стояти "kosten", стійний "würdig, wert", стійність "Geltung, Wert", стійно (іменник) "Bedeutung (як значення-вартість/ціна)". Далі, товк "ціни, вартости, достоєнства, переваги" й под. є й у: стояти за що/кого "дорожити чим/ким", стояти за що/кого "вважатися чим/ким ( = мати ціну кого/чого, відповідати ціні кого/чого)" (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56868-stojaty.html#show_point), стати "коштувати" ...
... (http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/56356-stavaty.html#show_point, під: 16); товк "ціни, стійности; стати/стоїти чого" є там и в значенні 15), див. там же).
Підпираю, а "стійство" можна на взір двоїсть/двійство: 
дуалізм ?
Може й іде, є ле мінити й инші тями, ге "аксіома", либонь, суть якого є тако коло тям "стати/стояти, стійність, ціна". Та голос таки дам поки.
Дякую поки ;)
Видозміна від пропонови אלישע פרוש "стѡйнѡсть, стѡйност-, -нѡст-"
Важко вимовити, але думаю, що "стійств"...
стійстов (молитва:молитов, сестра:сестер).
А знаєте, так дійсно милозвучніше. Не розумію, чому не вчать про таку вимову в школах :(
Знавець української мови, якого я дуже поважаю, стверджує, що з таким наголосом і з "є" замість "ї" це слово є українським і траляється в пам'ятках давньої української мови.
Сам хоч маю все ще сумніви, з поваги до людини, даю його слово.
Я не казав, що там мусить бути наголос на <є>; <є> би там було й без наголосу. Я казав про "сильний" *ь, який є на тім місці; видно, Ви собі витлумачили "сильний" як "наголос", але "сильний" значить лише те, що /ь/ є там повний/складовий голосний.
Я мав на увазі зовсі не Вас. Навіть навпаки, чоловік, про якого я говорив, є сильним противником галицько-українського домінування в літературній мові (з усіма кшталтами та дзиґарами), він стверджує (я з цим не згідний, щоб Ви знали), що слово "гідність" є чуже укрїнцям, і маємо відроджувати давнє у староукраїнській мові свідчене східноукраїнське достоЄнство.
Зараз не знайду, але він наводив переконливі дані, що така форма дійсно побутувала в давній Русі.
r2u.org.ua: гідність
+