Значення слова

Поштова марка — цінний папір, який є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Використовується шляхом наклеювання на предмет поштової пересилки і наступного погашення поштовим штемпелем.

Приклад вживання

До 31 річниці Дня Незалежності України Укрпошта випустила нові поштові марки із шістьома ілюстраціями, які символізують 6 місяців боротьби українського народу проти російського агресора.

Походження

нім. Marke

Приклади в інших мовах

пол. znaczek pocztowy
ч. poštovní známka
слц. poštová známka

Варіанти написання
марка поштова
Слово додав

Перекладаємо слово поштова марка

(поштовий) знак
2

Натхнено польською мовою, зізнаюся. :)
Також: https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=37230&page=1168 ((15) Знак поштової оплати, фін. – поштова марка)

Турок Небесний 26 серпня
26 серпня

+

28 серпня

Це очевидний замінник, але він занадто вживаний, щоб сприймати окремо. Можна подумати над іншим спільнокореневим словом.

28 серпня

Так, слушно. Мо' "значка" підійде?
r2u.org.ua: значка

28 серпня

Слово дійсно сильно вживане, але я не бачу чому би воно не могло також стояти за марку.

28 серпня

Могти то воно може, але легка відповідь не обовʼязково найкраща. Можна й поламати трішки голову, щоб придумати щось влучніше, і в цьому нічого поганого. Так навіть цікавіше — находити іншу відповідь. Мені, наприклад, "ляпка" подобається. Але воно не на слуху, на відміну від "знаку" та "мітки", тому треба трохи відособитися.

28 серпня

Це схоже на розв'язування судоку.

17 вересня


Який знак?
Є дорожній знак, музичний знак, графічний, розділовий тощо.
Не дуркуйте!

17 вересня

Який знак? Поштовий, певна річ. Дякую, допишу тоді. Я гадав, що це й так ясно...

[поштова] мїтка
,
мїть
,
мїта
2

Від "мітити". Даю три подоби: мітка, міть, міта.
Особисто найбільше до вподоби "міть" через короткість і те, шо зовсім не вживається. Слово жіночого роду, звісно.

Нім. merken — помічати; мітити.
Англ. to mark — мітити.

Anton Bliznyuk 26 серпня
26 серпня

Йо, щось мені таке на думку й не спало перше. Може бути, гадаю.

26 серпня

До речі, Ви пишете желехівкою тільки в перекладах? Я не помічав просто, аби Ви ще десь її вживали.

26 серпня

Та, лише в перекладах. Але то не є зовсім як желехівка. Я позначаю "їть" через "ї" завжди, навіть у випадках, де попередня приголосна не пом'якшується.

26 серпня

Чому так? 😅

26 серпня

Чому пишу лише в перекладах, чи чому завжди пишу "ї"? Відповім на обидва питання :)

Особисто не вважаю желехівку найкращим можливим письмом для нашої мови, чи то кириличного, чи латикового. Вона краща за наше сучасне, бо, принаймні, дозволяє розділяти різні голосні фонеми, вимова яких ше різниться в певних говірках, і дозволяє передавати певні говіркові риси заходу. Але це все одно фонетичний правопис, а я стою за фонематичний правопис з етимологічно-морфологічними елемантами. Фонетичний правопис має за собою ціль передати звучання мови, тобто її фонетику (хоча часом криво), тоді як фонематичний/фонемний правопис, в першу чергу, передає звукову природу мови, тобто фонологію. Я не бачу зара' великого змісту спілкуватися між собою на осідку чимось іншим ніж сучасним правописом, яким би кривим він не був. А для перекладів даю, бо желехівка відносно сильно не відрізняється від того, шо маємо нині, і читати її здатен кожен.

Пишу "ї" завжди якраз через бажання відбити на письмі фонеми, не їх здійснення (realisation; алофони/фони), а для прикладів, де вимова збігається з якоюсь іншою фонемою — етимологію. Таке письмо дозволяє розуміти, шо тута стоїть інша фонема, тому говірки, де фонема /ї/ (ять) здійнюється як шось близьке до "є", чи "ие/іе" можуть користати той самий запис слова. Для сучасного мовця, де /ї/ (ять) та /i/ (злагоджене "о"; як у слові "ніс" — "носу") здійснюються однаково, письмо "мїта" нічого не дасть, але для поліських говірок, де /ї/ здійснюється як двоголоска "ие/іе", а /i/ — ні, таке письмо дасть змогу правильно відбити мовну дійсність.

