Прямий переклад з латинської мови — латинське ob «towards; against» походить з праіндоєвропейського *h₃ebʰi, звідки і слов’янське *o(b) «around, about; concerning; against, on; during».
Тобто, частина "об" збереглося у слов'янських мовах й етимологічно наше "об" і латинське "ob" суть одне й те ж саме, зберегти цей префікс буде доречніше, ніж нехарактерну для української мови коротку церковнослов'янську форму "пред".
Другу частину слова можна буквально перекласти як "метати" (тому маємо польське "przedmiot", яке росіяни скалькували у поляків як "предмет")
Даю жіночий рід, бо обме́т це "велика сітка для ловлі риби".
https://en.wiktionary.org/wiki/object
А "об'єктивність" можна перекласти як "обмітність".
Imõ nametui prostertoho slova.
1.
Sõmnéuna e póuna totogynœusty rous. (slovean.) *ob- zu lat. *ob-.
a) Wiktionary do slovean. *ob(-) daieity prai.-e. pratuar *h₃ebʰi, a do lat. ob- (praital. *op) ← prai.-e. *h₁epi.
b) Za SIRM (IV, 124: ‹о¹›) e u slovean. *ob(-) zbéglo dua ci tri prai.-e. prodéta ("prepositions, πρόθεσεις"), div. tam.
2.
Lat. ‹objectus› e tuoryeno iz ‹ob-› "proti" ta ‹jec- ( : jac-/ic-› "mesti/metati, vèregti/vergati/vergnõti", tô bui *"metyên/metan proti". Tacovo ("similarly") e tuoryeno i grecyske slovo ‹αντικείμενο› "object", iz ‹αντι-› "proti-" ta ‹κειμω› "legéti", tô bui *"cyto legity proti, logyeno proti". Rœuznica meidyu lat. ta gr. e "metati" ta "legéti". Sõty e ta sama: "cyto stoyity/legity/e pèrêd pœdmetom ci proti pœdmeta. Crœumy lat. ta gr., na pr. i cuimerske ‹gwrthrych› "object" e tuoryeno tacovo: ‹gwrth-› "proti-" ta ‹drych› "zercalo (← "zréti")".
3.
Gleadél eimy znacyeinïa ‹объ› u d.-rous. za Mateirnami Sreznêuscoho ta ‹об› u novorous. po ATSSOuM. Decotra znacyeinïa tam sõty troxui blizka do znacyeinïa "proti, pèrêd" ou lat. ‹ob›, ta ya ne pèuen eimy ci ona tòcyno teacnõty znacyeinïou "proti, pèrêd".
4. Coli mogete dati praudõ znacyeinïe "proti, pèrêd" e ou slovean./(d.-)rous. ‹ob-›, mœugl buimy pèregleanõti i Vasye ‹obmeta›.
<Якою мовою ви pisiete, пане?>
Rousscoiõ.
Роуссцоіõ.
Словник Давньоруської Мови:
Рѣчь — Об'єкт (предмет).
http://oldrusdict.ru/dict.html
Прямий переклад з латинської мови — латинське ob «towards; against» походить з праіндоєвропейського *h₃ebʰi, звідки і слов’янське *o(b) «around, about; concerning; against, on; during».
Тобто, частина "об" збереглося у слов'янських мовах й етимологічно наше "об" і латинське "ob" суть одне й те ж саме, зберегти цей префікс буде доречніше, ніж нехарактерну для української мови коротку церковнослов'янську форму "пред".
Другу частину слова можна буквально перекласти як "метати" (тому маємо польське "przedmiot", яке росіяни скалькували у поляків як "предмет")
https://en.wiktionary.org/wiki/object
У инших одмінах – обметом, обметові, обмети тощо (
uk.wikipedia.org: Ікавізм).
А "об'єктивність" можна перекласти як "обмітність".
польське przedmiot - перед+мет, від метати; калька латинського obiectum - "кинутий перед".
Я прихильник заміни лише неспонукованих та некрасивих запозичень. Це-ж слово нерозривно пов'язане з західною філософською думкою тому міняти його нема змислу.
Від слова "чинити" (діяти), бо об’єкт — у загальному значенні — це те, на що спрямована певна діяльність, з чим виконують якусь дію, з поміччю чого чинять.
Суфікс означає знадобу для чогось: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво, мариво.
Добриво – знадоба для удобрення.
Паливо – знадоба для паління.
Прядиво – знадоба для прядіння.
Чи́ниво – знадоба, щоб чинити нею щось.
