Литнормативною кирилицею хай уже 'і' буде 🤷♀️
Нахіба?
Бо не можемо ми просто ігнорувать розвиток нашої мови. Не можемо ми просто не чергувати бо так удобнєє.
Ne ròzoumieiéte, viedie. Odina riecy e inneigne (alternation) pri o-perégolósie, incha riecy e samuy œdguib (the reflex itself) toho o-perégolósou. Berõtchi ógy t. z. "icaigne" ("ikavism") znacity /y/ (popraunà vuimóuva zamiesty [i]), xuibity pameatati ógy tó ne e odin ino œdguib o-perégolósou u rousscie — inchœi œdguibui ci izteajaigna ("continuants") sõty: [ʷo̝ ~ ɶ] u beznagolósie u rousscœy rœznomóuvie uzxodou Pœunoci, [ʏ̼ ~ ʷɞ] u beznagolósie u rousscœy rœznomóuvie serédinui ci zaxodou Pœunoci, [ʉ ~ ʏ] u beznagolósie inde u rousscœy rœznomóuvie Pœunoci (na pr., Berésteyscina), /ʊ/ na Lémcovinie. Tó use sõty proyavui o-perégolósou, ógy do yeoho Vui i iesce mnogo cto pricladaiéte xuibnuy recein "icaigne", vedõtchi do xuibnuix zaverty o "peréxodie" ino tam yde u pravopisi bóugariçeiõ vidite ‹i› ci "neperéxodie" yde u pravopisi bóugariçeiõ ne vidite ‹i›.
»Литнормативною кирилицею хай уже 'і' буде«
Nou, i cyto tuimy docaziéte, crœmy vuicuinõuxi yz tui móuvui pitomœi zvõcotvarui rousscoie rœznomóuvui Pœunoci ta zaveudxi pravopisnuy tvar ógy ne dasty ròzlõciti meidj [ʲe] ta [y]?
Тут не можна написати переклад латинкою. А писати до кожного вимову чи всі можливі версті кирилицею мені не стане сил.
Чоловічий та жіночий відповідники імен "Богдан" / "Богдана";
Творив похідне від «Див» = 
бог
+ "-ій/-иця" = чол./жін. особові закінчення
?
Це називається "пороблено" 😂😂😂🤦♂️
Не творено мною, а "творив я", у нас граматичного пасива нема.
Звісно є, де б йому дітися
Коли би ви й переклали бог. То до чого ж тут ій, иця? Ви видьте, як творили в давнину ймена наші прапращури, прошу вас.
Гадаю, може бути й «-ій/-иця»
Добрій, Радій, Милій, Орлиця, Зориця
Сюди же:
By the late pagan period, *divъ no longer meant a benevolent god. Instead, it shifted to mean a wild creature, a giant, a forest demon, or simply an object of eerie wonder/astonishment.
Originally, the native Proto-Slavic word *bogъ didn't mean a deity at all; it meant "wealth," "share," "fortune," or "earthly well-being" (derived from PIE *bʰeh₂g- , meaning "to divide/apportion"). We still see this original meaning hidden in modern Slavic words such as those derived from *bogatъ ("rich") and ubogъ ("poor/without a share").
Чому «–»?
"Бог" – *семантично не те означає, що повинно
Це цілком родній процес, коли слова перестають значить те, що й раніше. Од того вони не чужіють.
Тепер розумію, чому для Вас «шолом», «лихва», «хліб» – рідні. Нічого вже білше не кажіть, просто нехай буде
Так, тут нам "помогли", але це був суто културний обмін, а не насилство.
”Тепер розумію, чому для Вас «шолом», «лихва», «хліб» – рідні. Нічого вже білше не кажіть, просто нехай буде.“
Ні, ви мене НЕ ХОЧЕТЕ чуть. ОЦІ слова ЧЕРПАНІ, але. Але вони давно черпані, до того, як почалася доба давньоруської мови. Адже й пранодооврупська мова черпала деякі слова, як я вам казав. І що же? Будете і їх перекладать?
