Ге, справді... Так, від пол. ślub. Однак від старих бойків чув і "слюб" (наприклад, "стати до слюбу", себто повінчатись). Та схоже, що це теж польщизна, хай і приладжена до нашої вимови.

Слюб міг перейти в шлюб, як скло в шкло, стрикати в штрикати тощо.

Не зовсім корінь, як приросток, та й у цьому є сумнів, як написав Мельник.

Знову те, про що я казав, і так, на жаль, буде вічно.
Що "—"? Пояснення, докази маєте? Мають же, мабуть, бути підстави для "—"?

Я подумаю. Може, й правда ваша.

《Порушено правило вкраїнського звуцтва.》
Яке?

Дві голосні підряд

Нічого не порушено. Пишеться ‹нео...›, а вимовляється [неў~неŏ...] / [не.о...] / [нево...].

>Пишеться так, а вимовляється сяк

В українському письмі кирилицею яко кажуть, так і пишуть. Окрім слів на взір "форий" — /хворий/.

Загалом так, але не всюди. Український правопис головним чином фонетично-морфологічний - це значить, що кожна морфема пишеться так, як вимовляється її головна форма, незважаючи на похідні фонетичні варіяції.
Отже, ізольовано морфема "о" вимовляється як /o/, але в позиції ‹нео...› як /неў~неŏ.../ тощо.
Інший приклад: морфема "з" вимовляється ізольовано як /з/, але перед шиплячими, приміром у ‹з чого› вона вимовляється як /ж/.

Що є "морфема з"?
Тобто не /сшити/ і не /зшити/, а /жшити/?

"Тобто не /сшити/ і не /зшити/, а /жшити/?"
Так, загалом.

"Що є "морфема з"?"
Тобто? Це приросток (префікс) з-. На письмі перед деякими буквами позначається як с.

⟪Тобто не /сшити/ і не /зшити/, а /жшити/?⟫
Так. З цієї таки причини "дивишся" вимовляється як [дивисся], а не [дивишся].

Але де сшити вимовляється як шшити

《Порушено правило вкраїнського звуцтва.》
Тілько на безпрефіксні основи. Та й Макс правду каже за вимову гуків на місці другої букви "о".

《приміром у ‹з чого› вона вимовляється як /ж/.》
Тут я маю вас виправить, Максе. У префіксах і прийменниках "(бе)з(-)" "з" оглушується перед глухими приголосними.

⟪Тут я маю вас виправить, Максе. У префіксах і прийменниках "(бе)з(-)" "з" оглушується перед глухими приголосними.⟫
Але ж приголосні в українській не оглушуються?

《Але ж приголосні в українській не оглушуються?》
Це виняток – так само, як "кігті" й "нігті".

А є повніший список винятків?

"Г" перед глухими проривними приголосними, та "з(-)", "роз-", "без(-)".

Цікаво... а де є більше відомостів про це?

Добродію Олексо, уточню.
По-перше, роз-, без- і з- можуть оглушуватися, а можуть і ні, це залежить од місцевості й поспіху мовлення.
По-друге, Г перед глухим може оглушуватися, а може й ні; може змінювати природу, а може й ні. Це теж залежить од швидкості мовлення й од місцевості.
Необов'язковість оглушення роз-, без- і з- -- правило літмови. Оглушення ж Г перед глухим приголосним є, причому обов'язкове, в 5-6, здається, словах. В інших же -- ні, наприклад, у дієсловах перед -ти (і це, схоже, горезвісне безглузде приписництво).
Повертаючись до живої мови з місцевими відмінностями, питаючи: "Але ж приголосні в українській не оглушуються?", слід уточнювати: в якій місцевості? Багатьом західним говіркам оглушення притаманне.

