+. Чекання не польське, хоч і не наддніпрянське; от очікування не знаю, часто дарма мабуть, хоча якщо воно з чекати, то теж можна
Онов. хоча звісно є ждати, а ще дожидати
Навіщо? Якщо є питоме слово. А очікування — калька москв. ожидание. У нас є питоме коротке: жданка, жданки, ждання 🤷♂️
А що тепер робить зо словом чекать?
Цікаво, що "чекати" з'являється кілька разів у творах Панаса Мирного й Марка Вовчка. Ще кажуть, що вислів "на чеку" не російський, а козацький, від "чекати". Але зважаючи на частоту вживання "ждати" перед Радянським Союзом можна припустит, що "ждати" витіснило "чекати" в більшості говірок.
Не варто старати ся. І так Адептам Нечуя-Левицького нич не докажеш.
Цікаво, "чекати" з'являється в їхніх творах чи після того, як там полазили радянські редактори.
Бо, наприклад, СУМ-11 цитує Нечуя, де він нібито вживає слово "підручник". Але насправді Нечуй такого слова не писав 🤷♂️
З мови не викинеш усіх слів. Це слово можна назвати всталеним, бо його вживано в класиці й народній мові:
– Гой, гоя, гоя! Новії покої Нумо лиш квічати, Гостей сподіватись. (Т. Шевченко)
Одного вечора Олександра сподівалась Василя. (М. Коцюбинський)
Іде козак дорогою, Коник йому спотикається, Сидить дівка у віконечка, На вечерю сподівається. (з народної пісні)
І молилася я, й сподівалася я, Чи не гляне хоч раз любо доля моя. І минали літа, дожидала її, Та даремні були сподівання мої. (Б. Грінченко)
В смислі не можна викинуть? Ось наприклад, я не вживаю єого, а замість нєого використовую:надію ся, маю надію, покладаю надію, жду, уповаю, чаяння. І якось не помітив, що моє життє од сього, якось стало позбавлене фарб або менш фарбистим
А навіщо вживати фарба, фарбистий?
А чому б і ні? Як є у классиків. "фарбами й золотом з сяючих крил Пишався метелик, аж вибивсь із сил. (Я. Щоголів)
Іноді поманить [море] ласкавою синьою фарбою, іноді воно з небом зійдеться й почне чарувати. (Ю. Яновський)
Аеродром. Ліворуч – гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені. (І. Микитенко)
Вона стежила в нім [дзеркалі] за своєю ходою, бачила себе таку, як щодня оці два останні роки. Пава. Пишна, фарбиста, красива пава. (Олесь Досвітній)
Фарбиста хустка." Бо я замість колір кажу барва. Слово барва вже зайнята. Хтось скаже, що се калька з російськои краска, але я всерівно вживаю. Наприклад:"Усі барви нічного неба, але всі фарби украинською весни
Це той, що ніби воює проти польщизни 😂🤦♂️
Краска — питоме
КРА́СКА, и, жін., розм.
1. Те саме, що фарба. Думаєте, що він так малював собі просто, абияк, що тільки розміша краску.., та так просто й маже..? Е, ні (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 5); Передо мною були просто цятки краски (Леся Українка, III, 1952, 598).
2. Те саме, що рум'янець. Непокірна краска залила обличчя до самої хмари чорних кучерів (Леся Українка, III, 1952, 682).
Краска сорому — рум'янець, спричинений почуттям сорому. Краска сорому залила обличчя (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 50); Наливатися (налитися) краскою див. наливатися.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 327.
Чесно кажучи, На даний момент мені важко погодитися, адже я ще не достатньо обізнаний у сій темі в сю хвилину. Тереба мені перво пошукать джерела, обміркувать йіх та обрахувать, а потім вже сказать, що я думаю щодо цього
Якщо хочете непрохану пораду: "на цей рахунок" — перебиток "на етот шшьот"
Ну, навіщо нам сей комплекс меншовартості, що буцімто без росіян украинці б не могли вживать на рахунок, як синонім до слова щодо.
А раніше українці не вживали рахунок.
А що тоді, шувало вживали?
(съ)читати, лѣчити, личити
А взагалі й просто ждання, чекання. І чи взагалі чуже
Ви просто мови не знаєте 🤦🏻♂️
Див. очікувати, неочікуваний, зала очікування. Там усе сказано
Це польсько-москвинський суржик. Калька з москвинської, тільки польськими словами
І так загадили мову польсько-москвинським сміттям, повикадали своє
Ви своє "чекати" чужим називаєте
Це не своє. Своє — ждати
Чекати теж своє
Та значно менше вживане ніж "ждати". Навіщо базувати такі базові слова як "очікувати" з маловживаного в більшості говірок кореня?
