Якщо стареча пам'ять не зводить на манівці, то Єлисій десь був писав, що "слушний" питоме, бо від давньоруського слова. А за повернення спадщини Руси я стоятиму.
ЕСУМ подає, що слово польське, а в польській це калька німецького слова. Але навіть якби це було ще давньоруське слово, та більше не вживане в більшій частині України, то навіщо було б його пхать назад?
Вимова: {ˈjætɪ}, {ɪˈm- ~ ɨˈm- ~ ɘˈm-} – по приголоснім, {jm- ~ m-} – по голоснім.
Друс. ѧти до "відноситися до (чого/кого)". Нѣ чого передавати ѧгл. прикметник "relevant" прикметником в русьскѡй, коли на конструкцію ѧгл. "is/are relevant to" є свій стислий тѧклий ("відповідний") тѧг ("вираз") дѣієсловъм; "is relevant to" = "йме~ме (имє) до", "are relevant to" = "ймуть~муть (имѫть) до", "is irrelevant to" = "не йме до", "are irrelevant to" = "не ймуть до".
Крѡм тълку сього дѣієслова в друс. м., тълк "стосуватися; стосовний" знаіє й м. сучасна русьска – див. ЕСУМ: яло́ "є стосовним; годиться; є доречним" – perfectum від яти (ѧти) "to have".
Друс. тѧгнѫти кѫ (кому/чому) "стосуватися, відноситися, бути релевантним до (кого/чого)".
is relevant to = "тѧгнє до (кого/чого) / кѫ (кому/чому";
are relevant to = "тѧгнѫть до/кѫ";
isn’t relevant / is irrelevant to = "нє тѧгнє до/кѫ";
aren’t rellevant / are irrelevant to = "нє тѧгнѫть до/кѫ".
__
Мѣта: кѫ "to" (вимова: {ку~ґу}) є знана в русьских говѡрках, й инколи "до" ("to") не може стати за неї.
Порадився з другом філологом, то він про [ѫ] на аль нічого путнього не мовив, проте підказав, що слово "ку" є запозичення з польської, чеської чи словацької мови, сказав, що українською буде просто "к", а в церковних текстах ще багато "ко" (як і "зо", "во", "безо").
Богато чьто в русскѡи, чого нє знаіє москъвска, пішѫть мълвѣ лѧдскѡи чі чешскѡи або словачскѡи. А по ліца ("докази по суті")? Іа нє бачѫ чому гадаті "кѫ" лѧдскъім, чешскъім або словачскъім (в чешскѡи "ku" і не’ма!).
Заради Вас знайду джерело (довелося з самого рання надокучати другові, та він вже звик), отримав ось що:
Історична Фонольоґія Української Мови Шевельова дає «У середньоукраїнській мові прийменник къ 'до' має рівнобіжну форму ку: ку нємцєм (Молд. гр. 1395), ку вѣчнои
там ше джерела
Про штучність цієї форми свідчить хоч би її брак у давньоукраїнській та сучасній українській мові. Її запозичено з польської мови, де вона є нормативною (як, зрештою, й у словацькій та чеській)»
Іщє раз, чешска нє знаіє твар "ku", а іно "ke, k". Шєвєліова тъи трѫд іа чітав пєрєчітав нє раз і знаіѫ добрѣ. Нє іасно є мі, чі ѡн (Шєвєлѷв) імніть ("має на увазі") іно "кѫ" за чуджіи твар або і "къ".
Та ясно, що він про "ку", а не про "к" – коли "к" є нормою у сучасній українській мові (хоч, на жаль, лишень у поезії та високому часто релігійному стилі), слова "к Богу", "к чорту", "к лихій годині", "к світлу", "к Різдву" я чув не раз, і не від російськомовних, а від україномовних людей.
Ці форми не те, щоб дуже нормативні (в літературній мові), але казати, що в українській мові їх немає, це свідомо брехати, вони є по говорах сильно.
Вам на таці давай прямо значення "р е л е в а н т н и й", і Ви тільки тоді його там побачите?
Значення "зачепити, торкнути" → "який торкається, чіпає (питання, теми)" → "стосується (питання, теми); релевантний" випливає абсолютно логічно.
І я серед джерел недарма навів і посилання на д.-рус. пам'ятки з прикметником тѧклыи з зафіксованим значенням "відповідний", тобто "який відповідає темі, питанню = стосовний до питання, теми = релевантний до питання, теми".