Словник Давньоруської Мови:
Удъ — Об'єкт (предмет).
http://oldrusdict.ru/dict.html
Од «вічати» (віщати); од прасловянська'го *vektь «річ».
Від праслов'янського *tvarъ, у давньоруській мові "твар"\"тварь" означало багато різних тям, зокрема останнє давало "вид, вигляд", "убір" (пропозиції на заміну чужизму "уніформа" теж будують часто від основи "убір"), "об'єкт".
У сучасній українській:
Тварь — 2) Лице. "Червона гарасівка тобі до тварі". (Словарь Грінченка)
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/58135-tvar.html#show_point
Від слова діяти, бо об’єкт — у загальному значенні — це те, на що спрямована певна діяльність, з чим виконують якусь дію, з поміччю чого чинять.
Суфікс означає знадобу для чогось: вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво, мариво.
Добриво – знадоба для удобрення.
Паливо – знадоба для паління.
Прядиво – знадоба для прядіння.
Ді́єво – знадоба, щоб діяти нею щось.
Словник Давньоруської Мови:
Оруддя — Об'єкт (предмет).
http://oldrusdict.ru/dict.html
Поняття, що лежить в лат. obiectum, включно всі його з часом розширені значення, є так широке, що перш ніж глядіти по адекватнім відповіднику (чи й то відповідниках,
з огляду на різні значення сеї тями), слід би спершу розуміти семантичну мотивацію слова.
... Себо чому саме відповідне (чи, радше, відповідні) поняття є (суть) в лат. звано саме словом obiectum. Етим. словники, звісно, дають пояснення походження сього слова, та тільки на рівні лексично-морфологічної реконструкції: префікс *ob- + iec- "метати".
... Проте, не яснять зазвичай етим. сл-ки, чому тяму сю є звано від "метання перед" – хибить етимологія семантична. А саме се недостатньо глибоке розуміння словотвірно-семант. мотивації, може, вела до сліпого калькулювання лат. слова в різних мовах.
Попри на поверхні різне коло значень (і тем ужитку) тями "об'єкт", в основі її лежить ідея взаємодії людини – як центру, який пізнає світ – з світом і всім в нім. Взаємодія та є ділима на пасивну – "споглядання" та активну "чини".
Корисно є зокрема розуміння тями obiectum крізь ужиток граматичний: obiectum в реченні стоїть на другім полі від subiectum ( = передусім "людина"). Між їма як функційний зв'язок стоїть дієслово, яке конкретизує й характеризує взаємодію суб'єкта з об'єктом.
Obiectum за замовченням в граматиці виражає знах.відм., й дієслово є при тім, як правило, перехідне. Т. чином, "я бачу дерево" (пасивна вз-дія s. та o.), "я тну дерево" (активна вз-дія s. та o.) відбиває ціль дії суб'єкта. Ото через розуміння o. як цілі...
... дії s., ціль ту є в лат. слові obiectum передано поняттям "метати" (iacere). Себо o. є "ціль", у яку s. "мете, верже, лучить" свою дію. По суті, поняття "метання" (в щось від себе) стрішить будь-яке дієслово, чи то пасивної вз-дії, напр. дієслова чуття
та мислення, або вз-дії активної, коли дієслово виражає зміну об'єкта суб'єктом ("(я) тну дерево") ≈ "я метаю/вергаю на/в об'єкт дію", чи "o., в/на яку я (s.) метаю дію". Таке розуміння відкриває, що не сама дія "метання" є ключова, а протиставлення o.:s.
Інакше кажучи, протиставлення те може виразити й інше дієслово, напр. "лежати" ("o. лежить проти s."), "класти, ставити, діти" ("s. кладе/ставить/діне [перед собою] o."), "казати" ("s. каже (показує) на o."), тощо. Тяму obiectum як "предмет, річ" в різних
Гарний підхід до словотвору. Розуміння поняття "об'єкт" є правда в деяких мовах пов'язано з "тим, що є чинено". Так є зокрема творено санскритське karma, від кореня *kr- "творити, чинити" (якому в укр. відповідає чер- та кор- в різних словах) + суфікс пасивного стану (як в укр.: відом-, знайом-, носим-, водим-, а також: берем- "берем'я, оберемок" від брати, плем- "плем'я ← *плоджене" від *pled- "плід, плодити", й інші йменники на -м'я).
Проте мені не до вподоби є сама морфологія пропонованого "чинене", як субстантивація членного (віддієслівного) прикметника, дієприкметника.
але ж це не іменник
-