> Адже й пранодооврупська мова черпала деякі слова, як я вам казав.
Слова, черпаність яких доведена, в будь-якому разі краще перекладати. Ті, яких ні, то вже так лишаймо (тут і *доіндоєвропейська мішанина з людьми *Європи і прасемітські черпанки, і т.д.). Я навів такі, що можемо переклади без клопотів. Але, виджу, Ви таки проти цього.
Навіщо Ви свою дурню просуваєте? Для мене Європа = Середщина. Але ж я з Вами спілкуюсь мовою, а не язиком. Будьте ласкаві й Ви так
Ну так, адже я проти того, щоби копати глибше за саму нашу мову, адже й писемних доказів того, що праслов'янська мова колись була, фактично-то нема.
Був Богдан Лабунський, а став Дивій
Так це тільки тут так, а в паспорті перейменується? 😁
Ще ні, не маю права перейменовуватися до повноліття. Втім невдовзі намічую це зробити, щоб звати себе питомо-українським ім'ям.
Бо ж "Богдан" (та й всі переклади що осідники дали тут) – вочевидь, *калька грецького Феодор/Феодот > Фео + дор/дот ~ Бог + дан(ий). Та й саме́ слово «Бог» (несебна вищість) зазнало йранського впливу, тому замість нього «Див» (бог). "-ій" = *субстантивація мого імені: "втілення Бога/Дива" > Дивій
Я так розумію, Вам не подобається «Дивій»?
Так жеж Дивій — не своє, рідне українське ймення.
Згадайте лиш бодай одного українця, що колись уживав цього ймення.
Це роблене ім'я, ніколе передніше не вживане в народі, що, до того ж, створене з праіндоєвропейського кореня, що його не засвідчено ні в одній слов'янській мові з таким значінням.
Тобто, приводу мати його за щось своє українське, руське нема. Хиба Ви б назвалися праіндоєвропеєць. Та й те - реконструкція
Так, це *реконструкція, а не засвідчений вжиток, ніхто ж не заперечує
Як це реконструкція, то й питомим українським іменням її не назвати, та й узагалі слов'янським.
Через те, що кореня 'див-' із значінням "божество, Бог" не засвідчено ні в одній слов'янській мові, не можемо навіть бути певними, чи таке значіння побутувало в праслов'янщині. Чи, може, перевелося ще давніше, ніж постала була сама праслов'янщина.
Отже, як на мене, це ймення — це білше калька з праіндоєвропейської або інших індоєвропейських мов, де назвище для богів, Бога < *deywós, бо в праслов'янщині таке значіння в слів цього кореня не певне, ніж повернення до питомого давнього звичаю.
Отож-бо
Чи *dīvъ – «Божество; небесна вищість», що виводиться від *іє. *deywós питоме – *непевне, проте, гадаю – найімовірніше. До того ж, не слід дурно одмовлятись од *реконструцій в порівняльному мовознавстві.
У ранній праслов'янщині (або ба й пізній прабалтослов'янщині) ще до скіфосарматських впливів сей корінь означав "небесний Бог" або й "(будь-який) Бог". Се не дурня, що її доводиться наново вигадувати. Про це й Мартинов писав у "Балто-славяно-иранские языковые отношения и глоттогенез славян" <–> https://inslav.ru/images/stories/books/BSI1980%281981%29.pdf#page=13 (ст. 13; писана ст. 22)
Та й взагалі, більшість *етимологічних джерел схильна до первинного прасл. *dīvъ з тямою «Бог, диво» ніж «демон, чорт» (з яких друге набуло не самочинно) <–> https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/divъ
А от чому слово – праіндоєвропейська *калька, я досі не втямлю. Ми самі себе *калькували, чи як?
А от зі скіфської та сарматської мов *калькували досхочу! "Бог" – рупний тому приклад.
Хотів би також од Вас, Євгене, проглянути *посилання на джерела, які б могли заперечити моє припущення про походження
»Самі себе *калькували, чи як?«
Ми не пранодооврупці. Ми руси (вкраїнці). Того й виходе калка, бо піє. нам чужа мова, як але й псл.
