Стала - це щось незмінне, так. Але константа несе в собі ще й вказівку що це "величина", тобто. "Константа" це йменник, а "Стала" це прийменник і хочиця додати до нього..: (Стала величина)
Це явище є в українській мові ("наречений" тощо), одначе воно не таке поширене (пор. "робітник" проти моск. "рабочий", "службовець" проти моск. "служащий, "росіянин" проти "русский"). Тож коли мовні засоби дозволяють утворить справжнього йменника з одповідними морфологічними ознаками, то не годиться нехтувать цього способу.
Українська мова іменникова. Вона не любить різноманітних зайд з інших частин мови на місці іменників. Звісно, вони є, а ля ведучий, учений, прости Господи, тощо, але це не її. Це характерно для російської з її учащимися, служащими тобто. Чуйка мені підказує, що константа і стала одного походження. Надто вони схожі. Врешті, можна спиратися на Англ.-укр. словник української мови: константа, стала (величина). Проти "сталої величини" не маю нічого проти, бо тут вона прикметник.
《Ще "пряму" почніть "виправляти"》
То подайте привід цього не робить. Може, знайдете приклади з класиків чи народної творчості зо словом "пряма", вжитим як іменник?
Згоден, воно вже давно вживається в науці, наприклад, стала Планка.
Стала - це щось незмінне, так. Але константа несе в собі ще й вказівку що це "величина", тобто. "Константа" це йменник, а "Стала" це прийменник і хочиця додати до нього..: (Стала величина)
Це прикметник, а мав би бути йменник.
Ну, є ж явище субстантивація, зокрема с. прикметників. І лат. constans, відки "константа" є, первісно є віддієслівний прикметник.
Це явище є в українській мові ("наречений" тощо), одначе воно не таке поширене (пор. "робітник" проти моск. "рабочий", "службовець" проти моск. "служащий, "росіянин" проти "русский"). Тож коли мовні засоби дозволяють утворить справжнього йменника з одповідними морфологічними ознаками, то не годиться нехтувать цього способу.
А це не можна вважати віддієслівним іменником з -а?
Українська мова іменникова. Вона не любить різноманітних зайд з інших частин мови на місці іменників. Звісно, вони є, а ля ведучий, учений, прости Господи, тощо, але це не її. Це характерно для російської з її учащимися, служащими тобто. Чуйка мені підказує, що константа і стала одного походження. Надто вони схожі. Врешті, можна спиратися на Англ.-укр. словник української мови: константа, стала (величина). Проти "сталої величини" не маю нічого проти, бо тут вона прикметник.
+. І таке буває в українській. Так, набагато менше, але тут нічого нового і не пропонують. Ще "пряму" почніть "виправляти"
《Ще "пряму" почніть "виправляти"》
То подайте привід цього не робить. Може, знайдете приклади з класиків чи народної творчості зо словом "пряма", вжитим як іменник?
Та робіть, створюйте сторінку, подивимось
Цікаво, справді було слово "прямець"
І справді "окремих випадків" зовсім мало, не кажучи що точно складник, від'ємник, вступник, приймальня...