Новоазовськ — місто районного значення в Донецькій області України, районний центр Новоазовського району. Розташоване на узбережжі Азовського моря, на схід від Маріуполя, поблизу від гирла річки Грузький Єланчик.
Приклад вживання
До 1923 року місто Новоазовськ мало назву станиця Новомиколаївська.
Походження
ойконим виник за аналогиєю до релятивів на -ськ способом складання основ Нов- й Азовськ- (місто лежить на бер. Азовськ. моря)
Опісля знищення Війська Запорозького Низового в 1775 році, південно-східну частину його Кальміуської паланки захопило Донське козацьке Військо. Запорозькі зимівники на цих теренах царські урядовці перетворювали на державні військові слободи. А їхніх колишніх власників вони призначали осадчими цих слобід, тобто особами на яких покладено обов’язки щодо їхнього устрою і заселення. Запорозькі козаки дійсно були осадчими – першими поселенцями на цих землях. Водночас з цим відбувалася роздача колишніх запорозьких вольностей поміщикам. У межах їхніх земель опинялися запорозькі зимівники, які здебільша давали початок поміщицьким селам. Поміщик, допнувши землю і проголосивши заснування села довкола зимівника, призначав осадчим місцевого козака-запорожця. 1835 року на цих теренах утворили Міуську округу Землі Війська Донського. Але у цій окрузі тривалий час не існувало жодної козачої станиці, самі лише поміщицькі села та державні військові слободи. Аби виправити це неподобство в 1849 році «Государственный совет в военном департаменте», за поданням військового міністра, «учредил» станицю Новомиколаївську на березі Азовського моря. Це рішення «Высочайше утвердить соизволил и повелел исполнить» російський імператор Микола І. У 1888 році утворили Таганрозьку округу Області Війська Донського, об’єднавши Міуську округу з Таганрозьким градоначальством. Таганрозька округа, як перед тим і Міуська, мала лише одну козачу станицю – Новомиколаївську, штучно створену в 1849 році.
Сторична козацька назва до 1923 року.
ЧУЖИНЕЦЬКА, ІМПЕРСЬКА НАЗВА.
Опісля знищення Війська Запорозького Низового в 1775 році, південно-східну частину його Кальміуської паланки захопило Донське козацьке Військо. Запорозькі зимівники на цих теренах царські урядовці перетворювали на державні військові слободи. А їхніх колишніх власників вони призначали осадчими цих слобід, тобто особами на яких покладено обов’язки щодо їхнього устрою і заселення. Запорозькі козаки дійсно були осадчими – першими поселенцями на цих землях. Водночас з цим відбувалася роздача колишніх запорозьких вольностей поміщикам. У межах їхніх земель опинялися запорозькі зимівники, які здебільша давали початок поміщицьким селам. Поміщик, допнувши землю і проголосивши заснування села довкола зимівника, призначав осадчим місцевого козака-запорожця. 1835 року на цих теренах утворили Міуську округу Землі Війська Донського. Але у цій окрузі тривалий час не існувало жодної козачої станиці, самі лише поміщицькі села та державні військові слободи. Аби виправити це неподобство в 1849 році «Государственный совет в военном департаменте», за поданням військового міністра, «учредил» станицю Новомиколаївську на березі Азовського моря. Це рішення «Высочайше утвердить соизволил и повелел исполнить» російський імператор Микола І. У 1888 році утворили Таганрозьку округу Області Війська Донського, об’єднавши Міуську округу з Таганрозьким градоначальством. Таганрозька округа, як перед тим і Міуська, мала лише одну козачу станицю – Новомиколаївську, штучно створену в 1849 році.
Поділіться джерелом, будь ласка.
Ceiny po Micolé I.? 😀
Ви теж рішили пичками спілкуватися?
Нумте, просвітіть мене.
<просвітіть мене.>
🙄🤔