"У" та "сторона" (сторона = країна, звідти маємо у гімні України "запануєм і ми браття у своїй сторонці" тобто у своїй країні).
r2u.org.ua: сторона
Тобто "у сторонення" буквально означає "проникнення у країну".
А в тямах "відсторонення від справи" чи "ліквідація" це росіянізми, калька російського "отстране́ние", лишень у 1930-их роках радянські словники вносять це в українську мову, до СРСР українці ніколи не казали "відсторонення" про відопрічнення чи вигнання.
усторонення = у сторону = у країну (іміграція)
відсторонення = від сторони = з країни (еміграція) 
еміграція
Див. імігрант — заселець
Та й загалом, як ‹заселля› може значити "имиграцїю"? Воно може значити хиба якусь землю за селом.
++, цїлковито згоден. Можливо лучче було б "заселення"?
»Можливо лучче було б "заселення"?«
+
Або ‹вселення›
Не лучче. Та й без ннякання.
засі́лля «тс. Пі; виселок»
ГОРОХ/ЕСУМ
Земля за селом — це якраз засілля, а не заселля.
А іміграція... Я ж сказав, див. Імігрант
»Земля за селом — це якраз засілля, а не заселля.
А іміграція... Я ж сказав, див. Імігрант«
Скажїте, од чого воно творено — чи од іменника, а чи од дїєслова.
Коли од дієслова, то оддїєслівнї именники на *-ьje творяться від основи терпного дієприкметника минулого часу.
То-б’-то, в сїм разї, коли б слово творили од дїєслова ‹заселитися›, то його мало б бути втворено від основи ‹заселен-›, се-б’-то ‹заселення›.
Коли ж його було б творено од именника ‹заселець›, то воно б дістало форми ‹заселеччя› "засїльцї", але одначе се слово не могло би значити "имиграццю", бо саме слово ‹заселець› може значити хиба жителя того ж таки ‹засїлля/заселля›, то-б’-то землї за селом.
Бо слово ‹заселля› може бути пояснено лише як утворення од слова ‹село› чи од тягу ‹за селом›.
Слово «іміграція» запозичено зі західноєвропейських мов. Наприклад, ранцузькі слова émigrer, émigrant, émigration походять від лат. Ēmigrāre, що має значення «виселятися, переселятися».
імігрувати — умитувати, вмитувати
міграція
въсєлєнїє
https://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/61402-useljatysja.html#show_point :
Уселятися, -ляюся, -єшся, сов. в. усели́тися, -люся, -лишся, гл. Поселяться, поселиться. На їй Господь вселився і вовіки буде жити. К. Псал. 151. Вселилась панночка. МВ. (О. 1862. ІІІ. 44). Терпи лихо, що вселилося. МВ. (О. 1862. І. 75).
суфікс -ани утворює назву сукупності людей за місцем проживання
Яким чином творено слово?
уїжджати + -ани, либонь.
»уїжджати + -ани, либонь.«
Тако-ж гадаю, що автор виходив з того. Але формально то є втворення од слова ‹в’їзд› з почепом -ян•ин, ото-ж значити’ме воно щось як "житель уїзду", тому й запитав, слово бо не одповїдає значенню 😉
Якраз, бо як "уїзд" не значить "повїт", то "уїзджанин / уїздянин" прекрасно б годилося на "імігранта".
Але б тогдї мало бути вихідне слово ‹в’їзд› зі значенням "зони емиграцїї", и в такім разї форми ‹в’їжджани/в’їздяни› значили "жителів тих уїздів"
—