Шлюб — родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою.
Приклад вживання
Мій хазяїн був одружений з Іванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері. (Ю. Яновський).
Походження
запозичення з польської мови;
п. ślub «обітниця; шлюб, одруження», (рідк.) szlub «тс.» походить від ślubić, ślubować «присягати», яке зводиться до *sъljubiti, утвореного від ljubiti за допомогою префікса sъ- (укр. з-);
Приклади в інших мовах
р. [шлюб] «весілля», бр. шлюб «тс., одруження, шлюб», ч. slib «обіцянка, обітниця; присяга», слц. sl’ub «тс.», вл. slub «обітниця; присягання; заручини», нл. zlub «тс.»
Мені не подобаються слова, навіть коли й засвідчені в словниках, які тями елементарних, основних реалій суспільства передають у спосіб, де саме слово є морфологічно складне, й окремо жадна частина слова не має жадного зв'язку з самим значенням даної тями. Хоча всі способи словотвору суть ефективни, пріоритет для мене є завжди слово безпрефіксальне. Тобто в рейтингу префіксальні слова, суфіксальні слова, безафіксні слова перші в мене мають завжди останнє місце. Ся моя позиція виходить із того, що найдавніша лексика має тенденцію до безпрефіксального словотвору, скоріше до суфіксального, й тому, що префікси мають властивість "латати діри", тобто те, що влучно не передасть сам корінь, префікс є здатен уточнити, а се значить, що в истоті можемо взяти будь який семантично недоречний корінь, і дотягти його до потрібного значення поміччю префікса. Яскравим прикладом тому є величезна кількість синонімів у руській мові на позначення понять "виконати неякісну роботу" чи "висловити/говорити дурниці" – часто корінь у тих словах не має жадного зв'язку з відповідними поняттям, але префікси надають їм того відтінку. Внаслідок того послаблюється семантична виразність самих коренів, які завжди a priori мають мати найбільше семантичне навантаження.
Ni yé. Yoho ide yésniti i na pitomwm tlé.
Перед [ʎ] є рефлексація /s/ як {ʃ} доволі регулярне явище: slati → sliõ {ʃʎʊ}, muisliti → muislyeinnie {ˈmɤʃle̞ɲːɜ}, з уторинним [l] ← *{ʎ}.
Шлюб — родинний союз, співжиття чоловіка й жінки за взаємною згодою.
Мій хазяїн був одружений з Іванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері. (Ю. Яновський).
запозичення з польської мови;
п. ślub «обітниця; шлюб, одруження», (рідк.) szlub «тс.» походить від ślubić, ślubować «присягати», яке зводиться до *sъljubiti, утвореного від ljubiti за допомогою префікса sъ- (укр. з-);
р. [шлюб] «весілля», бр. шлюб «тс., одруження, шлюб», ч. slib «обіцянка, обітниця; присяга», слц. sl’ub «тс.», вл. slub «обітниця; присягання; заручини», нл. zlub «тс.»
Перекладаємо слово шлюб
Живий відповідник слову "шлюб".
Злюбити — Полюбить,
Він злюбив, вона злюбила – Ему, ей понравилось,
Злюбитися – Полюбить (взаимно), понравиться.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/20413-zljubyty.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/20414-zljubytysja.html#show_point
Тому й через "з", що перед "л" так буває часто – зловити, а не як у росіян словить, злітати, а не як у росіян слєтать, і таких прикладів ще немало.
+
+++
ЕСУМ ІІ, 85: дівоснуб; http://oldrusdict.ru/dict.html#: снубити/снѫбити, снублениѥ, снубокъ (*снубъкъ/*снѫбъкъ); https://starling.rinet.ru/cgi-bin/response.cgi?root=config&morpho=0&basename=%5Cdata%5Cie%5Cvasmer&first=1&off=&text_word=%D1%81%D0%BD%D1%83%D0%B1%D0%B8%D1%82%D1%8C&method_word=substring&ic_word=on&text_general=&method_general=substring&ic_general=on&text_origin=&method_origin=substring&ic_origin=on&text_trubachev=&method_trubachev=substring&ic_trubachev=on&text_editorial=&method_editorial=substring&ic_editorial=on&text_pages=&method_pages=substring&ic_pages=on&text_any=&method_any=substring&sort=word&ic_any=on .
О, яке гарне слово.
дівосну́би «обряд сватання»
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/17347-zamizhzhja.html#show_point
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/6733-viddannja.html#show_point
Мені не подобаються слова, навіть коли й засвідчені в словниках, які тями елементарних, основних реалій суспільства передають у спосіб, де саме слово є морфологічно складне, й окремо жадна частина слова не має жадного зв'язку з самим значенням даної тями. Хоча всі способи словотвору суть ефективни, пріоритет для мене є завжди слово безпрефіксальне. Тобто в рейтингу префіксальні слова, суфіксальні слова, безафіксні слова перші в мене мають завжди останнє місце. Ся моя позиція виходить із того, що найдавніша лексика має тенденцію до безпрефіксального словотвору, скоріше до суфіксального, й тому, що префікси мають властивість "латати діри", тобто те, що влучно не передасть сам корінь, префікс є здатен уточнити, а се значить, що в истоті можемо взяти будь який семантично недоречний корінь, і дотягти його до потрібного значення поміччю префікса. Яскравим прикладом тому є величезна кількість синонімів у руській мові на позначення понять "виконати неякісну роботу" чи "висловити/говорити дурниці" – часто корінь у тих словах не має жадного зв'язку з відповідними поняттям, але префікси надають їм того відтінку. Внаслідок того послаблюється семантична виразність самих коренів, які завжди a priori мають мати найбільше семантичне навантаження.
Не певен я, що це слово є черпане.
Ni yé. Yoho ide yésniti i na pitomwm tlé.
Перед [ʎ] є рефлексація /s/ як {ʃ} доволі регулярне явище: slati → sliõ {ʃʎʊ}, muisliti → muislyeinnie {ˈmɤʃle̞ɲːɜ}, з уторинним [l] ← *{ʎ}.
Чудова новина!