Ге, справді... Так, від пол. ślub. Однак від старих бойків чув і "слюб" (наприклад, "стати до слюбу", себто повінчатись). Та схоже, що це теж польщизна, хай і приладжена до нашої вимови.
Слюб міг перейти в шлюб, як скло в шкло, стрикати в штрикати тощо.
Не зовсім корінь, як приросток, та й у цьому є сумнів, як написав Мельник.
Я подумаю. Може, й правда ваша.
《Порушено правило вкраїнського звуцтва.》
Яке?
Дві голосні підряд
Нічого не порушено. Пишеться ‹нео...›, а вимовляється [неў~неŏ...] / [не.о...] / [нево...].
від лат. caelebs можливо варто запозичити, для позначення обов'язкового безженства чи беззаміжжя для духовенства.
Гм... Гадаю, Ви пропонуєте лишити "целібат", бо значення слів "безшлюбність" і похідних заширокі? Мабуть, Ваша правда. Тоді шукатимемо точніші відповідники.
r2u.org.ua: безшлюбність
Про жінок.
r2u.org.ua: беззаміжжя
—
Знову те, про що я казав, і так, на жаль, буде вічно.
Що "—"? Пояснення, докази маєте? Мають же, мабуть, бути підстави для "—"?