Ждав-ждав, але щось добродій Данило не додає перекладу.
Тож додам я, надіюся, Ви не образитеся)
Витяг із Етимологічного словника топонимів України Лучика В.В.:
"Припущення Ю.О. Карпенка про тюрк. Ismail як перетворене під антропонім. впливом давн. слов. Смил [Карпенко 1977, 190] виглядає цілком аргументованим з огляду на існування на місці Ізмаїла поселення ще задовго до появи тут турків - на поч. н.е., а також на обов'язкове приставляння в тур. мові голос. [i] перед звукосп. приголосних на поч. слова; пор. слов. Стамбул і тур. Istanbul. Походження істор. Смил (укр. Сміл), очевидно пов'язане з псл. *smol- "смола", яке розвинуло геогр. значення "чорна земля (можливо, болотиста)", відбите в рос. ГТ смолницы "глинисті ґрунти сухих і жарких областей, які локалізуються в низовинних місцях", названі так за чорним кольором, поширені головним чином на Балканськ. п-ві [Мурзаев, 510], укр. поліс. смоло́ве болото "болото з іржавою водою", бойк. смолій "замазура" [Шульгач 1993, 52], смоль "щось дуже чорне" та ін. В укр. рефлексах на місці етимол. [о] в новозакритих складах розвинулося [і]; пор. укр. діал. смі́льниця "смолисте дерево, смолиста деревина", смілки́й "липкий, жирний" [ЕСУМ 5, 326], гідроніми Смі́лка, Смі́льна, Смі́льня та ін. [СГУ, 512]."
Ждав-ждав, але щось добродій Данило не додає перекладу.
Тож додам я, надіюся, Ви не образитеся)
Витяг із Етимологічного словника топонимів України Лучика В.В.:
"Припущення Ю.О. Карпенка про тюрк. Ismail як перетворене під антропонім. впливом давн. слов. Смил [Карпенко 1977, 190] виглядає цілком аргументованим з огляду на існування на місці Ізмаїла поселення ще задовго до появи тут турків - на поч. н.е., а також на обов'язкове приставляння в тур. мові голос. [i] перед звукосп. приголосних на поч. слова; пор. слов. Стамбул і тур. Istanbul. Походження істор. Смил (укр. Сміл), очевидно пов'язане з псл. *smol- "смола", яке розвинуло геогр. значення "чорна земля (можливо, болотиста)", відбите в рос. ГТ смолницы "глинисті ґрунти сухих і жарких областей, які локалізуються в низовинних місцях", названі так за чорним кольором, поширені головним чином на Балканськ. п-ві [Мурзаев, 510], укр. поліс. смоло́ве болото "болото з іржавою водою", бойк. смолій "замазура" [Шульгач 1993, 52], смоль "щось дуже чорне" та ін. В укр. рефлексах на місці етимол. [о] в новозакритих складах розвинулося [і]; пор. укр. діал. смі́льниця "смолисте дерево, смолиста деревина", смілки́й "липкий, жирний" [ЕСУМ 5, 326], гідроніми Смі́лка, Смі́льна, Смі́льня та ін. [СГУ, 512]."
:)