> Ми не пранодооврупці. Ми руси (вкраїнці).
Таки ні, ми нащадки *праіє. людей. Чи Ви ще й це твердження перечитимете?
Нащадки тілко їх якоїсь частини, а не всіх одразу. Та й уже встигли ми за тисячоліття намішатись із не-іє. Нащадки ≠ самі нодооврупці.
Те що нащадки *піє. та самі *піє. се різне – очевидно ж. Навіщо до слів чіпляєтесь?
Не чіпляюсь, а ясню вам, що й до чого.
»Та й взагалі, більшість *етимологічних джерел схильна до первинного прасл. *dīvъ з тямою «Бог, диво» ніж «демон, чорт» (з яких друге набуло не самочинно) <–> https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/divъ«
Prosto tam pisié, pœd "Etymology 2":
»Noun *divъ
"some kind of a demon (supernatural being)"«
Тому й кажу «первинного»
> Less likely demonized Early Slavic *Divъ (“sky god”) or *divъ (“god”) during Slavic-Iranian contacts.
У виніку "Slavic-Iranian contacts" одержуємо:
»Noun *divъ
"some kind of a demon (supernatural being)"«
»Тому й кажу "первинного"
> Less likely demonized Early Slavic *Divъ (“sky god”) or *divъ (“god”) during Slavic-Iranian contacts.
У виніку "Slavic-Iranian contacts" одержуємо:
»Noun *divъ
"some kind of a demon (supernatural being)"«
Peréd usiemy, cyto e tó za "‹У виніку›"?
To prœc (»Less likely demonized Early Slavic *Divъ...« i dalieye) e snouto na tie stattie Martinova¹, yde usie yasœucui Martinova ne sõty neigy œdriexyno milno priteagnõtœi pricladui zvõçscui blizycuix tvarœu praslovianscoho ta dauneinodscoho slovou, na medjie prosto mareigna (a bui ne cazati bréxounstva; na pr., ni bui: »veat. ‹дивий мед = божий мед›«).
Use yasouaigne Martinova tam e yno colo zamcnõto:
»Прасл. *divъ 'бог' (и.-е. *deiuos) восстанавливается из производного имени *divъ(jь)³² ² 'неприрученный (о животных), невыращеный (о растениях)'. Ср. такое табуистическое название волка как схв. ‹дивљи пас› = лтш. ‹dieva suns› 'неприрученный пес' = 'божий пес'.«. Pervçi, lotóuscue ‹dieva suns› ne znacity "pes necrotchén" ale tacui "pes boga" he yno tvœrce (poetic) imenouaigne vóuca tomou cyto vóuc bie u vierouaignie Baltœu slouga boga u boyie proti sil zla — u serboxorvatscœmy ge vuirazie slovo ‹divlji› znacity prosto "dic, diu = wild", i to vuiraz ‹divlji pas› e prosto "dic/diu pes = a wild dog => wolf" — ne œd *"bogiy pes".
Martinœu dalieye pisié: »Отсюда *divъ 'бог' → *divъ(jь) 'божественный' → *divъ(jь) 'не принадлежащий человеку, неприрученный, невыращенный'«. Tó e souta vuigadca: tó znaceigne "diu, dic (wild; untamed)" ou slova ‹diu› e perviesno — ne ròzvitoc œd yna incha znaceigna. Tòcyno samo istoslœuye *divu "wild; untamed" pocui ne e yasno, ta izveazoc’ho iz *diku (*di-vu : *di-ku)³ yasno cazié proti izveazcou iz prai.-e. *deywos.
