Нарід + -о- + віра + -я.
На скільки я розумію, то політеїзм (англ. polytheism) і язичництво (англ. paganism) розділяють. Одне описує саму будову віри за чіткими характеристиками (однобіжжя, чи багатобіжжя), а інше слово говорить про походження релігії (народна). Хоч у сучасному значенні й уживанні ці слова часто взаємозамінні. А бува, напевно, й нечіткі. От маємо дуже давні однобожні віри, які є народними, як от зороастризм (давня перська віра). Мабуть, значення того, чим саме є язичництво є вкоріненим у християнстві (і мабуть юдаїзмі й мусульманстві) і витікає саме звідти.
Це суб'єктивне товмачення словотвору. Якшо непокоїть таке можливе значення, то можна використати прикметник "народний" (народновір'я).
— Може, іще хто, прочитавши ці остатки буванобіжжя, подивує зо мною, як-таки за стільки літ, при таких бучах, не загибли вони... (А. Свидницький. Відьми, чарівниці й опирі 1860 р.)
То є суто авторське творення, й невдале, бо вихідне "бовван + бог" є тавтологія, плеоназм й оксюморон разом узяті.
Творення з богів (божеств) бовванів, аж ніяк не є оксюмороном. Обожнювали не самих дерев'яних бовванів, боввани були лише грубим уособленням певних божеств. Тож тут я не бачу помилки Свидницького у цьому слові.
Тож тавтологію та плеоназм бачите - вже добре. :)
Звісно не самі деревяні статуї було обожнювано, але саме слово "бовван" уже мало на увазі й відсилання на бога.
Бовван - статуя, ікона, Бог - сила, сутність, це погодьтеся різні речі, шапка і голова.
Де Ви в цсл. бачили форму <язичнецтво>??
В чім саме є там "перекручення"?
Що виключно церковнословянського в исторично обйективнім семантичнім розвитку "язик = етнос, народ" → "етнічна, народна віра" сього слова?
У тому, що давні русько-болгарські словники це слово називають церковнослов'янським, замінюючи руським "поганство". Сам розвиток етнос, народ → етнічна, народна віра цілком міг виникнути. А міг і не виникнути. Те, що він виник у давніх болгар якось доводить, що він виник у українців?
Він не "міг або не міг виникнути" – він виник, то є факт. И факт є, що в такім розвитку значення ("язик → народ/плем'я/люд/язичники → язичницький/поганський") те слово було й у давньоруській мові, на що вказує те, що воно фігурує в пам'ятках руської (української) мови, напр. в Остромировім євангеллі, Повісти времінних літ, Повчанні Володимира Мономаха, Ипаттівській літописи, Лаврентівській літописи. Тобто так, доводить.
Ущент пронизані церковнослов'янською мовою, якою впринципі і були написані. Там і слова враг, хранити, безумец, нізвергнуть, воскресеніе можна знайти, то тепер і їх в українські записувать будем? Тому, що є в давньоруській мові??
Чи певні ми про те, шо в ЕСУМ-і пишеться правда про перейняте значення слова " язик" з церковнослов'янської? Ми же також себе називали словом похідним від "слово" (слов'яни), а чужинців тим, хто говорити не міг (німі).
Знайшов в англ. tongue (язик; мова) й значення "люди, народ", правда словник позначає його як "біблійне" (дивіться 10-те значення тут: https://www.dictionary.com/browse/tongue ). Тому може таки й дійсно таке значення було перейняте через переклад грецької Біблії. Але чи можна назвати це справді похідним значенням від бовгарської, коли сама бовгарська запозичила те значення з грецької? Я думаю шо це не чесно. Українська чимало запозичила значень через Біблію. Тоді інше питання: чи слід перекладати рідне слово, значення якого було давно запозичене через християнство?
<Тоді інше питання: чи слід перекладати рідне слово, значення якого було давно запозичене через християнство?>
Слідує. То бо тякне духу доби нику ти тями.
Та же думка, шо й "народовір’я" та "рідновірство". Користаю "рід", як віра роду, плем'я, коліна.
Недобре якось звучить, не по християнські.
В українській мові язичники це погани, ці люди і є не християнами, поклоняються ідолам. Для Бога звісна річ ідолопоклонники це і є погани. Дуже точне до речі слово, зрозуміле.
Ні, поганство, поганий походить від лат. paganus, що початково означало "сільський" або "провінційний" (від pagus "округа") яке, пізніше отримало значення "селянин", "простолюдин". Тож по-перше, це слово є запозичене з латини, а по-друге, воно не відображає правдивого значення.