26 серпня

Слушно... Спасибі за докладну відповідь. Отже, таким робом Ви пишете, приміром, "хїть" (від "хоть"), я правильно зрозумів? Вибачайте, якщо я в чистім полі заблукав, моє назвисько досить промовисте.

26 серпня

Не заблукали, не переживайте за те. Не так. Сучасне вкраїнське "і", в залежності від слова, й місця в слові, має 4 різні етимології (а то й 5). Я мав на гадці "і", яке пішло від ятя (раніше позначався як "ѣ"). Це голосна фонема, яку ми вспадкували від праслов'янської. У більшості вкраїнських говірок вона вимовляється як [і], але в московській, на приклад, як "є". Ось декілька прикладів: літо — лето (псл. *lěto), сіно — сено (sěno), тісто — тесто (těstо). У сучасній польскій воно позначається зазвичай як "ia", "а", "іе", чи "e", залежно від слова. Серед чотирьох можливих етимологій "і" є ше похідне від "о". Як у словах "сіль" (моск. соль), "віз" (моск. воз), чи "кінь" (моск. конь). Те "і", яке походе від ятя, я позначаю через "ї", а те, шо походить від "о", я позначаю через "і".

Тобто (порівнюю слова, з однаковими приголосними перед "ї" та "і"):
"лїто" (пол. lato, моск. лето) — "ліжко" (від "ложе"),
"сїно" (пол. siano, моск. сено) — "сіль" (родовий: солі/соли),
"свїтло" (пол. świat, моск. свет) — "вікно" (моск. окно),
"бїгати" (пол. biegać, моск. бегать) — "біль" (родовий: болі),
"рїзати" (пол. rzezać, моск. резать) — "рід" (родовий: роду),
"дїло" (пол. dzieło, моск. дело) — "дім" (родовий: дому),
"спївати" (пол. piać, моск. петь) — "підлога" (моск. префікс "под-").

У желехівці слова "світло", "бігати", "різати", та "співати" позначалися би з "і", не "ї", хоча етимологічно там є ять.

Так більше-менше зрозуміло?

26 серпня

Та, тепер я второпав! Просто я не знав, що желехівка непослідовна в записі "ї" на місці ятя. Дяка, що пояснили, що до чого.

26 серпня

Прошу, звісно :) Желехівських хотів передати своїм письмом вимову й звучання, а оскільки губно-губні звуки (/в/, /ф/, /б/, /п/ /м/) та /р/ не пом'якшуються перед /ї/, то пан Желехівський і вирішив писати в тих словах "і", замість етимологічного "ї".

27 серпня

Проаїрив їм, дивно, та в Желехівського ті слова таки є писано з ‹і›, хоча там є *ē. "Мякість" приголосна перед *ē, чи "твердість" перед *o є яко мїрило хабо, бо 1) губен приголосен чи /r/ + [ʲ] руська таки знаєть, а 2) й перед *o приголосен буває сучолонкувально "мягок". А ще стойить питаннє, пишучи ‹і› за *o, що дїти з вимовами, де *o є мовлено ближе до "у" (на пр. [ʉ]), чи вимови двогукови ([u̯͡ɵ, u̯͡ɞ, u̯͡œ, u̯͡o])?

28 серпня

Так, буква "і" в сучасній українській кирилиці зовсім не сприймається як жодна з тих голосних, котрі ви перелічили. Але я в цьому письмі й не мав цілі передати таку вимову. На осідку, і про це було писано й мовлено вже дуже багато, треба давати переклади, по-перше, кирилицею, а по-друге, таким письмом, яке зрозуміють усі. Желехівка нічим складна не є, тому на її основі й пишу. Бо вона трішки ліпша за сучасне письмо, але все одно недосконала.

[листнича] ляпка
0
Oreksanduru 26 серпня
27 серпня

"листнича"?

лїп
0

Від "ліпити".

Anton Bliznyuk 28 серпня
[поштове] пʼятно
0

pẽtyno
Первинно: слід. Звідти: знак, пляма, тавро.
Як якась особлива, неповторна позначка, мітка.
Дивіться "п'ятно" в ЕСУМ-і ( goroh.pp.ua: п'ятно#26066 ).

Anton Bliznyuk 28 серпня
Запропонувати свій варіант перекладу
Увійдіть щоб додати переклад
Обговорення слова
Поділитись з друзями