Досить особисте твердження

-оо- милозвучне лише для москвовухих: первооткрыватель, первооснова, первоочередной

Чому ви так вважаєте?Це звичайне складання коренів з інтерфіксом, як слово "кровообіг" наприклад

З моск. кровообращение
r2u.org.ua: *обіг
Циркуля́ція = кругобі́г. С. Жел.
Кровообраще́ніе = кровобі́г, кровокру́ження. С. Жел.

І?Як це доводить, що воно з московської?

<Калька грецької>

Детальнїше прошу.

В слові бетон "н" тверде, але існує бетоняр. Також човен - човняр.

Дивно. Часом не знаєте, чим зумовлена ця послідовність з -ар/-яр?

Можливо, колись на тих місцях було м'яке н, але відбув сі процес ствердінє.
Подібне було з кінцевим р, коли "кобзарь" перетворив сі на "кобзар".

Та в цьому випадку наче не через це. Поглядів походження, в обох словах не було м'якости.
Хоча міна «човнар» була.

Я би дав єдну форму, але це не саме найгірше, поки кожен пише як хоче.

"саме найгірше"

Просто "найгірше". Знаю, шо то трохи єхидно прискіпуватися до чужого письма, але таки треба то виділити, а то це слово "самий" уже надто часто почали всі вживати.

Перепрошую, просто в моєму регіоні "саме найгірше" є нормальним явищем, і його вживали завжди.

Тавтологія; додаткове підкреслення. Не більше.

"Cамий" для творення найвищого ступеня порівняння є явище суто московське. Якшо в вашому краї тако кажуть, то, видно, ваш край дотичний до московських говірок, чи просто піддався впливу московської (впливу, під котрий до різної міри підпали всі говірки вкраїнської мови без вийнятків).

Може й тавтологія, але в моєму краї скоріше проміжне між додатковим підкресленєм та гіперболов.

goroh.pp.ua: самий
І пункт «4» не означений якимось «розмовним» або то що. 🤔
Гадаю можливим, що це слово могли самостайно розвинути до значення в четвертому пункті з третього.

1) У слова "самий" семантично є мало які підстави розвинутися на творення найвищого ступеня порівняння, про шо також свідчить відсутність такого способу в інших слов'янських мовах; так, у московській мові такий розвиток стався, але вірити в можливий тотожний розвиток у нашій мові, паралельний, одночасний з московською дуже складно; 2) в українській (та білоруській) у спадок із праслов'янської лишився свій спосіб твоворення цих ступенів; у московській творення найвищого ступеня через префікс най-/наи- стало непродуктивним, а то й зникло повністю; тобто, через зникнення давнього способу в московських говірках виникає часткова потреба шукати новий спосіб творення найвищого ступеня порівняння; в українських та білоруських говірках такої потреби не було.

Сам не вірю, шо такий ужиток рідний для нашої мови, хай ряд говірок його й частково вживає, й хай він зустрічається в Шевченка ( як згадали вище, 4 — sum.in.ua: samyj ). Уплив московських говірок на землях українців природньо почався не з заснування СРСР, а значно раніше. Меншою мірою, звісно ж, але він був. І не можна нехтувати тим, шо сам Шевченко прожив довгий час у Московщині, й часто користався московською.

І при розмові про поширеність такого способу нині також не можна нехтувати тим, шо цей ужиток сильно збільшився серед сучасних мовців не через його питомість, а через уплив московської.

З «Історична морфологія української мови» С. П. Бевзенко (1960 р.) 222-223 ст.:

"Форми найвищого ступеня порівняння прикметників в сучасній українській мові творяться, як і в ряді інших слов’нських мов, головним чином, шляхом додавання до форми вищого ступеня префікса най-: найбільший… [далі наводяться в приклад польська, чеська, словацька, бовгарська]."

"Цей спосіб творення форм найвищого ступеня сягає одного з найдавніших способів творення відповідних форм, що виник, мабуть, ще на спільнослов’янському грунті. В усякому разі, уже старослов’янська мова досить широко використовувала його;… [приклади] … Напевне, форми найвищого ступеня порівняння, утворені від форм вищого ступеня шляхом додавання префікса най-, були властиві й мові найдавніших східних слов’ян. Правда, сучасна російська мова зберегла лише незначні сліди такого способу творення найвищого ступеня в словах типу наилучний, наибольший, наименьший тощо, але ці форми багато з учених схильні ввважати за церковнослов’янізми чи навіть за результат польського впливу, що йшов переважно через Україну. В російській мові в ролі найвищого ступеня тепер звично виступають колишні форми вищого ступеня на -ейший, -айший (пор.: добрейший, сильнейший, величайший. крепчайший тощо). Ця обставина давала підстави вважати, що в мові стародавніх східних слов’ян уже здавна не було спеціальної форми найвищого ступеня [посилання на московське джерело]. Але з цим ніяк погодитися не можна. Уже той факт, що в двох із східнослов’янських мов, українській і білоруській, творення із префіксом най- є основними формами найвищого ступеня [приклади з укр. і біл. мов] примушує визнати, що такий спосіб творення найвищого ступеня був здавна властивий мовві стародавніх східних слов’ян, принаймні діалектам півдня і заходу давньої Русі, які лежать в основі сучасних української та білоруської мов. Про це говорять також і дані старовинних пам’яток, в яких раз у раз зустрічаються форми найвищого ступеня з префіксом най-. Припускати, що творення найвищого ступеня порівняння прикметників з префіксом най- в українській і булоруській мовах поширилося під іншомовним, зокрема польським, впливом, нема ніяких підстав. Значно природніше думати, що українська і білоруська мови зберели з глибокої давнини і розвинули далі цей спосіб творення найвищого ступеня порівняння, в той час як російська мова втратила його, замінивши іншим."

(Вибачайте за можливі помилки, набирав самостійно).

Дуже правильна примітка, але чого навіть по селах віддалених від московщини так говорять?

Села ж не стоять відгороджені парканом від решти країни. І доступ до мережі мають, телебачення, радіо. І кожен має сім'ю, друзів, чи знайомих, котрі бувають за селом, чи знають когось, хто буває. І так мовні риси поширюються, й нічого з тим не вдієш. У нас нині майже цілий схід України, частина півдня, півночі, й центру, не лише міста, а й села, розмовляють московською лише через уплив московської за останні 100 років, не більше (хоч уплив московської почався значно раніше, але таких обертів він набрав при СРСР). Тут у селах Львівщини й не таке почуєш, особливо від молоді. Ось зара' майже вся країна почала "ефкати" ("Киїф", "мофчати", "діфчина"), чи вони з заходу, чи старші, чи навіть мовознавці. Хтось на це погляне й може з того подумати, шо так завжди й говорили, й шо лише так правильно.