Vintage — vinigy?)

•gy - ж. р.
•j (раніше gyu) - ч. р.

"viniccye/viniccié"
Що значить кожне й у чім різниця?

виниччя

По-перше, дякую, що нагадали, що не виноград, а виноградник. Виправив 😊
По-друге, я десь щось сказав про питомість слова?
Хліб, кіт, книга, море тощо - теж не питомі. Невже їх теж будемо перекладати?

По-перше, не маніпулюйте. Не порівнюйте слова з праслов'янських часів з церковнослов'янською калькою, яка містить у собі противне нашій мові неповноголосся в формі "-град" (ху, аж гидко).
А по-друге, всі слова, що Ви навели, мають невизначену етимологію, а не однозначно непитомі (ну для Ярослава Мудрова, палкого борця з "хвілолугами" це дрібниця), а слово море взагалі, якби відомо, що питоме.

То Ви тут церковнослов'янщину просуваєте, Ярославе?

По-перше, не церковнослов'янська, а старослов'янська

ВИНОГРА́Д
засвоєно з старослов’янської мови, в якій було калькою гот. weinagards «виноградник», утвореного з основ wein- «вино» і gard- «город, сад», спорідненого з псл. *gord- «город»;
на східнослов’янському ґрунті втратилося значення другого компонента і слово сприймається як просте.
ЕСУМ

По-друге, щодо невизначеної етимології, так почитайте, визначтесь.

Щодо "противного нашій мові неповноголосся". Говоріть тільки за себе, а не за усіх.
Ось, наприклад, кілька назв міст:
Новоград-Волинський (Жит.обл.), Червоноград (Льв. обл.) (спец. брав міста не з Півд.-Сх. України).

Сам намагаюсь перекладати слова, накинуті за часів зближення мов, але тут давнє запозичення. Це ті слова, які століттями укорінювалися в українців, стали майже рідними.

До речі, у багатьох виноград сприймається не як вино + город-сад, а як вино + град (градинки), тобто винні градинки.

"По-перше, не церковнослов'янська, а старослов'янська"

Це синоніми.

"Щодо "противного нашій мові неповноголосся". Говоріть тільки за себе, а не за усіх.
Ось, наприклад, кілька назв міст:
Новоград-Волинський (Жит.обл.), Червоноград (Льв. обл.) (спец. брав міста не з Півд.-Сх. України)".

Новоград-Волинський - московське імперське назвище, питоме назвище - Звягель. Червоноград - совєцьке (московське) імперське назвище города, що давніше називався Христинопіль.

То хай перейменовують, чого мовчать?

Церковнослов'я́нська мо́ва (Црькъвьнословѣньскъ ѩꙁꙑкъ) — південнослов'янська мертва писемно-літературна мова, що виникла на базі староцерковнослов'янської мови під впливом живих (розмовних) слов'янських мов.
Розрізняють місцеві різновиди (ізводи) церковнослов'янської мови: східнослов'янський (київський), болгарський, македонський, сербський, хорватський глаголичний, чеський, румунський. Вплив розмовних мов на староцерковнослов'янську мову відбився вже в пам'ятках Х-ХІ століть.
Староцерковнослов'янську не слід плутати із сучасною церковнослов'янською, а також з іншими стародавніми слов'янськими мовами — давньоруською (давньоукраїнською) і праслов'янською.

Тобто це не тотожні поняття.

Різниця непринципова.

Це Ваша вигадка. Ви пак подали тут самі черпані слова, що їх русин не може поділить на частини, то легше їх перекручує. Хиба ж Ви не знаєте таких слів, як "ребро", "братерський"? А є ж і черпані "ярмарок", "бровар", "бурмистер", "друкар"...

P. S. "Уникати" - польсько-галицьке слово. Слово більшості - "запобігати".

Див. в ЕСУМ
рибло́ «ребро»

буйми́тр «бурмистр»

я́рмолок «ярмарок»
я́рмонка «тс.»

братерський – братній, братський.
Братерський – це полонізм braterski, так мало де в Україні говорять

Бровар – пивовар

Друкар – печатник

Тобто тяжіння до уникнення є.

(Уникнення:
r2u.org.ua: Избежание

Зараз не про це мова, треба вивчити питання, де доречне уникнення, де запобігання. Якраз тут, можливо, ви праві)

Щодо запозичень взагалі - так нам більшість слів тупо нав'язували, викидаючи своє, ламали народну мову через коліно

До речі, якось треба передивитись слова з кількома р, запропонувати або українізовані форми, або замінити на питомі слова.
(Окрім ярмарку, ну, хоча б поки що 😊)

Одміни, що Ви їх навели, не потрапили до зразцевої мови. Та дарма. У всіх словах, де первісне "р" одмінили на "л", затемнена для мовця морфологічна структура. У слові ж "грознарня" ясно, який там корінь і які суфікси. Ваша заперека про те, що вимова слова з двома "р" будь-що одміниться, не має під собою ґрунту.

Не зовсім зрозумів ваше останнє речення.
Будь ласка, перефразуйте якось инакше.

Якщо я правильно вас зрозумів – слова з двома "р" і надалі залишаться в нашій мові.
Адже я сказав, що хвільольоги відірвались від народної мови, вони ламають її через коліно, бо й не дивно – для багатьох це вивчена, а не рідна мова.
Ще одна дурна тенденція – зближувати нашу мову або до москвинської або до польської.

>У всіх словах, де первісне "р" одмінили на "л", затемнена для мовця морфологічна структура<

Для пересічного мовця взагалі морфологічна структура - вторинна, бо первинна - "благозвучність", зручність сприйняття.

Болгари - тюрки, москалі - фіно-угри. Якщо вони колись позичили ці слова чи треба нам від них відмовлятись?

Звісно ж, що треба. Адже це непитомі слова для нашої мови.