← *su- *"dwber, bòlôg" + vésty (*uoydtys); *su- hi u <smerty> (*su-myrtys *"dobra 'merty' = ne gouba/guibély), <zbwgïe> (*su-bog- *"dobre iménïe, bogatstuo"; rwfni d.-inod. subhágas "scẽstliu, bòlôg"), <scẽstïe> (*su-kimst-i- *"dobra cẽsty/dolya"), <zdoba, zdwben> (*su-dob- *"good mode/form/shape/time").
??
ЗВІЩА́ТИ а́ю, а́єш, недок., ЗВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., заст.
що, про що. Оголошувати для загального відома, нагадувати про що-небудь. Приклади
Указувати на що-небудь, означати щось. Приклади
що, про що. Провіщати, передрікати що-небудь. Приклади
кого і без прям. дод. Сповіщати, повідомляти кого-небудь про щось.
Ці всі розмови про "су-" дуже теоретичні. "Звіщати" значить просто "повідомляти", не більше
Ne neminõtche e pitimo rousscuy tvar na [z] ← *su-, ymemo bo rœdnœi tvarui he otó ‹sulouciey›, ‹sumerty›, ‹sumetana› (e i ‹izmetana› tacui), ‹sumõtoc›, ‹suniedagne, suniedanoc›, ‹suviedœm, suviedom•›, ‹suvin, suvinca›, bez *su → [z].
Таке слово також знайшов в Інтернеті.
Можете глягути в Інтернеті також словосполучення "добра звістка" чи "добра новина".
На зразок "благовістя", але без церковнослов'янського "благо". Щоби не повторюватися, пояснення знайдете під словом "благовістя".
Так, а там із грецького εὐ-.
Оте -іє, -ія це церковнослов'янщина та московизна. Найбільш поширене питомо українське (правописне) закінчення тута буде не -лія, а -лля. Порівняйте російське "писание" та українське "писання". Також зрівняйте з білоруським "евангелле" та білоруським "пісанне".
Але це якщо йти шляхом використання євангел- і похідних.
Ієвангєлиıє, Ієвн҃гıє
Evangheliye, Evanghelïе
Мню вже, є нам и правити наслїдки Петрівських 'переладів' 18 ст. Зокрема, то була заборона його на "читання церковних книг на малоросийський лад", один из богатьох нападів на руську(наслїдство руських зводів) церковнословїнску мову й її передавщину. Ато водна з питoмих пруг читання на руский лад є же послїдовна вимова звяга церк.слов. ‹и› яко руского ‹и›.
Se e slovo na rousscœmy zveagystvie, ta ono pac be perédasty tõ ynõ vuimòuvõ.
Se gy e– Ієвангєльıє, to yne–Ієвангєлиıє.
Esce, cyto e tam ‹é›, prosjõ?
ïé = i + i + e zamiesty i + ie
Topèru e yasno, bológo!
Seitnuy (the modern) tvar iz /•ʎʎ•/ e pisati iz ‹•ille› — ‹euangheille› /jɛʋɑn.ˈɣ̞e͡iʎʎɐ/. Çercóuno-rousscuy ci starorousscuy tvar /jɛʋɑn.ˈɣ̞ɛlɪjɐ/ e pisati ‹euanghelïe›.
Ceomou? Na odinœmy polie, tó e te same slovo, i mœy poem (concept) pravopisi, ne ynacye, stoïty na eidnotvarosti pravopisi pro rœznui vuimóuvui. Ta u tœmy, na drougœmy polie, he i u inchax móuvax, znacylivo e ròzviti rœznui verstvui ci ròveni rousscoï móuvui, he u tseimy loucieyie — seitnõ rousscõ móuvõ proti staroï çercóunoï rousscoï móuvui. I tac he, pro nastoyõ, pro starõ çercóunõ eaghelscõ móuvõ (na pr., u xvalopieviex) coristaiõty i nuinie yz tvarœu, he otó, ‹hast›, ‹thou›, ci ‹•eth› u ‹giveth, taketh› tc., tac i pro stien (imitation) starorousscoï (uclioucyno çercóunoï ci tvorianscoï) móuvui naguiliõ uvesti pravopisnœi tvarui, he otó: ‹gitïe› /ʒɪtɪˈjɛ/, a tacoge, uzgleadno, ‹euanghelïe› /jɛʋɑn.ˈɣ̞ɛlɪjɛ/, proti nemietiénuix seitnorousscuix: ‹gittié› /ʒɪtʲˈtʲɐ/, ‹euangheille› /jɛʋɑnˈɣe͡iʎʎɐ/.