"Чекати" - не чуже. І навіщо збіднювати мову? Щоб на тлі москвинської вона виглядала блідою, вбогою говіркою?
Загалом кажучи, наказали сім мішків гречаної вовни.
<Щоб на тлі москвинської вона виглядала блідою, вбогою говіркою?>
Аж цікаво чого це вигулькнула така нісенітниця? Якось більшість говірок жила спокійнісінько без цього слова, починаючи хоча б од народніх дум. Може галичанам і не чуже, одначе ми тут правимо про загальну мову. Нехай собі в говірках зоставлять і не тулять усім.
> щоб на тлі москвинської
Блін, та що це твориться, все, коли аргументи закінчуються, починається "аби не як у москалів"
Точніше оце ще цікавіше, "подумайте, що москалі скажуть". Ніби так не кажуть
Нам би лучче забути про москалів, бо москалі на кожну дрібницю пристануть, навіть коли в нас була б чистюсінька пригарна мова, то вони б і до неї докопалися б.
⟪Я попорпав трохи твори класиків українського письменства. І ось що там знайшов:
1) Іван Котляревський, "Енеїда": "чекати" - 0, "ждати" - 4.
2) Іван Котляревський, "Наталка-полтавка": "чекати" - 0, "ждати" - 6.
3) Григорій Квітка-Основ'яненко, "Маруся": "чекати" - 0, "ждати" - 36.
4) Панас Мирний, "Палійка": "чекати" - 2, "ждати" - 16.
5) Панас Мирний, "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": "чекати" - 0, "ждати" - 91.
6) Тарас Шевченко, "Сон": "чекати" - 0, "ждати" - 2.⟫
⟪7) Тарас Шевченко, "Гайдамаки": "чекати" - 0, "ждати" - 6.
8) Тарас Шевченко, "Наймичка": "чекати" - 0, "ждати" - 6.
9) Марко Вовчок, "Пройдисвіт": "чекати" - 2, "ждати" - 6.
10) Марко Вовчок, "Інститутка": "чекати" - 0, "ждати" - 17.
11) Леся Українка (волинянка!), "Кассандра": "чекати" - 2, "ждати" - 11.
12) Леся Українка, "Лісова пісня": "чекати" - 3, "ждати" - 13.
13) Іван Франко (галичанин!), "Лис Микита": "чекати" - 4, "ждати" - 27.
14) Іван Франко, "Захар Беркут": "чекати" - 7, "ждати" - 33.⟫
⟪15) Іван Франко, "Борислав сміється": "чекати" - 22, "ждати" - 80.
Я гадаю, що це чудово засвідчує міру вжитку цих двох слів у живій народній мові.⟫
"аби не як у москалів"
Я не це мав на увазі. Збіднена мова з кастрованими синонімічними рядами неминуче програє російській мові боротьбу за українця. Викидати слова, бо їх колись не вживали в наддніпрянському селі, - це стріляти собі у ногу. Лексики навпаки не вистачає, а у нас тут деякі займаються дегенеративним ультрапуризмом. Це чи корисні ідіоти, чи свідомі шкідники, які зумисно звужують розмаїття мови, щоб потім пересічний українець сказав "яка різниця, якою мовою, це ж майже та сама російська мова, тільки бідніша"
Ніхто не пропонує тут викидати слово "чекати", просто "ждати" й досі поширеніше в більшості говірок, тому його й годиться вживати в літературній мові.
<Викидати слова, бо їх колись не вживали в наддніпрянському селі>
Знать забули спитать у гірського села.
Наведіть лишень приклади, де «чекати» збагатило лексику, що її "не вистачає". Про яке таке різноманіття ви говорите, коли свідомо витискають слова більшості? "Корисні ідіоти" таки докладають сил, щоб теперішні неофіти щиро дивувались ужиткові слова "ждати" та цурались його писать замісць "чекати". Показний виявок цього наші ЗМІ, де годі й шукать "синонімічного ряду".
"Нехай собі в говірках зоставлять і не тулять усім"
А хто вам тулить? Якщо дуже хочеться, то вживайте своє "ждати". Мені рідні обидва слова, і я не з Галичини.
Взагалі це все попахує дрібним містечковим рагулізмом, поки тут деякі відчайдушно борються з "галіцизмами", російська мова знову планомірно завойовує позиції. Ділите шкуру невбитого ведмедя.