Релевантний — такий, що має відношення (до чогось), відповідний омусь.
Інформація є релевантною для цієї цільової аудиторії.
англ. relevant - відповідний
Перекладаємо слово релевантний
+
Галицьке слово польського роду, а зрештою - кальковане німецьке слово: https://goroh.pp.ua/Етимологія/слушний .
Якщо стареча пам'ять не зводить на манівці, то Єлисій десь був писав, що "слушний" питоме, бо від давньоруського слова. А за повернення спадщини Руси я стоятиму.
ЕСУМ подає, що слово польське, а в польській це калька німецького слова. Але навіть якби це було ще давньоруське слово, та більше не вживане в більшій частині України, то навіщо було б його пхать назад?
← лѧдьскє dorzeczny.
Калькою п. grzeczny є укр. доре́чний.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/доречний
+++
Вимова: {ˈjætɪ}, {ɪˈm- ~ ɨˈm- ~ ɘˈm-} – по приголоснім, {jm- ~ m-} – по голоснім.
Друс. ѧти до "відноситися до (чого/кого)". Нѣ чого передавати ѧгл. прикметник "relevant" прикметником в русьскѡй, коли на конструкцію ѧгл. "is/are relevant to" є свій стислий тѧклий ("відповідний") тѧг ("вираз") дѣієсловъм; "is relevant to" = "йме~ме (имє) до", "are relevant to" = "ймуть~муть (имѫть) до", "is irrelevant to" = "не йме до", "are irrelevant to" = "не ймуть до".
Крѡм тълку сього дѣієслова в друс. м., тълк "стосуватися; стосовний" знаіє й м. сучасна русьска – див. ЕСУМ: яло́ "є стосовним; годиться; є доречним" – perfectum від яти (ѧти) "to have".
Чудно, але мисливо наче.
+
А воте "тѧклий" хіба не може йти за за "relevant"?
Ba, moge.
Вимова: {tʲɜɣ̞ˈnʊ͡u̯tɪ ~ cɜɣ̞ˈnʊ͡u̯tɪ ~ tʲi̯͡ɜɣ̞ˈnʊ͡u̯tɪ ~ ci̯͡ɜɣ̞ˈnʊ͡u̯tɪ ~ tʲi̯͡eɣ̞ˈnʊ͡u̯tɪ ~ ci̯͡eɣ̞ˈnʊ͡u̯tɪ}, {tʲɜɣ̞ˈtɪ ~ cɜɣ̞ˈtɪ ~ tʲi̯͡ɜɣ̞ˈtɪ ~ ci̯͡ɜɣ̞ˈtɪ ~ tʲi̯͡eɣ̞ˈtɪ ~ ci̯͡eɣ̞ˈtɪ ~ teɣ̞ˈtɪ}.
Друс. тѧгнѫти кѫ (кому/чому) "стосуватися, відноситися, бути релевантним до (кого/чого)".
is relevant to = "тѧгнє до (кого/чого) / кѫ (кому/чому";
are relevant to = "тѧгнѫть до/кѫ";
isn’t relevant / is irrelevant to = "нє тѧгнє до/кѫ";
aren’t rellevant / are irrelevant to = "нє тѧгнѫть до/кѫ".
__
Мѣта: кѫ "to" (вимова: {ку~ґу}) є знана в русьских говѡрках, й инколи "до" ("to") не може стати за неї.
Для чого Ви пишете [ѫ] замість [у]?
Бо сѫть русьскї гово́ръі дє *у та *ѫ сѫть рѡзнї звѫкъі; то є наша спадщіна; крѡм того, даіє рѡзніті слова: лучіті "годіті, мѣтіті" : лѫчіті "join; devide, separate", ту "тут" : тѫ "ту, її", купліа "купівля" : кѫпліа "купання", сук род.мн. від сука : сѫк "гілка", мука "хто мукає" : мѫка "flower; torment", вуд "член, article" : вѫд "вялення, коптіння", вук "dogma; вчений" : вѫк "гак".
Порадився з другом філологом, то він про [ѫ] на аль нічого путнього не мовив, проте підказав, що слово "ку" є запозичення з польської, чеської чи словацької мови, сказав, що українською буде просто "к", а в церковних текстах ще багато "ко" (як і "зо", "во", "безо").