Ya rózoumieiõ siõ zasadou, po praudie. Sam eismy za to bõu esce ranieche. Proto, xtieu buimy inõ riecy outocyniti. Ci ne e tòy pripis, cotruy este vuiclali, po sõti, perèdatcha ynomòunuix slœu ou rousscœy mòuvie? Na priclad, ‹euangheille› i ‹euanghelïe›, vuimòuva drougoho e yz rousscoie çèrcounoslovienscoie, i e neroussca ou rodie(prirodie)(pœslya pèunoho ciesou). A Vachie eaghèlscœi gy pricladui to sõty morphologicynœi certui pitomœi eaghelscœy, xotch potœmy œdcuinenœi, ta ne zveagyno, a yac morphemui. Togdie, ci ne bõli bui uloucyniechie primierui: eaghl. zaimena(2 od. neform., 2 mn.)‹thou, ye›, cœnceinïa(gbalnœi) ‹•(e)th›–rous. zaimena(1 dv.(dvoïnui), 2 dv.) ‹vie, va›(abo radche ‹tòt, tta, tto› bo i eaghl. zaimena sõty givœi po govorax), cœnceinïe(prislœuna nedoconana ceastca) ‹•ea›(sidea, znaiea–Zacarpatïe) a pro perèdatchõ priyneatoie lecsicui– ser.eaghl. ‹abbesse›(preag. stienna vuimòuva ), sõtch. ‹abbess› (priladjena vuimòuva)– cèrc. rous. ‹euanghelïe›, sõtch. ‹euangheille›. A daliey e yasno, pravilne louno rous. *C+ije ou Vas e pisano ‹-gne, -CCe› a staruy zapis pro tõ morphemõ–‹-ïe›–riexili'ste coruistati dlya mietcheinïa slõcui /•ɪje/–moyeoõ kiriliçeõ(cyriliçeõ(?)): rœdne ‹•ьıє›, çèrcoune ‹иıє›.
__
Yz drougoho bocõ, mogeity eismy ne çielcomy Vas rózoumieu, i Vui mienili bieste govoriti pro perèdatchõ pacui rousscoie rœznoie, dauniecheoie vuimòuvui.
@Bœgdan Youxyco
Виявляється, це вже існуюче слово. Набрав в Інтернеті й видало купу сторінок.
uk.wikipedia.org: Євангеліє, або благовістя благодухновенних євангелістів
Також ось коротенька стаття з Вікіпедії:
Будучи у протистантській церкві, люди часто називали Євангеліє (у сенсі сукупності вчень Християнства) благою/доброю вісткою, звісткою або новиною, оскільки Ісус Христос помер і очистив людство від гріха. Тому це й називають благою вісткою. (новиною), котру доносили за допомогою писань. Далі ви й без мене все знаєте.
Також порівняйте з
- благовіст — дзвоніння перед початком церковної відправи, служби.
- благовісник — провісник добра, щастя.
У грецькій воно й так перекладається: добра новина/звітка/оголошення/виголос.
Гляньте етимологію, яку написав нижче в коментарях на цій сторінці, а також те, що написав в описі під "доброновиння".
Ось етимологія грецького слова:
https://en.wiktionary.org/wiki/εὐάγγελος
https://en.wiktionary.org/wiki/εὐαγγέλιον
https://en.wiktionary.org/wiki/ἀγγελία
Єдине що слово "благо" подається як запозичанням з церковнослов'янської.
Дивна стаття. -ство, -тва приписують до церковнослов'янських суфіксів. Криво про корінь єдин-/єдн-, бо початкове "є-" (також "ї-") може бути й питоме для деяких говорів. Корінь юн- ("юнак", "юний") чужий? Там на початку є *ju-, не *ǫ-. За складні слова тяжче, може, там таки був уплив церковнослов'янської, а на неї з грецької. Але це про окремі слова.
Бологовістя вже тоді