"свідомо витискають слова більшості"
**
Хто саме свідомо витискає? Хто ці підлі супостати?
Якщо вам дуже хочеться спілкуватися своєю місцевою говіркою, ніхто не забороняє вам цього. Але українська мова на те і українська, що включає в себе різні діалекти, а не є виключно наддніпрянською балачкою зразка 19 століття.
І щодо вашої тези про "слова більшості" - з такою ж аргументацією можна вимагати державного статусу російської мови, бо в містах і багатьох регіонах нею спілкується більшість.
Теж до речі цікаво, хто що свідомо витискає. Оці суперечки про своє проти свого в літературній мові це справді аби поміняти, здається мова, мовці й час уже сказали своє слово, хоча б поки що. Тут би з чужими розібратися, а те все вже не як сторінки в Словотворі
Але зараз для мене придумають російськомовних, галичан чи ще когось
Та хоч би теперішній правопис, де з усіх норм "Скрипниківки" висмикали польських форм з -Т-, котрих надійсь у Галичині поменшало й годі було почуть поза нею (але вже "свідомі активно просувають"). Ще й похапцем забрали ОД- у цій редакції.
<І щодо вашої тези про "слова більшості" - з такою ж аргументацією можна вимагати державного статусу російської мови, бо в містах і багатьох регіонах нею спілкується більшість.>
Оці порівняння невдатні, а разом із ними ваша меншовартість до московської, що ви її всюди подаєте за довід. Ми говоримо про мовознавчі питання, тому я буду нехтувать усього написаного не до діла.
Витискає змосковщений люд у спілці з галичанами, од котрих і переймають мову та мають її за буцімто "правдиву вкраїнську".
"ваша меншовартість"
До чого тут взагалі "меншовартість"? Я тверезо оцінюю ситуацію. Чи ви дійсно думаєте, що можна привабити українців кастрованою говіркою?
І навіщо ви вживаєте "німецько-польське" слово "вартість", ви ж такий борець за чистоту мови, підберіть споконвічний наддніпрянський відповідник.
Коли для вас мова Шевченка, Котляревського, Панаса Мирного - "кастрована говірка", то з вами годі говорити.
Якщо прибрати з їхньої мови всі запозичення (чим тут і займаються), то отримаєте кастровану говірку.
І при всій повазі до цих видатних постатей, але навіть їхня мова все одно мала обмежену сферу застосування, обмежений лексикон.
Слово невдатне для повсюдного вжитку замість "ждати" та все ж питоме, нема чого тут йому робити.
Це вже люд буде вирішувати, вдатне воно чи невдатне. А зважаючи на високу частоту вживання слова "чекати", воно таки посіло своє чільне місце, і це вже безглуздо намагатися вибивати його, бо хтось цупко тримається за минуле і хоче загнати туди інших
Хіба ви не бачите паралелі між тим, як у минулому витиснули "ждати", щоб було "аби не як у москалів", і як тепер витискають "по" міняючи на орудний відмінок, а "тепер" на "наразі"? Чи це той розвиток, якого ми хочемо?
Слова мають різне емоційно-експресивне забарвлення та звучать більш свіжо у порівнянні зі "старими" словами, які можуть сприйматися сьогодні як буденні, затерті, нудні. Це нормальний розвиток.
Тут на осідку деяких користувачів взагалі дуже дратують українські слова, яких немає в російській мові. Умовні запозичення з англійської чи німецької мов у них не викликають стільки емоцій як "галицькі слова".
Викликають емоції не галицькі слова, як от видіти, а польський суржик, який видають за щиру мову. Ба більше, цими словами заміняють питомі. А це вже викликає справжнє обурення, бо з мови роблять мертву неоцерковнослов'янщину.
Ждати, красити, стоїти (вартувати) тощо — це жива мова, а не буденні, затерті, нудні слова. А найбільше бісить те, що змосковщені, а нині мовні неофіти розказують тим, в кого українська з пелюшок, що то все суржик, і правильно буде так, як це вони розказують 😵🤦🏻♂️
І навіть той факт, що люди можуть обирати ту чи іншу лексику, бо вона відсутня або рідковживана в рос. мові, - це теж нормальний розвиток. Нації зазвичай формуються й кристалізуються шляхом сепарації одна від одної. Не ми перші, не ми останні.
