Вилучення дурниць

Романе, а яків є глузд у загалі що мінити? Замикаймо сесь проєкт!

Романе, а яків є глузд у загалі що мінити? Замикаймо сесь проєкт!

Так треба розуміти, що кажеш, хай нововигадане, а тим паче давнє

А про просто викаблучування – ну таке, кожен сам обирає й кожен сам сприймає

Так, слушно

Романе, а яків є глузд у загалі що мінити? Замикаймо сесь проєкт

Ви дуже неправильно розумієте мої думки. 
2. Досвід минувшини й сьогодення доводить, що суперечки про письмо в нас вічні, ніколи не припиняться, ніколи всі не дійдуть згоди. 

1. Це — СЛОВОтвір, а не МОВОтвір, не ПИСЬМОтвір, не АБЕТКОтвір, не ПРАВОПИСОтвір і не БУДЬЩОІНШЕтвір. Намагатися перетворити спільноту на щось інше недоречно: спільнота про все — спільнота ні про що. Я не раз це вже писав. Ми намагаємося знайти СЛОВА для заміни чужих слів. Слова, а не “правильний” спосіб запису. 
   Чому я проти викаблучування:

1. Часто це просто спотворення Мови.
2. Спільнота призначена для пошуку слів, тому мова обговорення — перш за все засіб порозуміння (як і будь-яка мова взагалі), обміну думками, відомостями. Саме тому ця мова повинна бути якнайбільш зрозумілою, а одна з умов цього — звичність. Саме тому я проти:  використання іншої абетки (латинки/кирилки з іншими буквами тощо), бо це відриває (як я вже пояснював безліч разів, очі не читають слова по буквах, а розпізнають знайомі за загальними образами, тому незнайомих має бути щонайбільше); говіркових слів, граматичних форм; незвичних записів поширених слів (окрім того, запис, наприклад, “ГИнший” замість належного “Інший” унеможливлює прочитання слова як /інший/, /инший/, /йінший/, /йинший/, /г(’)інший/). Причина, здавалося б, очевидна: що звичніші слова та запис, то легше й скоріше читати написане й розуміти значення. Ужиток безліч разів довів, що чинної абетки, чинного письма цілком достатньо для порозуміння, обміну думками, відомостями. Я вже й не кажу про пошук їх мовцями “ззовні” й про можливе одлякування, як я кажу, їх незрозумілим записом і словами. Загальнозрозуміла, загальнозвична мова як засіб передавання думок для досягнення наміту — ось моя думка

Якби це був не ПРАВОПИСОтвір ви б не говорили стільки про правопис 😄

Досвід минувшини й сьогодення доводить, що суперечки про письмо в нас вічні, ніколи не припиняться, ніколи всі не дійдуть згоди. 

Otóge, cerez pisymo bóulgariçeiõ.

 “ГИнший” замість належного “Інший” унеможливлює прочитання слова як /інший/, /инший/, /йінший/, /йинший/, /г(’)інший/).

Otomou latiniçeiõ i ne pischemo ‹hinchiy›, ale pischemo ‹inchiy›, ucladaiõtchi citagna i vuimóuvui |ˈin(ʲ)ʃij| he: [ˈin(ʲ)ʂɪj], [ˈin(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈjɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈjɘn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɦɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɦɪn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɨj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɘj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj]. 

 Причина, здавалося б, очевидна: що звичніші слова та запис, то легше й скоріше читати написане й розуміти значення.

Otge, ino izvuicyca, nicy inche. 

Ужиток безліч разів довів, що: 
»Досвід минувшини й сьогодення доводить, що суперечки про письмо — cerez pisymo latiniçeiõ — в нас вічні, ніколи не припиняться, ніколи всі не дійдуть згоди.« 

 чинної абетки, чинного письма цілком достатньо для порозуміння, обміну думками, відомостями. >

Ta tó i bóulgariçeiõ veatscoiõ i latiniçeiõ i inodscuimy pisymomy déunagri, ci xótch greçscuimy, ci cinscuimi vidjepismeami/doumopisymeami (ideograms), ci heto slovopisymeami (logograms). Ta pisymo ne slougity lixye pro te. Ono, popri inche, slougity i œdcreatati tvaroslœunui uzteagui (morphological relations), nadzveagymeinnui uzteagui (diaphonemic relations) — sõdnui (“critical, necessary”) pro potverdgeigne eidnotui rœznovidœu móuvui, istoslœunui uzteagui (etymological relations) — sõdnui pro potverdgeigne œdrõbnosti rousscoï móuvui œd inchix slovianscuix a yzocrema pro docaz œdocremlenosti ouge u dopisemnõ dobõ œd veatscoï ci bielorousscoï, pro ròzrœzneigne samozveagœu (homophones) tc. 

