Babizna, dédizna, materizna, wtcizna, troutizna, bélizna, gœultizna, sivizna, sinizna, sérizna, roudizna, gnilizna, darovizna, novizna, lévizna, prẽmizna, rẽbizna, malizna, desyevizna, mélizna, podobizna, starizna

Ваш перелік слів із суфіксом "-изн(а)" нічого не доводить. Так, такі слова є, та їх багато менше, ніж слів із суфіксом "-ин(а)". І звичайно вони мають синоніма із цим суфіксом: бабівщина, дідівщина, батьківщина (отчина), трутина (отрута), жовтина, сивина тощо. Та й чую я слова з "-ин(а)" частіше, ніж слова з "-изн(а)". А коли в такому слові наголошений останній склад, як у "жовтизна́", так воно й узагалі московське.

Цей перелік доводить, що суфікс -изн- існує не тільки в польській, а також в українській і, як ви самі довели, в москвинській мовах

Ви не читаєте розуміючи чи вдаєте, що не читаєте розуміючи, а висмикуєте те, що вам подобається, як озюмини.

Олексо, +.

Якраз прочитав розуміючи.
Польський суфікс -изн- у ваших наведених прикладах щодо місцин = укр. суфіксу -ин-.
Але укр. суфікс -изн- існує, він просто існує, ба не завжди тотожній семантично з польським.
Так, наприклад, Київщина, а не Кийовщизна.
Але...
Я спеціально надав суфікс -изн- замість -ин-, щоб розрізняти, наприклад, польщина – усе польське, а польщизна – лише полонізм. Так само, Московщина – Росія, московщина - все москвинське, московщизна - русизм

"Але укр. суфікс -изн- існує, він просто існує, ба не завжди тотожній семантично з польським".

Це не так. Бо в їх таки однакове значіння.

"Так, наприклад, Київщина, а не Кийовщизна".

То я ж і писав давніше, що "-ин-" у нас уживають частіше, ніж "-изн-". Того й "Київщина", а не "Київщизна" ("Кийовщизна" – це польське).

"Але...
Я спеціально надав суфікс -изн- замість -ин-, щоб розрізняти, наприклад, польщина – усе польське, а польщизна – лише полонізм. Так само, Московщина – Росія, московщина - все москвинське, московщизна - русизм".

Це роблена, неприродна, зайва, непотрібна одмінність, що не одповідає мовному вжиткові. "Польщина" – це будь-що польське: і слово, і звичай, і страва. А про що саме кажуть, ясно з околичніх слів. Бо коли ми кажемо за польщини в нашій мові, то ясно ж, що це не про страви чи одежу.

Коли ви справді обминаєте польські чи галицькі мовні явища, то знайдіть синонімів до слів "лише", "існувати" й "штучний". А то ви заявляєте одне, а робите друге.

Я не проти усіх галицьких мовних явищ, та й знаю, що польські не всі викоріню, бо багато з них уже давно усталені. Ви мене з кимось переплутали.
Між иншим, "лише" — не галицьке, бо галицьке – "лиш".
https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/213/mode/2up

Щодо "існувати" теж не зрозумів
https://archive.org/details/stylistychnyi/stylist-1978/page/173/mode/2up

Щодо всталеності можна посперечаться, та дарма. А коли не проти всіх галицьких мовних явищ, то навіщо ж були повстали проти (насправді негалицького) слова "тутешній"? Та й однаково не завадить дізнаться, які є синоніми в галицьких слів у, як колись казали, Великій Україні.
Як "лише" не галицьке слово, то знайдіть його в, наприклад, Шевченка, Панаса Мирного чи Квітки-Основ'яненка. У "Кривому дзеркалі украінськоі мови"
Нечуя-Левицького знаходимо: "Цей „рух" (рушення) написаний кращою украiнською мовою, але добре попсованою польськими та галицькими словами: проява (проявок, виявок), лише, доробок (добуток) і т. д. ".
У "Сьогочасній часописній мові на Украіні" читаємо: "Позичені
галицькі слова – істнувати, єстнувати, істнування доконче треба змінить на українське народне слово животіть, животіння". А десь инде він називає ще одного синоніма до "існувати" – "побутувати".

>Це роблена, неприродна, зайва, непотрібна одмінність, що не одповідає мовному вжиткові<

Ніт. Польщина – гіперонім, польщизна – гіпонім.
Нові слова тому й з'являються, бо старі не повністю задовільняють, відповідають потребам мовців.

"Польщина – гіперонім, польщизна – гіпонім."

Наша пісня гарна й нова - починаймо її знову.

Я й пишу вам, що потреби в цих гіперонімах - гіпонімах тут немає, що ви даремно вскладнюєте просте, а ви мені: наша пісня гарна й нова, починаймо її знову.

Я, видно, прочитав Ваші думки. 😄

Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза. (М. Коцюбинський)

“Біжи лиш швидше в Карфагену [Карфаген]”, – Зевес гінцеві так сказав. (І. Котляревський)

А глянь лиш гарно кругом себе, – І раю кращого не треба! (Т. Шевченко)

З високих круч луна орлиний клекіт, Лиш тихі води все стоять мовчазно. (Леся Українка)

Таки, існувати - істнувати — галицьке слово, калька польського istnieć.
Але гарне слово, мені подобається, усталене не тільки на Галичині.
Щодо "животіти, животіння" я не проти. Ба тільки он живопис московізмом таврують, що вже казати про животіння 😊

Коцюбинський не раз бував на Галичині. Нечуй-Левицький ремствував, що серед деяких діячів з Великої України неначе пошесть пішла, що вони взялись переймать галицькі мовні явища. До того ж, я не певний, що оте "лише" не редакторова робота. Бо не думаю, що письменник ужив "лишилась" і "лише" в одному реченні.
Леся Українка була волинячка. У її можна побачить і "прецінь" і купу иншого польського й західноукраїнського добра.
А слова, що ви увиділи в Котляревського й Шевченка – то те "лише" не має значіння "тілько". Подивіться, воно стоїть і там і там після дієслова. І означає воно "ану": біжи лиш(ень) = ану біжи, глянь лиш(ень) = ану глянь.

ЖИВОТІТИ, ію, ієш, недок.
1. Жити в тяжких умовах, зазнаючи недостачі в усьому, не відчуваючи смислу життя. Їм усім здавалось, що вони не жили, а тільки животіли на чужині, тиняючись в наймах по усяких місцях (Нечуй-Левицький, II, 1956, 255)

2. Існувати в тяжких умовах, без розвитку, руху вперед, постійно зазнаючи труднощів. Раніше в селі школа ледве животіла, а в революцію і зовсім закрилась (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 98);

3. заст. Бути живим; жити. — Я буду любити тебе довіку, доки стоятиме земля, животітимуть люди й світитиме сонце. Ти будеш навіки моєю! — сказав Громовик (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 10);
— Чуєш: тільки слово кому — не животітимеш! — прошептав він і пішов з двору (Панас Мирний, III, 1954, 119).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 527.

І хто ж його всталив? Бо я й досі не чув його в живій народній мові поза Західною Україною. І до чого тут "живопис", як кажемо про "животіть", а про "буть" і "побутувать" і поготів?

Я не проти – "животіти, побутувати, існувати".

Тобто ви не проти пхать до мови польське, хоча є своє.

Оце Вашем гіпонім-гіперонім щодо польщизна-польщина – чисто Ваша вигадка без мовознавчої підпори. Я вже писав Вам про це, та Ви не вмієте читать розуміючи.