1) Тюркська адаптація псл. чи сх.слов. назви *Qgъlъ, утвореної семант. способом від ГТ *ǫgъlъ, д.рус. уголъ «місцевість між річками, що сходяться» [Трубачев, 206; Карп. 1989, 43—53; Лучик, 132—134] + почіп "-ець";
2) від тюрк. ängäl «тихий, лінивий» або від in «печера» чи än, in, en «широкий» і gol «озеро» [Фасмер 2, 131] + почіп "-ець".
Исторична назва відома з ХІІ ст.
Витяг з ЕСТУ Лучика В.В.:
"Істор. назву р. Ивля (варіант Ивла) утворено за допомогою суф. *-j(а) в гідронім, функції від бот. іва «верба козяча, Sarex сарrеа L» (< псл. *іvа «верба»)."
Також див.
оріль , 
інгул , 
буджак (південна бессарабія) .