Я вже й не кажу про пошук їх мовцями “ззовні” 

A ya cazjõ: dosi, use cyto xotiex riesti Googlomy, rieu eimy. I cazau eimy tó ouge, ta Vui oumuislno néxtouyete. 

 й про можливе одлякування, як я кажу, їх незрозумілим записом і словами.

I sèse e docaz ceoho?? Se het’ nicy ne znacity. 

Otomou latiniçeiõ i ne pischemo ‹hinchiy›, ale pischemo ‹inchiy›, ucladaiõtchi citagna i vuimóuvui |ˈin(ʲ)ʃij| he: [ˈin(ʲ)ʂɪj], [ˈin(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈjɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈjɘn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɦɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɦɪn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɨj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɘj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj]. 

-lllll----l111-lll-llll-l111-llll-----l111-llll----ll111-lll-llll--111-lllll111-llll------111-llll-----l111-l--l-111-llll---l--111-lll-ll---l111-llll--l-ll111-lll-lllll-111-lll-ll--ll111-llll---l-l111-llll---lll111-lllll111-llll---l-l111-llll---lll111-lll-llllll111-llll---lll111-llll---l--111-llll---lll111-lll-lll--l111-llll--l-l-111-lll-ll---l111-lllll111-llll------111-llll---lll111-lll-ll-lll111-llll--l-l-111-llll----ll111-llll-----l111---l-l111-lllll111-lll-lінший-lll-l111-l--ll111-lllll111-llll--llll111-lllll111-lll-lll---111-llll---lll111-lll-llll-l111-llll--llll111-lll-l-l-ll111-llll----ll111-llll-----l111-lllll111-lll-ll----111-llll---l-l111-lllll|ˈin(ʲ)ʃij| he: [ˈin(ʲ)ʂɪj], [ˈin(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈjɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈjɘn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɦɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɦɪn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɨj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɘj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj]-l---l
-lllll-l-ll111-llll—–l111-lllll111-lll-llllll111-llll–l-l-111-lll-lll—111-lll-l-l–l111-l–ll111-lllll111-llll–llll111-lllll111-lll-lll—111-llll—–l111-llll––ll111-lll-llll–111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–l–l111-llll–l-l-111-lllll111-llll–lll-111-lll-llll–111-lll-llll-l111-llll—lll111-lllll111-l––111-llll–ll–111-l-lll111-ll—111-l-ll-111-lll-l-l–l111-llll––l-111-lll-ll-lll111-l-lll111-l––111-lll-lll—111-l-ll-111-llll—lll111-llll—ll-111-l––111-lllll111-llll–llll111-llll–lll-111-llll—–l111-lllll111-l––111-llll—ll-111-lll-l-l–l111-llll––l-111-lll-ll-lll111-l-lll111-l––111-lll-lll—111-l-ll-111-llll—lll111-llll—ll-111-l––111——

Otge, ino izvuicyca, nicy inche. 

