Параноя.

Тоді либонь наведете приклади слова "пуск" в инших крім російської слов'янських мов?

А ще, вибачте, я трохи зареготав, коли мене (як неввічливо) назвав параноїком чоловік, який цурається слова "зичити", називаючи його полонізмом :)

Слово зичити є з лядської. Запропонуйте розумну версію питомого походження.

Тут нема чого наводити тями з коренем *pust- в инших слов'янських мовах, а стане вказати на абсолютну типовість такого словотвору віддієслівних именників у всіх слов'янських мовах. Зв'язок значення "розпочати дію" в дієслова пустити/пускати з його абсолютно регулярно твореним именником пуск є явен. Що є тут узагалі доводити?

Жити - Жичати = Давати (для) життя.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/15212-zhychaty.html#show_point
Як у:
Великий - Величати
Крик - Кричати (давати крик)
Кін - Кінчати (нести кінець)

То чому є там [z]?

Вочевидь це як з "древо" та "дерево", коли польська форма замістила собою українську.

Одино є коли чуджий звукотвар стане місто звукотвару питомого, а товк є тий же, йинше ж є, коли товк зябивого слова є різен. Знаєте ще який приклад від кореня *gi- "жити, живий" з розвоєм => "дати в користання, спосудити" в руській мові? Дасте, се ня може переконати.

А ні, я помилився, у польській мові якраз "жичить" кажуть, через "ж-".
Так що тут якийсь либонь питомий український процес.

Не питомий, просто в руську твар з [z] проник из мазурських говірок лядських, а книжна лядська береже первісний, немазурений твар.

А що скажете на заввагу пана Ярослава, що слово "зичити" трапляється ще у 1388 році?

Чому? Яка є тут розумна вина крім тої що тут є руське слово те же, що в вятській?

Тим, що "пускати" є далеко не першим, що спадає на думку, коли ти щось розпочинаєш.
Я не "пускав" стосунки зі своєю дружиною.
Я не "пускав" писання віршів їй.
Я не "пускав" цикл антибіотиків.
Спитай українця, він візьме слово "починати" передусім, вже опісля якісь синоніми (і "пускати" не неодмінно має бути першим).

Відповідь на допис Єлисія: це "цікаве" виправдання. Тільки тому, що над Українською постійно нависає загроза розчинення у російському морі.

Чиє виправдання? Не розумію напрямок Вашої думки.

Виправдання додавання цього слова для запозичення "старт". Щось Ти мене часто не розумієш, Єлисію.

КФЯЙ,
то Вам спадає на думку як перше, а об'єктивно є в дієслова пустити/пускати багато значень, як у друс., так і в руській.

Другорядні, не головні. Чому не будувати для слова "старт", що достеменно означає "починати" слово від нашого слова "починати"? Що може взагалі бути логічнішим?

Андріє, підпираю ваш помисел!

Андріє, чиє виправдання, Ваше чи моє? Не розумію.

КФЯЙ,
загалом таки друс. пам'ятки свідчать слово пожитъкъ за "майно; користь", и риси тих пам'яток суть загалом чисто руські, то, випустивши передчеп по-, *житъкъ "користь" логічно дасть кавзативне *житъчити *"дати в користь, чинити користаним". Але й так, має бути: жичити, *житчити, николи "зичити".

Якщо я вірно вас зрозумів, в такому разі "жичити" буде не зовсім "давати яке майно покористуватися ним і віддати", а саме "давати щось корисне" (необов'язково з тим, що віддасте), вірно?

Для Єлисія. Виправдання застосування Твого відповідника "пуск" для запозичення "старт". Виправдання - це твердити, що "пуск" є одночасно як в руській, так і у вятській мові.

Яке ж є то "виправдання" з мого боку?? То, хиба, се: "Тільки тому, що над Українською постійно нависає загроза розчинення у російському морі" є виправдання лишити мову її питомого слова з його питомим товком.

То є периферийне значення. Не треба мати багато тями а би се не помітити з огляду на багатозначність дієслова пустити/пускати, й инших похідних слів.

Це не мінить того, що "запуск" немає в українській мові в тямі "старт".