Dalieye, Martinovovo porœunaigne yacono-praslovianscoho *"divъjь ognь" iz dauneindoscuimy ‹deviam agnim› ("bogiy ogueny") e tacoge vuigadca: slovianscue *"divuy ogueny" znacity prosto "diunuy ogueny = a miraculous fire" ci "astonishing fire", ógy’ho het’ ne e neminõtche vuivoditi œd "bogiy" — ‹divuy, diu› "diven, miraculous, astonishing" e docazano œd incheoho prai.-e. corene *dey-+-u- "siati → zyrieti, gleadieti", iz ròzvitcomy u "diven, miraculous" togystóunuimy (identical) latinscomou ‹miraculosus› ta ‹mirum› "divo" œd ‹miror› "gleadieti, diviti sea".⁴
SISM het’ œdcuidaié izveazoc *diuu "wild" ta *diuu "doux zla" ci "divo (mirum)" iz prai.-e. *deyuos "bœg, bœgystvo"⁵.
_______
¹ — v. tamge mietõ dolou: В. В. Мартынов (1981), “Балто-славяно-иранские языковые отношения и глоттогенез славян. divъ.”, in Балто-славянские исследования. 1980., Moscow: Nauka, page 22.
² — Smiexyno, bo u mietie dolou na ³² Martinœu sulié na SISM ni bui pœdperti svoye tverdgeigne, ta yac raz vuiclad u SISM perécity tomou cyto œn pisié.
³ — SISM V 29-30: *dikъjь.
⁴ — SISM V 35: *divъ, v. iesce SISM V 33-34: *divo.
⁵ — SISM V 35: *divъ, *divъ(jь)
»By the late pagan period, *divъ no longer meant a benevolent god. Instead, it shifted to mean a wild creature, a giant, a forest demon, or simply an object of eerie wonder/astonishment.
Originally, the native Proto-Slavic word *bogъ didn't mean a deity at all; it meant "wealth," "share," "fortune," or "earthly well-being" (derived from PIE *bʰeh₂g- , meaning "to divide/apportion"). We still see this original meaning hidden in modern Slavic words such as those derived from *bogatъ ("rich") and ubogъ ("poor/without a share").«
@Друга Путь
Racili buiste oucazati tó gerélo?
Wiktionary
»Wiktionary«
@Друга Путь
Cde? Tout: https://en.wiktionary.org/wiki/Reconstruction:Proto-Slavic/divъ#Proto-Slavic:_wonder neyma.
Тоді не помню
Не на вилучіння. Не бог, а біг. Про ікавизем не забуваймо.
Я давно помітив, що Словотвір перетворився на осідок маргіналів. Раніше це якось дратувало, бо стільки зусиль інших людей пішло коту під хвіст. Зараз просто реагую по інерції. А так, шукаю гарні переклади для свого словника. Тому хоч Дивій, хоч Кощей мені вже якось однаково. 😂😂😂🤦♂️
>бо стільки зусиль інших людей пішло коту під хвіст
Докази? Приклади?
Ну в "голіциць" стільки голосів, що видно — не маргінальні були. Отакі пам'ятки розквіту сайту
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору
Ци́цечка, -ки, ж. Ум. отъ цицька.
Ци́цька, -ки, ж. Женская грудь. Відпала му від рота цицька. Там йому́ жа́ба й ци́цьки дасть. Тамъ ему и смерть. Ном. № 4322. Злякався.... що вже йому довго на світі не жить, що тут йому жаба й цицьки дасть. Рудч. Ск. II. 19. Ум. Ци́цечка. АД. І. 149.
Ци́ця, -ці, ж. Дѣтск. = Ци́цька. Ум. Ци́цінька, цицу́ня
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору
ци́цька, -ки, -цьці; -цьки́, -цьо́к
Малорусько-німецький словник 1886р. (Желехівський Є.І.) Вгору
Ци́цка, (ци́цька), f. eine der Brüste f. Busen, m. Zitze, Brustwarze, f. pl. цицки́, Brustwarzen, Weiberbrüste, pl
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Грудь = грудни́на, грудни́ця (С. Аф. З.), гру́ди (С. Аф.), пе́рси, пе́рса, (у жінок) — ло́но, ци́ця, ци́цька. — Розхрістана груднина. С. З. — У його у грудях щось коле. С Аф. — Щось до лоня пригортає. К. Ш. — В мене цицї трясуть ся, з мене хлопцї сьміють ся. н. п. — Ой дай коню вівса по самиї перса. н. п. — Отня́ть ребе́нка отъ груди́ = одлучи́ти дити́ну.
