1. кого, що і без прям. дод., кого, чого, на кого – що, від кого – що. Чекати кого-, що-небудь; дожидати.
– Гой, гоя, гоя! Новії покої Нумо лиш квічати, Гостей сподіватись. (Т. Шевченко)
Сподіваюсь від моря дуже багато, – спасибі йому та південному сонцеві, минула моя пропасниця лиха. (Леся Українка)
Гідрометеослужба вчасно попередила, що треба сподіватися катастрофічної повені. (з газ.)
Хоча друге значення це "надіятися", але певно воно було менше поширене.
Чуже, але...
41 Як пан Еней так забавлявся, То лиха він собі не ждав, Не думав і не сподівався , Щоб хто з Олимпа кучму дав. (І. Котляревський)
Маласю моя! в тугу не вдавайся, На мою любов щиро сподівайся. (Г. Квітка-Основ'яненко)
Ой, проїхав — не діждався, Хто ж на тебе сподівався ; Чи так хлопці добрі роблять, Що чорнявих обіходять? (Кирило Тополя)
От як більш позбираються та ще запорожці злучаться з нами, тоді сміло можна сподіватися , що додамо лиха супостатам. (М. Костомаров)
І надоумило ж сідоусого у таке свято, коли добрі люди тільки колядують, сподіваться гостей, та й ще яких гостей! (Т. Шевченко)
Ой, сподівайся мене тоді в гості, Як будуть о Петрі бистриї ріки-озера замерзати, Об Різдві калина в лузі процвітати. (П. Куліш)
Тому що "чекати" мало поширене серед південно-східних говірок і мови класики, годі казати й за "очікувати".
И що то значити маєть що воно мало поширене серед південно-східних говірок? Правильно, нич.
Чому це, як ці слова чужі?
"Чекати" не чуже, про "очікувати" щось не бачу чи це справді калька, але якщо просто на основі "чекати" то хай буде
Найпевніше таки чуже, подивіться дослід Олекси Русина під "зала очікування - чекальня", де він подав ужиток "чекати - ждати" в класиці. У деяких
поданих наддніпрянських авторів буває й зовсім нема "чекати", при тому деколи й при великій кількості вжитих "ждати". Можливо слово й питоме, бо таки з'являється в деяких наддніпрянських авторів, та воно таке рідке, що точно не годиться творити з ним таких основних слів як "очікувати".
Знаю, що нема в перших наддніпрянських класиків, це справді ще не означає, що чуже (трохи пізніше вже є, десь з Куліша, етимологічні словники такого не пишуть та й відомо що воно було більше правобережне). То й гадаю не треба аж викидати похідні, ще й які давно є
А ви десь побачили, що запозичення чи калька з польської, яка поширилась під впливом російської, чи самі спостерегли?
Постеріг, бо в класиці цього слова не подибував. А які є давні похідні від "чекати"?
Я й про "очікувати". Воно, звісно, на початку дуже великих імен біля себе не має й не так рано, але давно, після одного разу в Шашкевича далі три рази в Свидницького, який не зі заходу, є в Номиса у вислові з Бердичева. Далі більше галичани й буковинці, але знову не тільки
У Грінченка якраз із цього, що назвав, цитати, а ще є "обчікувати" зі заходу
Очікувати — польський суржик.
Чекати на, очікувати на — не просто польський суржик, це вже намагання вліпити польський синтаксис у нашу мову.
Якщо ще чекати, хоч воно польське, можна вживати, але чекати кого/що, а не на кого/на що
З якого дива?
—
Польський суржик
Польський суржик*-можете будь ласка навести докази?
Доказів не ждіть, не чекайте й не очікуйте. А також не сподівайтеся
Гадаю, що сподівати ся не тереба, не варто казать бо се справді польске слово.