Оте -іє, -ія це церковнослов'янщина та московизна. Найбільш поширене питомо українське (правописне) закінчення тута буде не -лія, а -лля. Порівняйте російське "писание" та українське "писання". Також зрівняйте з білоруським "евангелле" та білоруським "пісанне".
Але це якщо йти шляхом використання євангел- і похідних.
Таке слово також знайшов в Інтернеті.
Можете глягути в Інтернеті також словосполучення "добра звістка" чи "добра новина".
На зразок "благовістя", але без церковнослов'янського "благо". Щоби не повторюватися, пояснення знайдете під словом "благовістя".
Так, а там із грецького εὐ-.
← *su- *"dwber, bòlôg" + vésty (*uoydtys); *su- hi u <smerty> (*su-myrtys *"dobra 'merty' = ne gouba/guibély), <zbwgïe> (*su-bog- *"dobre iménïe, bogatstuo"; rwfni d.-inod. subhágas "scẽstliu, bòlôg"), <scẽstïe> (*su-kimst-i- *"dobra cẽsty/dolya"), <zdoba, zdwben> (*su-dob- *"good mode/form/shape/time").
Виявляється, це вже існуюче слово. Набрав в Інтернеті й видало купу сторінок.
uk.wikipedia.org: Євангеліє, або благовістя благодухновенних євангелістів
Також ось коротенька стаття з Вікіпедії:
Будучи у протистантській церкві, люди часто називали Євангеліє (у сенсі сукупності вчень Християнства) благою/доброю вісткою, звісткою або новиною, оскільки Ісус Христос помер і очистив людство від гріха. Тому це й називають благою вісткою. (новиною), котру доносили за допомогою писань. Далі ви й без мене все знаєте.
Також порівняйте з
- благовіст — дзвоніння перед початком церковної відправи, служби.
- благовісник — провісник добра, щастя.
У грецькій воно й так перекладається: добра новина/звітка/оголошення/виголос.
Гляньте етимологію, яку написав нижче в коментарях на цій сторінці, а також те, що написав в описі під "доброновиння".
Ось етимологія грецького слова:
https://en.wiktionary.org/wiki/εὐάγγελος
https://en.wiktionary.org/wiki/εὐαγγέλιον
https://en.wiktionary.org/wiki/ἀγγελία
Єдине що слово "благо" подається як запозичанням з церковнослов'янської.
Дивна стаття. -ство, -тва приписують до церковнослов'янських суфіксів. Криво про корінь єдин-/єдн-, бо початкове "є-" (також "ї-") може бути й питоме для деяких говорів. Корінь юн- ("юнак", "юний") чужий? Там на початку є *ju-, не *ǫ-. За складні слова тяжче, може, там таки був уплив церковнослов'янської, а на неї з грецької. Але це про окремі слова.
Бологовістя вже тоді