Ти́тька, ти́течка = ци́цька, ци́ця (С. З.), ци́цїчка. — В мене цицї трясуть ся, з мене хлопцї сьміють ся. н. п.
»Ну в "голіциць" стільки голосів, що видно — не маргінальні були. Отакі пам'ятки розквіту сайту«
Не треба нам такий розквіт, здається мині😅
А так би вже давно слід було дати змогу користувачам ставити 👎 за слова, бо ну яка на біса світлина? Яка копіярка від чужого-то кореня?
Світлина — нормальне слово.
Копіярка, цло — сміховище 🤷♂️
Цло (чьтсло) - кому смішно, кому ні. Світлина - жахливий переклад, який і близько не передає значіння слова фотографія.
Я ж кажу, осідок маргіналів 😂
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору
Снимок (фотографический) – світлина.
Ну так, не подобається вам цло - будь ласка, єй богу. А за невдалість світлини я таки буду стояти.
Те, що воно просто в слівниці є, не дає слову право на життя.
Ярослав завжди напоготові скопіювати купу всього, чому й не перечать👍 й не читаючи, видно
Словник чужомовних слів 1933р. (О. Скалозуб)
фотографія (гр.) — світлення при помочі хемічного діяння світла на відповідно зроблену плівку; світлина, знимка
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору
Фотография – фотогра́фія;
• ф., снимок – ф., світли́на
Та й осідок це місцезнаходження, а не internet site. Наприклад, мережище — ото воно.
Світлина це кусень світла, ось що би таке слово могло значить.
Ярославе, я ще не скінчив свій допис. Дожидайте, будь ласка
Не хочу 😁
> Я давно помітив, що Словотвір перетворився на осідок маргіналів. Раніше це якось дратувало, бо стільки зусиль інших людей пішло коту під хвіст. Зараз просто реагую по інерції. А так, шукаю гарні переклади для свого словника. Тому хоч Дивій, хоч Кощей мені вже якось однаково
Додавайте до свого смітника (ой, словника) що Вам завгодно, мені як то кажуть «хоч вовк траву їж». Та й «Дивій» серед наведених там слів видаватиметься чужим, немістовим. Це ж не схоже на двокореневі дуркуваті сполучення якісь, що Ви туди пхнете (там половина слів Ваших повинна бути).
Слово «Дивій» я утворив, посилаючись на загальнодоступні мовознавчі джерела, а не на свої вічі сни чи вигадки, як могло би Вам здаватись. Зробив це, бо хотів був замінити давньогрецьку *кальку "Богдан".
Саме́ "Бог" почало значити «несебний батько; вищість» під впливом іранських кочових народів, зокрема скіфів і сарматів. Раніше "Бог" мало трішки йиншу тяму: «майно, багатство, щастя»
Можете собі порівняти (якщо в змозі, сумніваюсь) нище наведений мною розвиток з иншими наявними відповідниками в іє. мовах: жм.(лит.) Dievas, лтс. Dievs, лат. Deus (звідки іт. Dio), гр. Θεός (Theos)
іє. *deywós – «небесний, святий» > псл. *divъ > укр. Див
Дивій = Див ("Бог") + «-ій/-иця» (особові закінчення); тобто той/та, хто від "Бога"
Не буде він це читать, б'юся в заклад.
Ій, иця же суфікси агентативні. То з якого лиха вони тут?
Та хто знає? Не *виключено, що він теж може це все вилучити
"усьо"?
Це мені Т9 править слова
Без змісту? Що ж...
Правда не знаю, чи так можно.
—
Шило на мило
Де тут шило на мило, га? Що калка, то так, але не геть може бути "бог" у закритому складі. Хоч усерися, не може так буть, хіба без наголосу. Та то тілки в деяких північних говорах, бо так чого би його тоді й припеть не писать?