leudiysec, leudiysc-, leudeysec, leudeysc-
*людиискъ ← людь "люд, люди" + *-ьск-; приблизний дублет до людський (*людьскъ), з тою різницею, що *людьскъ → людський є з *люд(ъ)+-ьск-, а *людиискъ → люди́йський є з *людь+-ьск-, де *-ь-+-ь- = [ий (~ей)]; за зразком: жити́йський *житиискъ (←*жить-+-ьск-).
Наголос на ши. Іскристе - те що іскриться. Пінисте - те що піниться. Ширисте - те що шириться.
Не знаю правда, чи це слово не є російською калькою зі значенням популярний.
Відомий не є обов'язково популярним.
Споживне
=
Споживацьке
.
"споживацьке" - влучніше.
Яке має широке застосування; розповсюджене.
sum.in.ua: uzhyvanyj
Суть?
Каролино, "суть" це дієслово "бути" в третій особі множини, як англійське "are" у "they are". Тут воно не до речі.
Так. Пані Кароліно, до чого ці спроби спілкуватися ще українськішою українською, ніж сама українська? Виверти з "є", икання?
У мене куряча пам'ять, пам'ятаю лише що хтось тут писав, що "є" не правильно вживати в такому контексті, а правильно "суть" (у суті).
Будь ласка, не ображайтеся, але це називюється "чув дзвін, та не знаю, де він": "хтось десь колись щось про це писав, не пам'ятаю точно, що саме, але буду писати якось так". Хто б не писав, хоч і добродій Єлисій, Ви це перевіряли?
«Хто б не писав, хоч і добродій Єлисій»
Ya toho ne mœug pisati.
«Виверти з "є", икання?»
Yaçi isce "uiverti"? Crœumy ocremuix loucéyœu, coli u receinïé ne'ma inxia déyeslovo, imeity bouti déyeslovo "bouti". Inacxie tô e pervobuitna móuva.
"«Виверти з "є", икання?»
Yaçi isce "uiverti"? Crœumy ocremuix loucéyœu, coli u receinïé ne'ma inxia déyeslovo, imeity bouti déyeslovo "bouti". Inacxie tô e pervobuitna móuva".
Пояснюю, що я мав на увазі.
По-перше, наскільки я знаю, "суть" — до множини.
По-друге, у теп. ч. найбільш поширена й усталена відміна "бути" — "є". І, особливо від пані Кароліни, вживання інших, діалектних/застарілих відмін (не кажу вже про неправильність) виглядає ну дуже "завчено", "натягнуто", неприродно. Я не маю на увазі, наприклад, Вас, бо Ваша мова — зовсім інший випадок.
Уживання застарілих, відмерлих подекуди діалектних слів, словоформ заради "більшої "українськостИ""(?!) — ось що я називаю "виверти"
«У мене куряча пам'ять, пам'ятаю лише що хтось тут писав, що "є" не правильно вживати в такому контексті, а правильно "суть" (у суті).»
P. Syèuçovo, ni, Mozart e odin tomou: »Mozart e ...«, a Haydn, Mozart i Beethoven sõty. Ya eimy/esmi/'smi/'my, Vui este/'ste, coli na "Tui", to: esi/es'/'s', ya ta Vui — mui razomy esmo/'smo,
Slovo ‹sõty› e homonym, mogeity znaciti i "essence" i "(they) are/'re". Isce e ‹sõto› a e ‹souto›, is rœuznoiõ uimóuvoiõ: ‹sõto› /ˈsʊto/ [ˈsʊʷ-, ˈso̝ʷ-, ˈsʊ͡u̯-, -tʷɔ, -to] "essential(ly), real(ly), authentic", a ‹souto› /ˈsuto/ [ˈsu-, ˈsʷo̝-, ˈsʷʊ-, ˈsu̯͡ʊ-, su̯͡o̝-; -tʷɔ, -to] "abundant(ly), rich(ly)".
"«Хто б не писав, хоч і добродій Єлисій»
Ya toho ne mœug pisati."
Вас я навів як приклад того, що треба осмислювати й перевіряти написане, наскільки б авторитетна людина (як-от Ви) не писала щось.
Щодо "бути" в реченні: звісно! Але ж я про саме те речення: можна ж було сказати: "Моцарт був відомий композитор", або "Моцарт є відомий композитор", або й просто "Моцарт — відомий композитор". Але (пані Кароліно, вибачте, якщо Вам це неприємно) останнім часом є подекуди бажання в людей використовувати ще українськішу українську, ніж сама українська. Та й не тільки останнім часом. На прикладі, можу судити, пані Кароліни: И на початку слів, закінчення ТИ замість ТІ там, де воно дуже малопоширене, якщо взагалі можливе, використання сумнівних порад "так правильно"
Спасибі ще раз, добродію Єлисію. Та дозвольте ще понабридати.
1) я розумію, Ви нерідко пишете про те, якою Мова мала би бути. Та все ж: чи знаєте Ви, де, наскільки поширені зараз такі ось особливі відміни дієслова "бути" й похідні?
2) Усе-таки не можу зрозуміти: чому Ви постійно пишете звуки й чи не на них ставили частково своє письмо, якщо ми розмовляємо не звуками, а звучинами (фонемами)?
3) Можете, будь ласка, поділитися все ж відомостями про "різні І", "різні О", "різні И"(ну, Ви розумієте, про що я)?
Дяка.
Щиро, я більше зосереджуюсь на перекладі слів, а за правильність чи кривильність вжитку певних українських слів і сполук відаю дуже мало. Мене мало цікавить, правильно казати "добрий день" чи "доброго дня". Якщо хтось робить зауваження мені чи ще комусь, то я через своє невігластво та безпам'ятство можу щось криво запам'ятати й криво тлумачити.
П. Романе, щодо и/і, то не пам'ятаю чи вимовляла колись 'і' у родових відмінках. А у школі звісно писали всі за тогочасними правилами.
А м. І д.в.?
Хіба в місцевому у Вашій місцевості, даруйте за завторення, теж И?
Кажуть скоріше з 'і'.
⟨ЗА ЗАвторення⟩
Я теж можу доскіпатись до кривозвучних тварів у коментарях, та не бачу в тім утіхи.
Я не "доскіпуюсь".
"ЗА ЗАвторення". Ви не помітили іронії?
Просто я хочу або з'ясувати, що це за місцевість така і які її мовні особливості, якщо в м. і д.в. зак. И, або підказати, як краще
r2u.org.ua: популярный
goroh.pp.ua: Відомий
увага
+++
+, особливо якщо не тільки в значенні яке навів автор
+
поширеноспожи́вче
поширеноспоживне́
Поширеною може бути й ХВОРОБА,
але ж вона ПОПУЛЯРНОЮ бути не може.
У деяких контекстах можна й це слово використати)
Так це ви навпаки чомусь перекладаєте
Звісно ж, але КОНКРЕТИКА повинна бути!
> має бути конкретика
> берете зовсім інше слово