-lllll—l-111-llll–l-l-111-llll——111-lll-llllll111-llll–llll111-llll–ll-l111-llll–l-ll111-llll–llll111-lllll111-lllll-ll-l111-llll–llll111-lll-ll-lll111-llll–llll111-l—l111-lllll111-lllll-ll-l111-llll—lll111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll—l–111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-lll-ll––111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-ll-lll111-lll-llll–111-l–ll111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-llll–lll-111-lll-llll–111-llll—l–111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-llll–l—111-lll-llllll111-llll—–l111-llll–l—111-lll-llll–111-llll––ll111-lll-l-l–l111-llll—l–111-llll—lll111-l—l111-l-lllll111-l-l111-l-l111-lllll—–111-llll—–l111-l–l-111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-lll-llll-l111-lll-l-l–l111-llll—l–111-lll-ll–ll111-llll—l-l111-llll—lll111-lllll111-llll–l—111-llll–ll-l111-llll—lll111-lll-lll—111-llll—l-l111-llll–llll111-l—l111-lllll111-lllll–ll-111-llll–l-ll111-llll–l-l-111-lll-llll-l111-lll-ll–ll111-lll-lllll-111-lll-ll––111-lllll111-llll——111-lll-llllll111-llll—–l111-lllll111-llll–ll-l111-llll–l—111-llll–llll111-lll-l-l-ll111-llll––ll111-llll––l-111-lll-llll–111-lllll111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll——111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lll-lllll-111-lll-llll-l111-lll-ll–ll111-lllll111-lll-llll–111-lll-lllll-111-llll––l-111-llll—–l111-lll-l-l—111-lllll111-llll—ll-111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-llll–l-l-111-llll––ll111-llll––l-111-llll—–l111-lll-l-l—111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-llll—lll111-l—l111-lllll111-lllll-ll-l111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-llll—l–111-llll–l-l-111-llll––l-111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lllll111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll–ll-l111-llll–llll111-llll–l–l111-llll––l-111-llll—–l111-lll-l-l—111-lllll111-llll–lll-111-lll-l-l–l111-llll—l–111-lll-ll–ll111-lll-ll-lll111-llll—–l111-lll-lllll-111-lll-llll-l111-lll-l-l–l111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-lll–l111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-llll–lll-111-lll-l-l–l111-llll—l–111-lll-ll–ll111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l—l111-l—l111-l—l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lll-lll-l-111-llll–llll111-llll—ll-111-lllll111—ll-111-lllll111-llll–ll–111-llll—–l111-llll—l–111-llll—–l111-lll-lllll-111-llll––l-111-llll—lll111-lll-lll-l-111-lllll111-llll–l—111-llll–ll-l111-lll-llll–111-lll-lll—111-llll—lll111-llll––l-111-l—l111-lllll111-lllllll–l111-lllll111-lll-lll–l111-llll–l-l-111-lllll111-llll–l—111-llll––l-111-llll–llll111-lll-lll—111-llll––l-111-llll—–l111-lllll111-llll––ll111-llll–l-l-111-llll––l-111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-llll–l–l111-lllll111-lll-llll–111-lllll111-lllll-ll-l111-llll–llll111-lll-ll-lll111-llll—–l111-llll––ll111-lll-llll–111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-lll-ll–ll111-llll––ll111-lll-l-l–l111-l—l111-lllll111-lllll-l-ll111-llll—l–111-lll-ll––111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-llll–ll–111-llll—–l111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-llll–lll-111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll—l-l111-l–ll111-lllll111-lll-ll––111-llll—l-l111-lllll111-llll––ll111-llll–llll111-lll-llllll111-llll—lll111-lll-llll-l111-llll–l-l-111-lllll111-lllll-ll-l111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-llll-l111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll–lll-111-llll–llll111-lllll111-llll–lll-111-llll–llll111-llll–ll–111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-lll-lllll-111-llll—l–111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-lllll111-l-lll111-llll–l—111-llll—–l111-llll—l-l111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll––ll111-llll–llll111-lllll111-llll–l—111-lllll111-lll-llllll111-lll-l-l–l111-llll–l—111-llll––l-111-llll—lll111-llll––ll111-llll—lll111-lllll111-llll-lll–111-l-ll-111-lllll111-llll——111-lll-llllll111-llll—–l111-lll-lllll-111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-lll-llll–111-lll-lll—111-lll-llll–111-llll–ll-l111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