Друс. ѧти до "відноситися до (чого/кого)". Нѣ чого передавати ѧгл. прикметник "relevant" прикметником в русьскѡй, коли на конструкцію ѧгл. "is/are relevant to" є свій стислий тѧклий ("відповідний") тѧг ("вираз") дѣієсловъм; "is relevant to" = "йме~ме (имє) до", "are relevant to" = "ймуть~муть (имѫть) до", "is irrelevant to" = "не йме до", "are irrelevant to" = "не ймуть до".
Крѡм тълку сього дѣієслова в друс. м., тълк "стосуватися; стосовний" знаіє й м. сучасна русьска – див. ЕСУМ: яло́ "є стосовним; годиться; є доречним" – perfectum від яти (ѧти) "to have".
Друс. тѧгнѫти кѫ (кому/чому) "стосуватися, відноситися, бути релевантним до (кого/чого)".
is relevant to = "тѧгнє до (кого/чого) / кѫ (кому/чому";
are relevant to = "тѧгнѫть до/кѫ";
isn’t relevant / is irrelevant to = "нє тѧгнє до/кѫ";
aren’t rellevant / are irrelevant to = "нє тѧгнѫть до/кѫ".
__
Мѣта: кѫ "to" (вимова: {ку~ґу}) є знана в русьских говѡрках, й инколи "до" ("to") не може стати за неї.
Порадився з другом філологом, то він про [ѫ] на аль нічого путнього не мовив, проте підказав, що слово "ку" є запозичення з польської, чеської чи словацької мови, сказав, що українською буде просто "к", а в церковних текстах ще багато "ко" (як і "зо", "во", "безо").
Богато чьто в русскѡи, чого нє знаіє москъвска, пішѫть мълвѣ лѧдскѡи чі чешскѡи або словачскѡи. А по ліца ("докази по суті")? Іа нє бачѫ чому гадаті "кѫ" лѧдскъім, чешскъім або словачскъім (в чешскѡи "ku" і не’ма!).
Заради Вас знайду джерело (довелося з самого рання надокучати другові, та він вже звик), отримав ось що:
Історична Фонольоґія Української Мови Шевельова дає «У середньоукраїнській мові прийменник къ 'до' має рівнобіжну форму ку: ку нємцєм (Молд. гр. 1395), ку вѣчнои
там ше джерела
Про штучність цієї форми свідчить хоч би її брак у давньоукраїнській та сучасній українській мові. Її запозичено з польської мови, де вона є нормативною (як, зрештою, й у словацькій та чеській)»
Іщє раз, чешска нє знаіє твар "ku", а іно "ke, k". Шєвєліова тъи трѫд іа чітав пєрєчітав нє раз і знаіѫ добрѣ. Нє іасно є мі, чі ѡн (Шєвєлѷв) імніть ("має на увазі") іно "кѫ" за чуджіи твар або і "къ".
Та ясно, що він про "ку", а не про "к" – коли "к" є нормою у сучасній українській мові (хоч, на жаль, лишень у поезії та високому часто релігійному стилі), слова "к Богу", "к чорту", "к лихій годині", "к світлу", "к Різдву" я чув не раз, і не від російськомовних, а від україномовних людей.
Ці форми не те, щоб дуже нормативні (в літературній мові), але казати, що в українській мові їх немає, це свідомо брехати, вони є по говорах сильно.
Релевантний — такий, що має відношення (до чогось), відповідний омусь.
Інформація є релевантною для цієї цільової аудиторії.
англ. relevant - відповідний
Перекладаємо слово релевантний
+
← лѧдьскє dorzeczny.
← нѣм. Ziel.
Друс. ѧти до "відноситися до (чого/кого)". Нѣ чого передавати ѧгл. прикметник "relevant" прикметником в русьскѡй, коли на конструкцію ѧгл. "is/are relevant to" є свій стислий тѧклий ("відповідний") тѧг ("вираз") дѣієсловъм; "is relevant to" = "йме~ме (имє) до", "are relevant to" = "ймуть~муть (имѫть) до", "is irrelevant to" = "не йме до", "are irrelevant to" = "не ймуть до".
