Бусол, бусел, бузько мають неясне походження, хоча не виключено, що вони мають наше походження. Ймовірність, що вони наші, дуже висока.

goroh.pp.ua: Бусел#2522

+++ також ще є варіації Бусько, Бусьок, Бузьок, Боцян, Буцьок, Боцюк, Боцюн у інших говірках.

Sé e yno rouplivo slovo tvaromy. E eamo do récla ‹clecotati, •ieti, cléctati›, ta puitagna e o gerélie ‹i› u pravopisi ‹клі́конь› bóulgariçeiõ.
Litóuscoe ‹klegeti, klegenti›, ta lœtóuscoe ‹klegat› (SIRM II 456-457) pœdtverdeaty *e. U rous., viedomo, ‹i› bóulgariçui yz *e e bõdy u razie e-u-perégolósou, otge rœuno e golósmeni /i͡ʉ/, pravopisno ‹eu› (por. ‹teutca›, ‹peceunca›, ‹meud›, ‹leud› tc.), ci u razie e-y-perégolósou, otge rœuno golósmeni /e͡i/, pravopisno ‹ei› (por. ‹seimy›, ‹xeisty›, ‹peicy›, ‹zeille› tc.). Tó pisymea ‹o› u pravopisi ‹клі́конь› bóulgariçeiõ ne teacné prasl. *o pràvilno — inacye bui dóugen boul bouti *o-perégolós. I xotcha u pœunœcyno-bœslnœy¹ rœznomóuvie *o-perégolós → |ʉ͡ɶ|, u beznagolósie mogé bouti [ʷɵ], otge pravopisno latiniçeiõ bui boulo ‹•cœny› na cœnçie. U tœmy, *e u *klek- bui u razie *klek-on-yu ( *yu ← *yos) ne dalo e-y-perégolós iz pravopisnuimy ‹i› u ‹клі́конь›, atge e-y-perégolós e preamo peréd *y. Sé navodity na pratvar *klek-n-yu → *•k∅n•yu → /•kɔɲ/. Tomou pravopisy latiniçeiõ e, viedie: ‹cleicony›, u cœsniex padiex: ‹cleicni•› (cleicnia, cleicniou, cleicnemy tc.).

___
¹ — Prote, tó slovo ‹cleicony› e viedomo yz govorœu uzxodou Podœilla.

Я думала це вуж)