У якім розумінні "луч на довідку"?
Через дшв. akkarе «якір» і лат. ancоra походить від гр. ἄγϰῡρα, утвореного за допомогою суфікса -ρ- від основи ἄγϰ- індоєвропейського походження, що виступає також у дінд. аñcati «гне, згинає», гр. ἀγϰύλος «кривий, зігнутий», двн. angul «рибальський гачок».
Так ж "якір", "кітва".
<Похродить від англійського anchor.>
Neprauda. E wd corene *enk- cyto i u slovax: "ẽcéya", "ẽcymeiny", i cèrêz ménõ *e : *õ u slovax "õcwty", "paõc".
Я́КІР «пристрій для утримування на місці суден, плавучих маяків та ін.»
утворення, що продовжує др. якорь, яке через дшв. akkarе «якір» і лат. ancоra походить від гр. ἄγϰῡρα, утвореного за допомогою суфікса -ρ- від основи ἄγϰ- індоєвропейського походження,
<через дшв. akkarе «якір» і лат. ancоra походить від гр. ἄγϰῡρα>
Spwrno.
Всі питання до ЕСУМ
КІ́ТВА́, кі́тви́, ж., мор. Металевий стрижень з лапами, що зачіплюється за грунт і утримує на місці судно, пливучий маяк і т. ін.; якір. Сірий велетень стоїть на двох кітвах і чотирьох стальних тросах (Донч., II, 1956, 83).
Пошукав: kotwica (польська), котва (болгарська), kotva (чеська, словацька). Кіт чіпляється пазурами. Тому козаки, як і всі слов'яни, назвали той засіб зачеплення за дно кітвою. В російській морській традиції свого слова не було. Тому вони запозичили (переробили) слово із західноєвропейської морської термінології.
<Тому вони запозичили (переробили) слово із західноєвропейської морської термінології.>
Bayka.
++
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору
*Якорь — кі́тва, -ви; Я. минный — мі́нна кі́тва
Стать на якорь — ки́нути (спусти́ти) кі́тву.