Екзоти́зми (від грец. exōtikos — чужий, іноземний) — слова, запозичені до якоїсь мови з інших мов на позначення реалій життя іншого народу чи країни[1]: назви житла, страв, напоїв, явищ культури тощо. (Далі можна пояснення прочитати у Вік.)
Види екзотизмів :
назви грошових одиниць (фунт, франки, євро, рубель, злотий, крона, песо, юань, тугрик, гривня)
назви деяких населених пунктів (аул, аїл, кишлак)
назви житла (юрта, ізба, вігвам)
назви предметів одягу (паранджа, агбада, кімоно, тюбетейка)
назви людей за посадою або родом занять (гейша)
назви державних закладів (сейм, конгрес)
назви страв і напоїв (асадо, фейжоада, молохея, хачапурі, вареники, ракфікс, адобо, франсезінья, сармале, касба)
Навіщо це перекладати:
https://slovotvir.org.ua/words/kokovan
https://slovotvir.org.ua/words/shashlyk
https://slovotvir.org.ua/words/pitsa
Правда, все перекласти не можемо й нерозумно було би. Та Ви доси не хочете тямити вже часто є мова не в перекладї, а в справнї ладжіннї чуджа слова до питима руській мовї дзвяжменослівйа (“phonology”). Давши Ваши приклади, просто кривите — то не суть “неперекладена чуджа слова в руськї мовї”, а чуджа слова, що мимикують вятську дзвяжну (“phonetics”) сих слів у руськї. На пр., Ваше ‹ракфіск› (‹-СК›, не ‹ракфіКС›), и в мовї джерела є там голосен /ɪ/: [ˈrɑ̂ːkfɪsk], а не [ˈrɑ̂ːkfisk], що в руськї було би точнїше передати, пишучи ‹ракфиск›, а не ‹ракфіск›. Й у ‹франсезінья› є ‹-і-› та ‹-нья› є, копйуваннє вятськойи понади; не йно слїд /nʲja/ є чудж у руськї, ни в мовї джерела в сім словї є не /nʲja/ а /ɲa/, що в руськї де ближе тякло би писанню ‹-ня›: ‹франсезиня› (чи ‹франсезиння›, або й ‹францезиня›, ‹францезиння›, коли любо), та не ‹франсезІнЬя›).
‹аул› — яко руська мова не любить зїяння, та й у мовах торцьках є в більшости дзвук /w/ між /a/ й /u/, а не чисто /a.u/, на пр. казаш. ‹ауыл›, мїнячи вимову [au̯ɨl ~ awɨl], ногай. ‹авыл› [avɨl, avɪl], татар. ‹авыл›, кримськотарар. ‹avul› (не +‹aul›), то є товк радше писати ‹авул› у руськї.
“Екзотичну реалию” якойи крайини явить ‹крона›? Чехів та Словачщини? То чеською та словацькою є то /koruna/, то би ‹коруна›. Шведів, Дони, Нурманів? Швідською є то пак /ˈkruːˌna/, нурвізькою /ˈkruːnə/ — в обу мову з чистом /u/, а дінською [ˈkʰʁ̥oːnə], де [oː] такоже є ближе до /u/ в руськї. То чому не ‹круна›? Хто любить паче Вас казувати ту в роздїліннї тям, о гипонимїх та гиперонимїх? То правї від Вас би чекати було вже стояли бисте за твар ‹круна› про швідську, нурвізьку чи дінську “реалию”, й окремо за твар ‹коруна› за чіську та словацьку ріялию. Вїм, у Вас є на се готово слово: *усталено”. Правда же є, вже в украйинськї є ‹крона› з вятськойи мови, а там из нїмецьки. То де є ту хованнє “єкзотизму” дінськи / швідськи / нурвізьки / чіськи / словацьки “ріялийи”? Та й коли вже мова в валутї є, то гинши мови без нагалу просто користають из свойа слова за “вїнець, корона”, чи то мнячи дінську “корону” або чіську — пранецькою є на то просто своє слово ‹couronne›, чи вже в значіннї королеви корони, чи в значіннї дінськи “krone”, швїдськи “krona” чи чіськи “koruna”, то же ягельською — на все ‹crown› (‹Czech crowns›, ‹Danish crowns›, ‹Swedish crowns›), то же чіською: ‹dánská koruna› — не ‹krona›, ‹česká koruna›, й ‹králova koruna› “королева корона”.
И Ваша “єкзотична ріялия” ‹фунт› (Великойи Британньи), яку “неволя є перекласти”, є:
каталанською: ‹lliura›, чіською ‹libra›, низозімською ‹pond›, дінською ‹pund› [ˈpunˀ], пранецькою ‹livre›, бовгарською ‹лира›, лотовською ‹mārciņa›, литовською ‹svaras›.
