И се є годже слово. Проте воно є варіант до веприни, також даного тут; тому їх було би слід дати разом.

+

Варіант слова "веприна" набрав більше уподобань за саме слово "веприна". Його гоже було б використовувати для чергування приголосних-голосних: 1) хліб з оприною. 2) з нашою веприною. А взагалі множина ве-/опринИ це радше для ягід (котрих багато), а веприна для назви куща (як малина, лохина, журавлина тощо).

Також думаю, що ця назва найкраща. З інших у (Кобів, 2004) є ще "веприни"

"маркер" укр.м. суть форми: веприна, оприна, бо вони суть питомі, засвідчені й точно відповідають поняттю.

"Проте доктор сільськогосподарських наук, визнаний селекціонер цієї рослини, Ірина Попова стверджує, що аґрус з'явився у Київській Русі ще в XI столітті, набагато раніше, ніж у Західній Європі, і називався агрызъ (XI ст.)"
Що думаєте про це? Паранаука, чи ні?
uk.wikipedia.org: Аґрус

Карл-Франц Ян Йосиф,
1. В матеріалах до словника давньоруської мови за Й. Срізнівським твар "агръізъ" не засвідчено. Хоча за вирішальний факт уважати його відсутність там не слід, адже там нема й деяких інших слів, про які достоту є відома їх прасл. питомість в укр.м. та належність до доби друс., і все таки.

2) прасл. *g, відтворений в друс. письмі літерою "г", змінив з проривної вимови [g] на фрикативну [ɣ] десь під XIV ст. – в усіх словах без винятку. Форми з "ґ" однозначно кажуть на добу пізнішу, а тому на запозичення. Дещо раніше (століття під XIII-XII) те саме стало й у мовах чеській та словацькій. Тому, крім звуконаслідувального походження слів, всі слова (в т.ч. власні назви чи ймена) з літерою "g" в тих мовах суть достовірно запозичені. А словацькою є сю ягоду та рослину звано egreš – з "g", а не "h", коли би се слово було питоме, або коли би його було принаймні запозичено до XII ст.

3) Дещо другорядний аргумент, і все таки: в ранню добу друс.м. й чуджі слова з "а" на початку слова в мові оригіналу було зазвичай (у живій, не через книжне запозичення) адаптовано з "о" (порівн. і питому вкраїнську форму Озів замість Азов). Жоден з засвідчених діалектних варіантів слова аґрус в словниках не засвідчує форми з "о" на початку слова.

4) Етим.сл.укр.м. відносить дату запозичення аґрус (через польську мову) до XV-XVI ст.

5) Крім згаданого "g" в словацькій формі egreš, чудже походження прозраджує й "š" на кінці слова. Фонеми "s, z" в словах з говірок німецьких й італійських в давньочеських та давньословацьких говірках було при запозиченні адаптовано як "š, ž" (бо для слов'янського вуха ті фонеми в чуджих словах звучали як [ш, ж]). Разом з "g" сей факт у разі форми "egreš" іще більше підвищує певність версії запозичення.

6) Словники вкраїнські фіксують доволі велике розмаїття варіантів слова аґрус. А сильні коливання в фонетиці форми для етимологів суть часто знак запозичення.

7) Автор статті про "аґрус" на Wikipedia зазначає як "цікавість" форми огрозд, ogrozd в пд.-слов. мовах, намагаючись притягти зв'язок з прасл. коренем *grozd- (рос. "гроздь"). А при тому, етим.сл.хорв.м. виводить хорв. форму ogrozd від лат. agrestis.

8) Стаття від згаданого експерта з с.-госп. наук згадує тільки сам факт вирощування сеї рослини, а не те, як її називали в XI ст. Якісь там позначення століть є в тій статті подано досить хаотично, та ще й декілька різних століть в однім реченні (XI, XIII, XVII, XVIII) – тому не ясно, до якого з тих століть автор до пуття відносить ужиток самого слова аґрус (не вирощування рослини).

9) "Відомий" експерт з с.-госп. наук Ірина Попова не є експерт з історії вкр. м.

Думайте самі.

Зрештою, так, як і думав (теж перше згадав початкову [а] та проривне [ґ]), дякую Вам за розлогу відповідь. Вартувало би й у Вікіпедії комусь, хто відає, як це робити, вказати хибність тези, що аґрус лиш видозмінена форма давнього руського слова.

Абсолютно підтримую вас, Вадиме, гарне слово, дарма що всі накинулись!

+, дуже добре:
r2u.org.ua: аґрус
Наголос може бути і таким – "косма́чки", як подає Словник Грінченка.

uk.wikipedia.org: Аґрус#.D0.95.D1.82.D0.B8.D0.BC.D0.BE.D0.BB.D0.BE.D0.B3.D1.96.D1.8F

Берсень - теж запозичення. Дане слово радше використовувати як синонім, а не замінник.

Чи ж тюркське запозичення краще від латинського?

там же ж ще "огрозд" є

Шо за москальщина!!!!!!! В начале XIX века на Алтае крыжовник называли «берсень», в верхней части Енисея — «крыг-берсень» или «крыж-берсень»[2] аґрус - це українське слово.

Як віднести до низькорослих дерев: ялина - 50м заввишки і до 1м завгрубшки, модрина - 40м заввишки, до 1м завгрубшки? Вони закінчуються на -ина, а також: тополина, соснина, бучина, дубина, вербина, грабина...Тому з кущами щось не теє. "Від назов дерев слова з -ина часто двозначні, визначаючи то одну деревину, то матеріял: верби́на, дуби́на, граби́на, ясени́на..." (Це вже Синявський у "Нормах").
Бот. Viburnum Opulus L.: рослина та ягоди - кали́на, дерево калини - калини́на, калиновий гай - калиння́к. Бот. Ribes Grossularia L.- хай рослина та ягоди: веприна, кущ - веприни́на, хащни́к - веприння́к(-ик)

Валентин Горяїнов, я Вам про солому і вогонь, а Ви про квас.
Я був писав, цитую: "В укр. мові абсолютна більшість назв кушів та низькорослих дерев (напівкущів) піддаються одній системі утворення слів, всі вони закінчуються на -ина."
Я НЕ писав, що ВСІ об'єкти природи назви яких закінчуються на -ина це є кущі/низькі дерева. Але я писав, що абсолютна більшість (МАЙЖЕ всі) назви кущів (!!!) в укр.мові закінчуються на -ина. Це закономірність нашої мови.
Тому доречно аґрус підпорядкувати в цю групу: крижовина або веприна.

П.М.: "хай рослина та ягоди: веприна, кущ - веприни́на, хащни́к - веприння́к(-ик)"
Тобто, продовжу Вашу думку, "хай рослина та ягоди: ліщина, кущ - ліщинина, ліщник - лищинняк". (кущ — це теж рослина).

+ Иносе. Хоча лїпше є вдним словом казати: косматка, космина тощо.

Грозно (нияке не "ґрозно") є питоме вкраїнське слово за "виноград", не за "аґрус". Питоме слово за "аґрус" є "веприна (та його варіант: оприна).

То є перекручений твар від веприна. Нач є його тут давати, коли є веприна?