lllll111-llll–l-ll111-llll—–l111-lllll111-lll-lll—111-llll—–l111-llll–ll–111-llll—–l111-l—l111-lllll111-lllll—–111-llll—–l111-l–l-111-llll–l-ll111-lll-llllll111-lll-llll–111-llll–ll–111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-lll-l111-llll–l—111-llll–ll-l111-llll—lll111-lll-lll—111-llll—l-l111-llll–llll111-lll-l111-lllll111-l–l-111-l–l-111-lllll111-lll-lll–l111-llll–l-l-111-lllll111-llll—ll-111-lllll111-lll-lllll-111-llll—–l111-lll-llll-l111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lllll111-lll-llll-l111-llll—lll111-lll-lllll-111-lll-ll––111-lll-lll—111-lllll111-llll—l-l111-llll—l–111-llll–llll111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–llll111-lll-llll-l111-lll-llll–111-lll-llllll111-l–ll111-lllll111-llll—l-l111-llll––l-111-llll—lll111-llll–ll–111-l–ll111-lllll111-llll–l-ll111-llll—–l111-llll—l-l111-lll-llll–111-llll––ll111-llll–l-l-111-llll––l-111-lll-llll-l111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-l–ll111-lllll111-lll-lll-ll111-llll–llll111-llll—ll-111-llll—l–111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-l–ll111-lllll111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-lll-ll-lll111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-lllll111-llll–ll-l111-lll-lllll-111-llll–l-l-111-lllll111-lll-llll-l111-llll—lll111-lll-lll-l-111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-llll–ll-l111-lllll111-llll––ll111-llll–l-l-111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll–l–l111-lll-l-l–l111-l—l111-lllll111-llll-lll-l111-llll–llll111-llll—l-l111-l–ll111-lllll111-llll–l—111-llll–ll-l111-llll—lll111-lll-lll—111-llll—l-l111-llll–llll111-l—l111-lllll111-lllllll–l111-l–ll111-lllll111-lll-ll––111-llll—l-l111-lllll111-lll-ll––111-lllll111-lll-lllll-111-llll—l-l111-llll–llll111-llll–l—111-llll–llll111-llll–ll-l111-l–ll111-lllll111-lll-llll-l111-lll-llll–111-lll-llll-l111-lllll111-lllll—ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-llll–llll111-lllll111-l–l-111-l–l-111-lllll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-lll-l-l–l111-llll––l-111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-lll-ll––111-llll—l-l111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-lll-lllll-111-lll-l-l–l111-llll–lll-111-lllll111-lll-lllll-111-llll——111-lll-l-l–l111-llll—l–111-llll—l-l111-lll-llll–111-llll–ll-l111-llll–llll111-llll––l-111-llll––l-111-lll-ll––111-lllll111-llll–l-ll111-llll—l–111-lll-ll––111-lllll111-llll——111-llll—–l111-lll-ll-lll111-lll-llll–111-llll—l-l111-lll-llll–111-lllll111-lll-lllll-111-llll—l–111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-l–l-111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll——111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll––l-111-llll—lll111-llll—l-l111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-l—l111-lllll111-lllll-llll111-lllll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll—l-l111-lllll111-lll-l111-llll–l—111-llll––l-111-llll–llll111-llll—ll-111-llll–l-ll111-lll-l-l–l111-llll––ll111-llll—–l111-lllll111-llll–ll–111-llll–llll111-lll-llllll111-llll––l-111-llll—lll111-llll—ll-111-lllll111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll——111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll––l-111-llll—lll111-llll—l-l111-lll-l111-lllll111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-llll–l-l-111-lll-llll-l111-llll–ll-l111-llll—–l111-lll-llllll111-lll-ll—l111-lll-l-l-ll111-lll-llll-l111-lll-ll–ll111-lll-lllll-111-lll-ll––111-lllll111-llll––l-111-llll–llll111-lllll111-lll-l111-lll-lllll-111-llll——111-lll-llllll111-llll—–l111-llll–lll-111-lll-llll–111-lll-ll—l111-l–l-111-llll––l-111-llll—–l111-lllll111-llll–ll-l111-llll–ll–111-llll–llll111-llll–l-ll111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-llll–l–l111-lllll111-llll–ll-l111-llll—–l111-llll––l-111-llll—–l111-lllll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll––ll111-lllll111-llll––l-111-llll–llll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-llll–llll111-llll–ll-l111-lllll111-llll–l-ll111-llll—–l111-llll–lll-111-lll-llllll111-llll—–l111-llll–l-ll111-lll-l-l–l111-llll—ll-111-lllll111-lllllll-ll111-llll—l–111-llll—lll111-lll-lllll-111-lll-l-l–l111-llll—ll-111-l—l111-l-l111-l-l