"Дві голосні підряд"
Дві "голосні букви" хіба, чи що?
Ніщо не заважає додати доросток(префікс), що закінчується на голосний, до основи, що починається на голосну звучину (фонему). А вимова може мінитися. Інакше це й не запишеш, бо, наприклад, в одних місцевостях між /е/ й /о/ може бути щось схоже на В, в інших -- на Г, а в третіх -- на Й, але це буде тільки вставний "звучок", а не звучина.
До речі, я поки не знайшов доказів того, що уникнення збігу двох голосних -- обов'язковий закон Мови, а не просто загальна схильність

"А є повніший список винятків?"
У літмові? У шкільних підручниках з укрмови: "нігті", "кігті", "вогкий", "легко", "дьогтю". Деякі подають ще 1 або кілька. Кожен пише що заманеться

⟪Повертаючись до живої мови з місцевими відмінностями, питаючи: "Але ж приголосні в українській не оглушуються?", слід уточнювати: в якій місцевості? Багатьом західним говіркам оглушення притаманне.⟫
Я говорю передовсім за літературний стандарт, неоглушення входить у нього.

+Carolina Shevtsova

Пані Кароліно... Не знаю, що на це й сказати. Будь ласка, хоч спробуйте почати читати Шевельова. Там усе добре розписано.
"не-о-дружений → не-в-дружений → не-ві-дружений"
ТАК перехід О в І ТОЧНО не міг відбутися (хіба, не знаю, космос навиворіт вивернувся. Є, звісно, надзвичайно виняткові безпідставні зміни, та мова не про те). Не може О отак зникнути, щоб на його місці нізвідки взявся І.
Далі. Логіка. Навіщо наводити маловідомі, малопоширені говіркові слова як приклади?

Нумо до суті. Пояснюю. О найчастіше змінювався на І в НОВОЗАКРИТИХ СКЛАДАХ (це такий склад, який був відкритий, бо, наприклад, за приголосним був Ь або Ъ, і який "закрився", коли надкороткі (=редуковані, тобто Ь з Ъ) занепали). Такий склад виглядав загалом як ОПЬ або ОПЪ, де О -- це О, а П -- приголосний. Наприклад: "вібчий" -- "*obьtjo" (obь); "віблий" -- "*obьІъ" (obь); "вікно" (логічніше було б навести цей приклад) -- "*okъno" (okъ). У слові ж "одружений" О, хоч і походить із *ob(ь), це таки О. "Друг" походить од *drugь. Немає редукованого (Ь або Ъ), отже, нема й новозакритого складу, отже, нема й підстав для переходу О в (в)І.

Чому б з "невдружений" стало б "невідружений"? Кажемо ж "навколо" (< на+около), а не "навіколо".

>Кажемо ж "навколо"
Тут нема потреби в протезі.
-вдр- суть три приголосних (де /в/ є звужене /о/) поспіль.

А яка проблема? "Ковдра" ж нормально вимовляється.

"бьордвотчинг", "пауерліфтинг", "матчпоінт" теж нармальна вимавляюца...

До того ж, у "ковдра" 'в' є первісне 'л', пор. вовк, човник, товк, товстий.

">Кажемо ж "навколо"
Тут нема потреби в протезі.
-вдр- суть три приголосних (де /в/ є звужене /о/) поспіль."
...

"Хіба не стало би в українській "невідружений"? Пор. віблий, вібчий, він.
не-о-дружений → не-в-дружений → не-ві-дружений"
">Кажемо ж "навколо"
Тут нема потреби в протезі.
-вдр- суть три приголосних (де /в/ є звужене /о/) поспіль."

А я вже й не дивуюся...
Пані Кароліно, то Ви про протезу чи про перехід О в І? Якщо про перехід, до чого тут протеза? Якщо Ви про протезу, до чого тут "віблий, вібчий, він"? Ви, схоже, ці явища не розрізняєте. Це по-перше.

По-друге, звідки тут "три приголосних"? У слові "неодружений" скоріше, мабуть, буде вставний приголосний ("маленький" В, Г чи Й, незвучинний), ніж перетворення О на напівголосний. А якщо й 3 приголосних, то й що? Чи мало в нас слів із 3 приголосними підряд? Треба зважати на те, які це приголосних. Але якби й так, у яких словах...
Так, заждіть! А до чого тут узагалі протеза? Ви, мабуть, епентезу мали на увазі?
...у яких словах ЕПЕНТЕТИЧНИЙ І в нас є?