Питоме слово, не запозичення.
ЩЕТИ́НА «коротка шорстка шерсть у деяких тварин; [шпильки (на сосні) ВеБ]»
псл. sъčetina;
похідне від збірного sъčetь «гребінь, усе подібне до нього»;
мскв. щети́на, бр. шчаці́нне, п. szczecina, ч. štětina, слц. štetina (частіше мн. štetiny), вл. [šćěćina], нл. šćeśina, полаб. såcitaină (‹ *ščetina) «щетина», såcit (‹ *ščetь) «щітка», såcitai (‹ *ščeti) (мн.) «щетина», болг. м. че́тина, схв. чèтина «щетина; шпильки (на дереві)», слн. ščetína;
СТЕРНИ́НА, и, жін. 1. Нижня частина стебла злакової рослини, яка залишається на полі після збирання. sum.in.ua: sternyna
Від "рости", пов'язане з прасл. *orsti̯ā.
Не для заміни попередніх пропозицій, можуть різні слова й співіснувати як синоніми.
Оже ту нич нема про походження слова, никого ту не йме? Зате всі ринули зо своєю "творчістю"... у вятській же є "щетина", отому в руській не може бути...
Єлисію, пишіть сюди: Вилучення запозичень
"Електробритва істерично вищала, знесилившись на цупкій, мов дріття, білій стерні." / Іван Білик «День народження Золотої рибки» (роман, 1977). - Стор. 274
"З тонкого дзеркальця на Федора дивиться обличчя, заросле рудою стернею. Не волосся — мідний дріт!" / Володимир Синенко «Злітають проти вітру» (роман, 1970). - Стор. 334
"Обличчя в усіх — у колючій стерні — хто і справді старий, а декотрі просто не голяться: ні до чого тепер молодість і вроду виставляти напоказ." / Журнал "Прапор", Спілка пісьменніків Україні, Вид-во "Прапор", (1973). - Стор. 70
"Зібрався було голитись, але поклав бритву назад у корф: кому та стерня заважає?" / Альманах "Хортиця", Спілка пісьменніків Україні, Випуски 1–6, Вид-во "Мотор Січ", 2003. - Стор. 12
"Складалося враження, що він голиться мініатюрним комбайном, завжди залишаючи низеньку стерню." / Олександр Зима «Мідний серпень» (роман, 1982). - Стор. 32
А хіба щетина іноземне слово?
Ви б ще взялися перекладати слово "борщ"! (сарказм)
Мабудь краще - СТЕРЕН (у чоловічому)
Щетина – питоме слово!
sum.in.ua: sternja
r2u.org.ua: щетина