»Це більше про безособові форми«
A cyto e infinitivum?
"A cyto e infinitivum?"
Мені байдуже, ціто е infinitivum, йдеться про слово "інфінітив" у відомому значенні
Я гадав непогано, але справді не тільки інфінітив безосібний. Але тільки він виразно без усяких відмін, тому може щось схоже
Інфінітив -- без особи, справді. А ще -- без числа, роду, відмінка, часу, так.
Я до того, що в нас є саме безособові форми дієслова
»але справді не тільки інфінітив безосібний«
A cyto iesce?
Безособові форми на -но, -то? Перше, що спало на думку.
"Неозначена форма"
Теж про це подумав. Але кожен хай як хоче, так і вимовляє (через маленькі й, в, г, ʔ)
Чому обов'язково? І що значить "на кінці слова"? На останньому складі?
Дійсно необов'язково. Я в цьому словотворі відбиваю наголос у "початко́вий". Додав другий наголос.
https://www.kyivdictionary.com/uk/words/search/?beginning=&ending=овина&lang=uk
Тоді просто "поча́тко́ви́на́". Бо всі 4 загалом можливі
Од наголосу залежить значення слова.
А може й не залежати значення слова від наголосу
>А може й не залежати значення слова від наголосу
До чого тут це твердження?
Нема чого тут про наголоси розводитися. Тут усі 4 загалом можливі
">А може й не залежати значення слова від наголосу
До чого тут це твердження?"
??
Ви написали: "Од наголосу залежить значення слова."
Я відповів: "А може й не залежати значення слова від наголосу"
На городі бузина, а в Києві дядько 🤦♀️
Суть пади, де наголос не впливає на знак слова. Але це не такий пад.
По-людськи:
Суть пади, де наголос не впливає на знак слова.
По-каліцьки:
Є випадки, коли наголос не впливає на значення слова.
Ви часто пишете про "мертвечину", так Ви живете в цій мертвечині й заступаєте її, як свиня багнюку. Рідномовні вкраїнці не говорять, як базікали з новин. А молодь усе більше схиляється до суржику, бо ніхто не хоче вживати мерлу, задубілу, незграбну мову, що її насаджують школа, ТБ, і Ви особисто. Хоча Ви самі щось не дуже користаєте зі своїх покручів. Сучасний світ є стрімкий, мова з негнучкими, громіздкими, довжелезними конструкціями не витримає конкуренції проти мов, що дозволяють швидко й стисло висловити думку. Хоча вкраїнська мова не є заклякла, це Ви навмисно її такою робите.
"По-каліцьки:
Є випадки, коли наголос не впливає на значення слова."
Слово "є" давно й дуже широко вживаються замість давнішого "суть". Читайте твори 19 століття. Тому оце "по-каліцьки" доводить, що Ви їх чи то не читали, чи то читали неуважно й не помітили вжитку "є" для 3 особи множини.
"Carolina Shevtsova
7 липня 2024
Моцарт суть визнаний композитор, та не популярний
...
Carolina Shevtsova
7 липня 2024
У мене куряча пам'ять, пам'ятаю лише що хтось тут писав, що "є" не правильно вживати в такому контексті, а правильно "суть" (у суті)."
популярне
Так ніхто у Вашій місцевості не говорить років зо 200.
"— Чи воно, діду, є там люди?"
"Чую, наче в мене всередині щось застигає; руками й ногами зовсім не володію, не знаю, чи й є вони в мене..."
"такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами."
"та, бач, парубче, є й над громадою старші."
"— Виймайте гроші, які є! — гукнув зопалу.
— Які гроші? — здивувалася Мотря.
— Які є, всі виймайте... в город піду — позиватись."
"А гроші ж у тебе є?"
"Є ви товариші, друзяки"
"Тут є в вас на пивниці пушкарі, мабуть, вони знають..."
"Я б йому, які найкращі зразки є, усі б, здається, вимережила..."
"Адже й жиди є в вас?" ("Воли...")
"навіть компонував вірші, хоч і поганенькі, на усякі випадки з свого життя. Балабуха
записав рік і число місяця, й записав всі випадки того дня, записав, як він їздив на
поле, як розсипались вози й снопи, як наточанка обламалась коло базару."
"передумуючи всі випадки, які тільки що трапились в березі."
"Пан і собі звелів зготувать обід на кожний випадок."
"Балабушиха довгенько вибирала такий випадок, щоб зістатись удвох з Ганушем на самоті." ("Старосвітські...").
Каліцтво -- це Ваша безладна мішанина говірок із говірковими словами, Иканням, ГИканням, СУТЬканням тощо. І з якогось дива Ви давні, значно поширеніші слова, явища "є", "випадок" Ви називаєте каліцтвом.
Знайдіть-но в творах класиків 19 століття ще приклади вжитку "є" до 3 ос. множини. І пошукайте вжиток "суть" у цьому ж значенні. Знайдіть ше приклади вживання слова "випадок". І пошукайте слово "пад" із таким же значенням. І порівняйте, чого більше.
Попри те, що пишете кирилицею, ба чинним літнормативним письмом, мені складно розібрати яку думку Ви хочете донести. “Людина намагається з суржику перейти на вкраїнську, ги-ги як смішно” — це все, що хотіли донести?
Infinitivum ne e ‘poceatcovuy’ tvar dieyeslova. Vui, viedie, vuixodiste yz toho cyto u rousscie nuinie, he i u rœznax inchax móuvax, e infinitivum slœunicovuy ( = ‘poceatcovuy’) tvar dieyeslova, obace, u mnozie móuv e ‘poceatcœu’ — slœunicœu — tvar ne infinitivum ; na pr, u õgorscie ta macedounscie e slœunicœu ‘poceatcœu’ tvar dieyeslova 3. os. od. tep., u latinscie ta bóulgarscie 1. os. od. tep., u héurieyscie 3. os. od. min., u irscie 2. os. od. nacazova norovou.
