Колядування -- це до певної міри теж збір внесків. Подекуди таким чином навіть на церкву гроші збирають.
... і поступово скоротиться до просто "збирач".
Як виночерпій, але щодо благодійності. До речі, пожертви можуть бути не лише грошима, тому "дари" цілком годиться.
Го́йний (з ікавізмом – гі́йний) — щедрий, достатний
"Чоловік гойний такий, що кождому давав всього"
Давнє втрачене, на жаль, слово
r2u.org.ua: гойний
Як виночерпій, але щодо благодійності.
Хіба ми прагнемо, щоб українська мова стала несхожою на інші слов'янські мови?
Класний термін. Але мені здається, він позначає людину, яка є кінцевим вигодонабувачем. В той час як фандрайзер - це проміжна ланка між благодійником, або "гійником" (Карл-Франц Ян Йосиф), та "вкладоженцем" (Мішка Просто-собі Мішка-Яненко), збирачем (за Євгеном Шульгою).
А таки дійсно, + може й таке буть
Гарне зауваження 👍
хоч і жахлива калька, але краща за суржик.
Простир добродія Арсенія Барзеловича, але з заміною чужих коренів на питомі
"Кошт" і "шукати" прийшли обидва з німецької.
Термін звучить надто спрощено. Я би сказала, зовсім не солідно. Не характерний для нашої культури і менталітету, для українського побуту, що споконвіку базується на працелюбноості українського народу та родючості нашої Землі.
Крім того, не є ідентичним фандрайзінгу чи фанд-райзеру, оскільки в англійській мові ці терміни вживаються на позначення більш широкого значення, ніж просто залучення коштів. У країні-матері, звідки походить цей термін, (а це, скоріше за все, Америка) слово "fund" означає "ресурси", а це не лише і не обов'язково гроші. Тобто, дослівно, це "залучатель ресурсів" (звучить майже так само ефемерно, як "ловитель снів"). У професійному середовищі залученням коштів займаються інвестиційні фонди (якщо для прибутку) або неприбуткові благодійні організації - якщо збір проводиться заради благочинності. Ми підшукуємо назву для професії спеціаліста, що займається залученням коштів, я правильно розумію? Чи достатньо солідно в даному контексті звучить запропонований Вами термін? (Це питання НЕ риторичне. Моя думка, звісно, суб'єктивна).
Із плюсів - слово звучить дуже по-українськи. Бо якщо його складові і мають німецьке коріння, то, все одно, вони запозичені дуже давно. Ми до них звикли :)
—
То може було'б краще «Грошозбір» або «Грошезбір». Другий спосіб може легше вимовити, чи то краще звучить.
Ви пропонуєте термін, що позначає процес пошуку коштів. А на розгляд запропоновано термін на позначення професії або роду діяльності особи, яка долучена до збору коштів. Хоча термін, на мій погляд, вдалий. Звучить цікаво і шанобливо. А от щодо назви професії варто порозмислити (цей русизм мені подобається - я б залюбки адаптувала його до нашої мови). Бо "Грошозбірник" звучить звучить майже як "смітник". Надто жаргонно. Нагадує якийсь "пилозбірник" ;). Якщо такий термін і має місце бути, то скорше на позначення якогось електронного терміналу по збору коштів, на кшталт банкомату, поштомату тощо.
Коштовідшукувач. Але мені калька взагалі не подобається. Це не просто запозичений термін. Це не властива нашій культурі діяльність. На нашій мові це і звучить не дуже благородно. А тому, відповідно, можна замінити звичними для України словосполученнями або синонімічними термінами, не виділяючи діяльність "фандрайзерів" в окрему професію. Для нашого менталітету це ... "дикувато" (вибачте). У нас є терміни, які мають українське національне і більш благородне походження, що історично з'явилися на тлі більш благородних подій. Наприклад, під час війни міцно закріпився термін "збір коштів", що адекватно сприймається у суспільстві та не викликає брюзливого ставлення; не ріже вухо. Отже, не бачу сенсу засмічувати мову цим скалькованим з іншої культури поняттям.
Коли ми звертаємо особливу увагу на не українсько похідних слів, то замість «термін» можна'б - «вислів», «національний» - «народний», «культура» - «образовання», «менталітет - «роздум», «кошти - витрати», «сенс- смисл» …. Вибачте, це тільки мій вибір.
Дякую. Але не бачу сенсу у такому жорсткому спрощенні. Ці слова, що ви пропонуєте для заміни, не тотожні. Думаю, якщо запозичене слово втіснилося в нашу мову, - значить, воно досить вагоме і влучне. Значить, воно, як мінімум, варте нашої уваги. Я б воліла думати, що ці обговорення допомагають не просто замінити чи знайти українські ідентики на заміну словам іншомовного походження, а більше збагачують і розширюють наш лексичний запас. І, більше того, роблять нас досконалішими у практиці вживання українських морфем і словотвору. Який навіть у щоденному побутовому спілкуванні збагачує нас, робить нас живішими і цікавішими (йойк)
Я в повні відданий українським похідним словам. Українська мова ще в 30-тих роках була першою чи то другою найбільш милозвуаною мовою. Українська мова особливо повʼязана та барвиста створена на родючих просторах що виявилось в мові населення. Ця мова також виявляє душу народа. Чи ми з зміною мови стаємо менш щирими та привітними? Всі мови удосконалюються, часто з словами сусідів. В порівнанні, англійська мова на стільки спрощена, що там майже й немає граматики, а слова зі всіх куточків світа. John McWhoster описав англійську мову як «незаконною», під заголовком “Our Magnificent Bastard Tongue”.
Кажуть що думання міняє наш мозок, а із тим наш спосіб спілкуватись. Російська мова вплинула на нашу мову на стільки що ми менше користуємось мʼягким знаком, а замість букви «я» ми вживаємо «а», як також вживаємо букву «х» замість «г». Ну, ми змінились і годі.
Чому спікер а не речник, результат а не вислід, адекватний а не задовільний, лідер а не провідник тощо…