Учта — здавна — урочисте, часом багатолюдне частування гостей із щедрою їжею і питвом.
Прийшли гості… почалась учта (А. Свидницький); Щастя наше — дружні учти, Товариське частування (А. Кримський).
+ + + + +
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/61914-uchta.html#show_point
І в чехів – úcta.
Лексикон словенороський Памва Беринди з церкновнослов'янською на руську (українську) мову, укладений між 1603 та 1607 роками:
церк.-сл. Пиръ – руськ. Оучта честь, пированє, бесѣда, колацѣа.
У Горосі пише про запозичення з польської.
Горох повторює дурню, яка була написана у совєтських словниках.
+ + +
Бесіда, Беседа – 2) Пир, пирушка; спільність гостей
Від псл. besěda, утворене з прислівника bez «зовні» і іменника sěda «сидіння», первісне значіння – «сидіння надворі», пізніше «зібрання».
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/1803-beseda.html#show_point
goroh.pp.ua: бесіда
Лексикон словенороський Памва Беринди з церкновнослов'янською на руську (українську) мову, укладений між 1603 та 1607 роками:
церк.-сл. Пиръ – руськ. Оучта честь, пированє, бесѣда, колацѣа
Там же:
церк.-сл. Бесѣда – руськ. Розмова
Тобто ще в середньовіччі бесідою звали русичі саме бенкет, уже через російський наплив так стали звати будь-яку розмову.
Лексикон словенороський Памва Беринди з церкновнослов'янською на руську (українську) мову, укладений між 1603 та 1607 роками:
церк.-сл. Пиръ – руськ. Оучта честь, пированє, бесѣда, колацѣа.
Перше гадав, що тяма "бенкет" від кореня "пир" є церковнослов'янським, а отже чужим, але якщо подають давні словники, то хто я, щоб цуратися слова. Чужим є хіба сама форма "пир", українці її зробили на свій узір – пирування.
Переносне значення — те саме, що бенкет. Посилання: 
sum.in.ua: ralecj
Ґрай - бал, веселье.
"Як повернувся Семен зі служби додому, та як накупив пшеничного борошна, горілки, пива, оселедців, та як напік паляниць, та зчинив такий ґрай, що он який!"
(Сл. Яворницького).
Тут правильно було би "бенкет", а не "бал".
r2u.org.ua: Балуша
pir
Чинне письмо: пир.
Московітизм
ЕСУМ, IV, 372: пир¹; Желехівський/Недільський, ІІ, 632: пир.
Це той словник, що ряснить язичієм, так?
To puitaie toy, cto suipe goluimi récymi (http://oldrusdict.ru/dict.html#: рѣчь "обвинение, спор, несогласие, свидетельство, свидетельские показания")?
Do Uasyoho uédoma, cogen slwfnik gréxity nepitomuimi tuarui ta slofami, i Gelexwfscoho, i Grincenca, i Yafwrnicscoho... Ale to ne znacity Gelexwfscoho slwfnik e fyx zol.
Це чисто українське слово, напр. "Допировали Хоробрі русичі той пир". (Т. Шевченко).
"і він зізвав на пир той духовний священного митрополита Никифора, і інших єпископів" (Літопис руський. Роки 1175-1184).
Приказки:
"Коли буде пир, тоді будуть і пісні".
"Нам аби пир, а молодих у вир".
"Не панові той пир, куди бреде увесь мир".
"Не пири пировать, коли хліб засівать".
Це таки церковнослов'янщина, але від цього ж кореня є руське "пирування".
Лексикон словенороський Памва Беринди з церкновнослов'янською на руську (українську) мову, укладений між 1603 та 1607 роками:
церк.-сл. Пиръ – руськ. Оучта честь, пированє, бесѣда, колацѣа.
Пробачте, Ваші доводи не витримують критики – взагалі. Так звана "жива руська мова" в Бериндовім словнику є мова суржика XVI-XVII століть. І "зрозумілість широкому загалу" слів, якими він пояснює "церковнослов'янські" слова можна співставити з такою же зрозумілістю слів суржика нинішнього (проти забутих питомих руських слів). Красно за то мовить уже саме таке щиро руське слово <колацѣа>...
Твердження що <пирування> є питоме, а <пир> ні, є абсолютно смішне, бо коли морфологічно простіша форма має бути непитома, то не може бути питома й похідна форма, морфологічно ускладнена. Українська мова є знана зловживанням морфологічного "маскування" слів для видимості відмінності від форм російських, що в результаті передусім шкодить самій руській мові; взяти такий приклад (з безлічі), як <завгодно> проти вятського <угодно>.
Тобто, погана українська мова "зіпсута", "віддалилася від руських корінь"? Добре, що Москва вберегла свої руські коріння. Дуже знайома мені діялектика, чув її багато пребагато раз. Здогадайтесь від кого.
Чи може по-Вашому українцям розум відшибло й вони позабували рідні слова у 1500 роках, вчені мужі позаписували оцю мову людей, які забули своє коріння, а Росія така молодчинка все зберегла? Чи не логічніше припустити, що з самого початку ціла купа слів не були русичам рідними? І больниці, і безумці, і таті, і сани і чиновники були просто болгаризмами, українцю відомі настільки ж, як нині англійська мова по селах.
Що є з Вашою логікою? До чого суть тут питання мови вятської до питань мови руської? Не тямлю, про яку "діалектику" Ви мовите, й не маю наміру гадати.
<Чи може по-Вашому українцям розум відшибло...>
Ще раз, згадайте останні сто років, частини яких Ви сам єсте свідок.
...можна співставити...
Я не проти спів-, але
СПІВСТАВИТИ — СЛОВОВЖИВАННЯ
співставити
Правильніше: порівняти; зіставити
Мова – не калька: словник української мови
Наше давнє слово на взір жир, дар.
+
+
рупний спосіб утворення йменників
пити — пир
дати — дар
жити — жир
"Пекельний Ірод справив свято,
Пир людожерности та зла".
(Павло Грабовський. Сироти).
+++