https://archive.org/stream/zapozychen#page/n8/mode/1up

Вимова: {{ˈpʏjmɐ}; множина родового: poym (poým/poim) {ˈpu̯ɔjə̝m}.

ЕСУМ (IV, 401: піймá): пíйма "[...]; зміст"; відповідає типологічно латинському conceptus, conceptio.

концепція - судум'я.

Значення слова
Концепт — інноваційна ідея, що містить в собі творчий сенс.

То від слова новий.

Якщо брати за основу анґл. concept/ion (поняття), то слід лишатися свідомими, що це лат. conceptio ("con+ceptio" досл. означає "з/разом+хапання" або ж "схоплення"). Щоб не лукавити, пошукаємо переклад останнього в наших лексиконах XVII ст.: 1) латинський лексикон Е. Славинецького (1643 р.) та 2) церковнослов'янсько-руський (український) лексикон П. Беринди (1627 р.). Отже, маємо: для І-го лексикону: лат. conceptio - це "зачатїе, зачателище", що сучасною українською звучатиме "зачаття, зародок" (інші форми - "зачинати", "починати", тому ймовірним є і "почаття"). Однак, уживане нами "поняття" зовсім не стосується "conceptio", позаяк найближча його форма "поятіе, содержанїе" належить лат. comprehensio, а відтак і анґл. comprehension (зрозуміння, тямучість, поняття т.д.). "Поѧхъ"- понялем,оуӡѧлем,зрозоумелем (Беринда, 1627 р.). Тож різниця між "поняттям" і "по/зачаттям" є такою ж дзеркальною, як між "conception" та "comprehension". Для "concept" україномовна форма "зародок" ужита вже в "Словнику неперекладностей Б. Кассен", Том І, 2009. Це цілком узгоджується із тим, що переклав Є.Славинецький: "Плодъ в животі - conceptus partus" (с.482 з видання "Пам'ятки української мови", 1973).