І ще дещо не розумію.
Чому "лучіті" а не "лучити"? Чому пишете "годіті" а не "годити"?
Богато чьто в русскѡи, чого нє знаіє москъвска, пішѫть мълвѣ лѧдскѡи чі чешскѡи або словачскѡи. А по ліца ("докази по суті")? Іа нє бачѫ чому гадаті "кѫ" лѧдскъім, чешскъім або словачскъім (в чешскѡи "ku" і не’ма!).
годіті, лѫчіті, лучіті ...
Колі пісаті "ѣ, ѡ, е" мѣсто чінноhо "і", потреби в "и" нє’ма; тодѣ "і" = /и/.
Заради Вас знайду джерело (довелося з самого рання надокучати другові, та він вже звик), отримав ось що:
Історична Фонольоґія Української Мови Шевельова дає «У середньоукраїнській мові прийменник къ 'до' має рівнобіжну форму ку: ку нємцєм (Молд. гр. 1395), ку вѣчнои
там ше джерела
Про штучність цієї форми свідчить хоч би її брак у давньоукраїнській та сучасній українській мові. Її запозичено з польської мови, де вона є нормативною (як, зрештою, й у словацькій та чеській)»
Іщє раз, чешска нє знаіє твар "ku", а іно "ke, k". Шєвєліова тъи трѫд іа чітав пєрєчітав нє раз і знаіѫ добрѣ. Нє іасно є мі, чі ѡн (Шєвєлѷв) імніть ("має на увазі") іно "кѫ" за чуджіи твар або і "къ".
Та ясно, що він про "ку", а не про "к" – коли "к" є нормою у сучасній українській мові (хоч, на жаль, лишень у поезії та високому часто релігійному стилі), слова "к Богу", "к чорту", "к лихій годині", "к світлу", "к Різдву" я чув не раз, і не від російськомовних, а від україномовних людей.
Ці форми не те, щоб дуже нормативні (в літературній мові), але казати, що в українській мові їх немає, це свідомо брехати, вони є по говорах сильно.
+
http://oldrusdict.ru/dict.html#: тѧклыи "соответственный"; ЕСУМ V, 700: тякти; https://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=\data\ie\vasmer&first=1&off=&text_word=тякать&method_word=substring&ic_word=on&text_general=&method_general=substring&ic_general=on&text_origin=&method_origin=substring&ic_origin=on&text_trubachev=&method_trubachev=substring&ic_trubachev=on&text_editorial=&method_editorial=substring&ic_editorial=on&text_pages=&method_pages=substring&ic_pages=on&text_any=&method_any=substring&sort=word&ic_any=on.
+++
Схоже, що це в російській мові засвідчено в цього слова тяму "подходящий", а в українській такої тями не бачу.
А куди Ви дивитеся, що не бачите?
ЕСУМ
тякти́ «зустріти, зачепити, торкнути»
обтякну́ти «охопити»
тя́кати «натякати»
тякну́ти «зустріти, зачепити, торкнути Нед; здогадуватися, передчувати, натякнути Шейк»
тя́кнути «зачепити, торкнути Г; натякнути Нед»
Ніде не бачу тями «релевантний».
Вам на таці давай прямо значення "р е л е в а н т н и й", і Ви тільки тоді його там побачите?
Значення "зачепити, торкнути" → "який торкається, чіпає (питання, теми)" → "стосується (питання, теми); релевантний" випливає абсолютно логічно.
І я серед джерел недарма навів і посилання на д.-рус. пам'ятки з прикметником тѧклыи з зафіксованим значенням "відповідний", тобто "який відповідає темі, питанню = стосовний до питання, теми = релевантний до питання, теми".
Давньоруська не українська. А значіння, які подає ЕСУМ, добре пішли б за тяму "стосуватися". Допомогли би позбутися бридкого полонізму.
← нѣм. Ziel.
–
-
Підхожий
r2u.org.ua: вартий
← лѧд. wart(y) ← нѣм. Wert "цѣна".
r2u.org.ua: погодний
r2u.org.ua: спосібний
← лѧд. wartość ← нѣм. Wert.
Чужомовне слово,яким Ви замінюєте инше чужомовне слово.
Прикладни́й – Удобный, подходящий, пригодный
r2u.org.ua: прикладний