Тому безглуздо боротися з вітряками та нав'язувати "правильну наддніпрянську мову", бо все це, на щастя, так і залишиться серед вузького кола людей. Та й загалом, саме в тій мові немає ані сенсу, ані потреби.
Сенс, запозичення, наразі — сміття, яке треба викидати з мови як бур'ян, бо є рідні замінники/відповідники.
Вони не роблять мову кращою, вони роблять мову засміченою.
Думаю, що Ви, пане, мовний неофіт, а рідна Ваша москвинська, а не українська.
Я не засуджую Вас за це, бо вже так сталося, але мені прикро, що Ви намагаєтесь сміття видавати за розвиток мови 😞
"Ви намагаєтесь сміття видавати за розвиток мови 😞"
+++
Тут додам, що для того, щоб розвивати мову, її треба перше знати, а ви подаєте незнання за розвиток.
Обговорення почалося з того, що не варто викидати з мови питомі слова та свідомо збіднювати її. Натомість ви зумисно перевели фокус на зовсім інші теми. Зокрема, приписали мені "рідну москвинську мову", що не відповідає дійсності та не має жодного стосунку до предмета розмови. Ваш ресентимент до деяких слів і особисті непорозуміння з окремими мовцями, яких ви називаєте "мовними неофітами" чи "змосковщеними", – не повинні переноситися на мову загалом. Це не є підставою для її спрощення чи збіднення.
Для тих, хто ще й досі не зрозумів, про що йде мова.
Та носіться вже з тим "чекати", як з писаною торбою. Але дурне довге очікувати, очікування, неочікуванка — калька з москвинської ожидать, ожидание, неожиданность.
Навіщо город городити, якщо є звичні/привичні рідні слова, ба більше, коротші.
Є купа польских, галицьких слів, які збагатили мову, але це не той випадок. Тут боротьба за рідні слова, які хочуть затерти, замазати, спаплюжити й викинути на смітник.
Думаю, хто поставив 👎, мова йому чужа, погано вивчена, йому видається питоме чужим, а чуже рідним
"Ждати, красити, стоїти (вартувати) тощо — це жива мова"
Ви застрягли в минулому. Зараз жива мова інша. "чекати", "фарбувати", "вартувати" наразі більш живі ніж ваш перелік слів.
Та й з чого ви взяли, що суржик "стоїти" у значенні "вартувати" - це питоме слово? Бо просто звикли до нього?
Происходит от зап.-слав. «стоить». Возм., заимств. из польск. stać, stoi 3 л. ед. ч. «сто́ит», чешск. stát, stojí — то же. Зап.-слав. слова, как и ср.-в.-нем. stân «стоить», — по аналогии лат. constāre
Ну, тоді більшість українців застрягли в минулому, бо вони в побуті не вживають сміття: наразі, сенс, фарбувати тощо. Це вживають лише спольщені городські галичани та змосковщені неофіти
сто́їти «коштувати»
очевидно, пов’язане з псл. stojati (‹*stǝjēti) «стояти», stati «стати» з дальшим розвитком значень «бути достатнім; бути цінним; обходитися, обійтися (у певну ціну); коштувати»;
пор. аналогічні семантичні зміни в нім. kosten «коштувати» (нар.-лат. *costāre ‹ лат. constāre «стояти нерухомо, залишатися однаковим; зберігатися; коштувати», хет. ištaḫḫ- «коштувати» (?) (можливо, пов’язане з іє. *st(h)ā˘- «стати; стояти; бути»);
менш прийнятне припущення про запозичення з польської або чеської мови (Фасмер III 769);
"Ну, тоді більшість українців застрягли в минулому, бо вони в побуті не вживають сміття: наразі, сенс, фарбувати тощо".
**
Ну, "більшість українців" взагалі можуть в побуті розмовляти російською, тому не бачу сенсу гадати на кавовій гущі.
Тут кожен використовує ЕСУМ як йому заманеться: як для обструкції, так і для захисту рідних вуху слів. У випадку чого, завжди можна покликатися на радянськість і заангажованість словника.
То так і виходить, що в побуті розмовляють москвинською, а прилюдно виставляють себе знавцями щирої мови 🤦🏻♂️🤦🏻♂️🤦🏻♂️
⟪більш свіжо⟫
⟪більш живі⟫
⟪Зараз жива мова інша⟫
⟪Взагалі це все попахує⟫
⟪У випадку чого⟫
Московська граматика аж лізе з вас.
goroh.pp.ua: піджод
А. Кримський, С. Єфремов;
А. Ніковський;
Б. Грінченко;
М.Уманець, А.Спілка;
+++