«яке давніше й має неясне походження»

Ymaieity. SISM XX, 51-52: *motorъ, 52-53: *motorьnъjь.

Немає потреби перепояснювати, коли є живі наші відповідники. Перепояснення краще підходять словам, де можлива наша етимологія та відсутність будь-яких інших відповідників

motorьnъjь - тоді мотореній?
Звиняюсь ще не докінця зрозумів як читати дані слова .

Моторній

ь надкороткий голосний ,він в нас же не зникає ,а переходе в повноцінний звук ні?
ъ то сучасне і ,але в кінці слова познача глухість ?
мотОрній закрита ж О переходе в і?

мотірний, ай

Културний Аборигене, в давній руській мові, та й загалом у всіх словянських мовах десь з XII-го століття діяло так зване правило Гавлика.
Й у наслідку того в різних позиціях звуки /ь/ та /ъ/ дістали різної долі:

У так званій “сильній” позиції, се-б’-то перед складом зо “слабким” редукованим, вони проясніли до повноцінних звуків. Напр. у формах як:

*sŭ͟nŭ/sъ͟nъ, *mŭ͟xŭ/mъ͟хъ, *koni꙼͟͟mi꙼/konь͟mь - “сильні” редуковані (див. на підчеркнуті) проясніли.

Натомість у так званій "слабкій" позиції, се-б’-то перед складом з повноцінним голосним та на кінці слова (крім прийменників), вони занепали (див. на непідчеркнуі), давши новочасні форми ‹сон› /sɔn ~ sɒn/, ‹мох› /mɔx ~ mɒx/, ‹конем› /ko'næm ~ ko'ne̝m/.

Розберімо ж пратвар *motorьnъjь.

Згадаймо, що редукованих є “силен”, стоячи перед складом зо “слабким”, а є “слабок”, стоячи перед складом з повноцінним голосним чи на кінці слова.

Отож, конечний редукований в пратварі *motorьnъjь͟ (його ж є підчеркнуто) мав занепасти, прояснивши редукований у складі перед до повноцінного голосного.
Се-б’-то, редукований на кінці занепав, а так редукований перед нього дістав “сильної” позиції, та прояснів.

Слід зазначити, що слабкі редуковані перед та по *j мали специфічну артикуляцію, а так прояснівши діставали відмінної від инших прояснівших редукованих артикуляції.

*-ъj- дав /ɯj/ (‹ий› чинним письмом);
*-ьj- дав /ɪj/ (‹ий› або ‹ій› чинним письмом)
*jь- дав /jɪ/ або /jæ/ залежно від наголосу.

Бологодарю .

Прошу 🤝