Infinitivum e zvano za protistauleigne’ho do ‘finite forms’, tb. tvarœm miesteatchém viedomosti o osobie, cislie, tchasie, norovie dieyeslova — infinitivum nicy yz seoho ne miestity, a tomou e infinitivum, he ‘infinite form’.
Хоча творити тут може треба від знак, мітка чи віха, бо "необмежений" тут означає "без визначених меж", у лат. мові воно ще означало "край, територія".
До речі, праіт. *termenos означало "рубіжний камінь", тут цікаво було б дізнатися різницю між фінал (фініш) і термін.
пол. bezokolicznik ("безоколичник")
ч. neurčitek ("невизначеник"), neurčitý způsob
словак. neurčitok
словен. nèdolóčnik
»тут цікаво було б дізнатися різницю між фінал (фініш) і термін.«
Izpraunuy nabliz. Ba, rœzniçõ meidj: finis, limes (limit•), terminus, na cœilco imemo cerpanœi slova œd usiex triy.
Roussca móuva znaié sya slova: cray, cœneç, cœn, graniça, medja, rõbeij, tuica. Slovo ‹viexa›, popri ATSSOuM (sum.in.ua: vikha), u tacuix znaceignax e u slœunicou Gelexœuscoho neviedomo — u rousscœy móuvie e tó ‹tuica›. A u drous. bie iesce slovo ‹rœcu / ruocu› za “terminus”.
Lat. finis e istoslœuno, rouxeignémy znaceigna isto rousscomou ‹tuica›, obie bõdõtchi œd vuiznacui “tuicati, tuiciti, tcnõti” ; tomou mogemo, viedie, cerpana slova iz lat. finis pereclasti slovomy tuica rousscoiõ. Xotcha lat. finis e prosto “cœneç”.
Lat. limes (rod.: limitis) znacity perveisno “porog”, a istoslœuno e œd *lim-es *“ida cerez cosiac”, œd ‹limus› “coso, cœs” ; rouplivo e porœunagne iz slovomy ‹cosiac›. Crœmy ‹zaporoggié, tacuix slœu œd “porog” u rousscie, he lat. ‹limito›, ‹delimito›, ‹collimito›, ‹sublimo›, neyma. Tomou slovo ‹porog› e, viedie, lixiti bocomy. Yac inche blizjayche znaceigne slova ‹limes› e “limit, boundary”, to rousscoiõ e tó prosto ‹medja›, a œd seoho slova e u rousscie bœilche slœu neigy œd ‹porog› (v. ‹межа› u SIRM).
Na cœneç, e lat. terminus (porõcy iz daunieychimy ‹termen›), cyto yeoho istoslœuié e œd vuiznacui *“cerez, crœzy, perti, iti cerez/crœzy”, otge “graniça perexodou”. U rousscie œd tacoyui vuiznacui slova iz znaceignémy “medja, cray, graniça, cœn, cœneç, tuica” neyma. Yac terminus u lat. ceasto znaci cray ci cœneç vuiconagna ceoho, ci medjõ dieyui, to u drous. móuvie tomou slougi slovo ‹rœcu / ruocu› ( → rous. ‹rœc›) ; tacoege znaceigne e i ou dieyeslova ‹ourecti› u drous. (“Yznadobui”: ‹уречи› “определить, назначить”, a iesce porœun. slvç. ‹určiť›, ceix. ‹určit› — œd tohoge corene u stõpeni izvedeigna (in reduction grade) — *ryk- proti *o-stõpene u *rok- imén ta *e-stõpene u *rek- dieyeslœu (dóuguy stõpein *e — *ē e u *rēk- u slovie ‹riecy›, ta u tacychanno-truanniex tvariex dieyeslova ‹recti›: ‹do•, na•, ob•, ou•, pri•, pro•, vui•, yz•, za•riecati›) ; izvedenuy stõpein *ryk- e, crœmy slvç. ta ceix., i u rous. tvariex ‹ryçi› /(ʌ)rˈt͡sɪ/, ‹ryçiete› /(ʌ)rˈt͡si͡etɛ/ “say(!)” (SIRM V 151: ‹рци›). I xotcha istoslœuna vuiznaca slov. *rek-/*rok-/*ryk- e ne taca he ou lat. termen/terminus, pri menchie decotra slova mogé bouti perecladeno rousscoiõ œd seoho corene — na pr., yzocrema “determine (*determinare)”. Porœunayte iesce rous. ‹recein› (tacoge ‹receneç›) za “term, terminus”. Xotcha pro slova he “terminate (*terminare, *terminatus)”, “exterminate” liepche godity slovo “cœneç, cœinciti”.
Так!
https://ukrainskamova.com/publ/kljasichnij_pravopis/zakinchennja_vidminjuvanikh_sliv/diejmennik/62-1-0-15572
Так, воно засвідчене, але й справді невдале.
https://r2u.org.ua/guides/synyavsky/dodatok_pryslivnykovy
Бо це не йменник, це таке саме дієслово, тільки без особи.
Віддієслівний іменник тоді можна позначити як віддієйменник, бо тільки на нього може посягатися назва «дієйменник».
Назва як для герундія (наш інфітив іноді його нагадує, але рідко, якщо не дурню кажу)
Але справді є
Невдалий відповідник. Можна спробувати коротко називати віддієслівні іменники так, але ну до чого тут інфінітив?
Називає дію чи щось таке
Але так, погано що збігається
+