Крѡм тълку сього дѣієслова в друс. м., тълк "стосуватися; стосовний" знаіє й м. сучасна русьска – див. ЕСУМ: яло́ "є стосовним; годиться; є доречним" – perfectum від яти (ѧти) "to have".
Друс. тѧгнѫти кѫ (кому/чому) "стосуватися, відноситися, бути релевантним до (кого/чого)".
is relevant to = "тѧгнє до (кого/чого) / кѫ (кому/чому";
are relevant to = "тѧгнѫть до/кѫ";
isn’t relevant / is irrelevant to = "нє тѧгнє до/кѫ";
aren’t rellevant / are irrelevant to = "нє тѧгнѫть до/кѫ".
__
Мѣта: кѫ "to" (вимова: {ку~ґу}) є знана в русьских говѡрках, й инколи "до" ("to") не може стати за неї.
Для чого Ви пишете [ѫ] замість [у]?
Бо сѫть русьскї гово́ръі дє *у та *ѫ сѫть рѡзнї звѫкъі; то є наша спадщіна; крѡм того, даіє рѡзніті слова: лучіті "годіті, мѣтіті" : лѫчіті "join; devide, separate", ту "тут" : тѫ "ту, її", купліа "купівля" : кѫпліа "купання", сук род.мн. від сука : сѫк "гілка", мука "хто мукає" : мѫка "flower; torment", вуд "член, article" : вѫд "вялення, коптіння", вук "dogma; вчений" : вѫк "гак".
Порадився з другом філологом, то він про [ѫ] на аль нічого путнього не мовив, проте підказав, що слово "ку" є запозичення з польської, чеської чи словацької мови, сказав, що українською буде просто "к", а в церковних текстах ще багато "ко" (як і "зо", "во", "безо").
І ще дещо не розумію.
Чому "лучіті" а не "лучити"? Чому пишете "годіті" а не "годити"?
Богато чьто в русскѡи, чого нє знаіє москъвска, пішѫть мълвѣ лѧдскѡи чі чешскѡи або словачскѡи. А по ліца ("докази по суті")? Іа нє бачѫ чому гадаті "кѫ" лѧдскъім, чешскъім або словачскъім (в чешскѡи "ku" і не’ма!).
годіті, лѫчіті, лучіті ...
Колі пісаті "ѣ, ѡ, е" мѣсто чінноhо "і", потреби в "и" нє’ма; тодѣ "і" = /и/.
Заради Вас знайду джерело (довелося з самого рання надокучати другові, та він вже звик), отримав ось що:
Історична Фонольоґія Української Мови Шевельова дає «У середньоукраїнській мові прийменник къ 'до' має рівнобіжну форму ку: ку нємцєм (Молд. гр. 1395), ку вѣчнои
там ше джерела
Про штучність цієї форми свідчить хоч би її брак у давньоукраїнській та сучасній українській мові. Її запозичено з польської мови, де вона є нормативною (як, зрештою, й у словацькій та чеській)»
Іщє раз, чешска нє знаіє твар "ku", а іно "ke, k". Шєвєліова тъи трѫд іа чітав пєрєчітав нє раз і знаіѫ добрѣ. Нє іасно є мі, чі ѡн (Шєвєлѷв) імніть ("має на увазі") іно "кѫ" за чуджіи твар або і "къ".
Та ясно, що він про "ку", а не про "к" – коли "к" є нормою у сучасній українській мові (хоч, на жаль, лишень у поезії та високому часто релігійному стилі), слова "к Богу", "к чорту", "к лихій годині", "к світлу", "к Різдву" я чув не раз, і не від російськомовних, а від україномовних людей.
Ці форми не те, щоб дуже нормативні (в літературній мові), але казати, що в українській мові їх немає, це свідомо брехати, вони є по говорах сильно.
–
r2u.org.ua: вартий
← лѧд. wart(y) ← нѣм. Wert "цѣна".
r2u.org.ua: спосібний
← лѧд. wartość ← нѣм. Wert.
Чужомовне слово,яким Ви замінюєте инше чужомовне слово.
r2u.org.ua: погодний
Прикладни́й – Удобный, подходящий, пригодный
r2u.org.ua: прикладний