Otomou latiniçeiõ i ne pischemo ‹hinchiy›, ale pischemo ‹inchiy›, ucladaiõtchi citagna i vuimóuvui |ˈin(ʲ)ʃij| he: [ˈin(ʲ)ʂɪj], [ˈin(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈjɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈjɘn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɦɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɦɪn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɨj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɘj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj]. 

-lllll----l111-lll-llll-l111-llll-----l111-llll----ll111-lll-llll--111-lllll111-llll------111-llll-----l111-l--l-111-llll---l--111-lll-ll---l111-llll--l-ll111-lll-lllll-111-lll-ll--ll111-llll---l-l111-llll---lll111-lllll111-llll---l-l111-llll---lll111-lll-llllll111-llll---lll111-llll---l--111-llll---lll111-lll-lll--l111-llll--l-l-111-lll-ll---l111-lllll111-llll------111-llll---lll111-lll-ll-lll111-llll--l-l-111-llll----ll111-llll-----l111---l-l111-lllll111-lll-lінший-lll-l111-l--ll111-lllll111-llll--llll111-lllll111-lll-lll---111-llll---lll111-lll-llll-l111-llll--llll111-lll-l-l-ll111-llll----ll111-llll-----l111-lllll111-lll-ll----111-llll---l-l111-lllll|ˈin(ʲ)ʃij| he: [ˈin(ʲ)ʂɪj], [ˈin(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈjɪn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈjɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈjɘn(ʲ)ᵗʃɪj], [ˈɦɪn(ʲ)ʂɪj], [ˈɦɪn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɪj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɨj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʂɘj], [ˈɘn(ʲ)(ᵗ)ʃɪj]-l---l
-lllll-l-ll111-llll—–l111-lllll111-lll-llllll111-llll–l-l-111-lll-lll—111-lll-l-l–l111-l–ll111-lllll111-llll–llll111-lllll111-lll-lll—111-llll—–l111-llll––ll111-lll-llll–111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–l–l111-llll–l-l-111-lllll111-llll–lll-111-lll-llll–111-lll-llll-l111-llll—lll111-lllll111-l––111-llll–ll–111-l-lll111-ll—111-l-ll-111-lll-l-l–l111-llll––l-111-lll-ll-lll111-l-lll111-l––111-lll-lll—111-l-ll-111-llll—lll111-llll—ll-111-l––111-lllll111-llll–llll111-llll–lll-111-llll—–l111-lllll111-l––111-llll—ll-111-lll-l-l–l111-llll––l-111-lll-ll-lll111-l-lll111-l––111-lll-lll—111-l-ll-111-llll—lll111-llll—ll-111-l––111——

Otge, ino izvuicyca, nicy inche. 

-lllll—l-111-llll–l-l-111-llll——111-lll-llllll111-llll–llll111-llll–ll-l111-llll–l-ll111-llll–llll111-lllll111-lllll-ll-l111-llll–llll111-lll-ll-lll111-llll–llll111-l—l111-lllll111-lllll-ll-l111-llll—lll111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll—l–111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-lll-ll––111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-ll-lll111-lll-llll–111-l–ll111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-llll–lll-111-lll-llll–111-llll—l–111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-lll—111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-llll–l—111-lll-llllll111-llll—–l111-llll–l—111-lll-llll–111-llll––ll111-lll-l-l–l111-llll—l–111-llll—lll111-l—l111-l-lllll111-l-l111-l-l111-lllll—–111-llll—–l111-l–l-111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-lll-llll-l111-lll-l-l–l111-llll—l–111-lll-ll–ll111-llll—l-l111-llll—lll111-lllll111-llll–l—111-llll–ll-l111-llll—lll111-lll-lll—111-llll—l-l111-llll–llll111-l—l111-lllll111-lllll–ll-111-llll–l-ll111-llll–l-l-111-lll-llll-l111-lll-ll–ll111-lll-lllll-111-lll-ll––111-lllll111-llll——111-lll-llllll111-llll—–l111-lllll111-llll–ll-l111-llll–l—111-llll–llll111-lll-l-l-ll111-llll––ll111-llll––l-111-lll-llll–111-lllll111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll——111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lll-lllll-111-lll-llll-l111-lll-ll–ll111-lllll111-lll-llll–111-lll-lllll-111-llll––l-111-llll—–l111-lll-l-l—111-lllll111-llll—ll-111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-llll–l-l-111-llll––ll111-llll––l-111-llll—–l111-lll-l-l—111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-llll—lll111-l—l111-lllll111-lllll-ll-l111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-llll—l–111-llll–l-l-111-llll––l-111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lllll111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll–ll-l111-llll–llll111-llll–l–l111-llll––l-111-llll—–l111-lll-l-l—111-lllll111-llll–lll-111-lll-l-l–l111-llll—l–111-lll-ll–ll111-lll-ll-lll111-llll—–l111-lll-lllll-111-lll-llll-l111-lll-l-l–l111-lllll111-llll––ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-lll–l111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lllll111-llll–lll-111-lll-l-l–l111-llll—l–111-lll-ll–ll111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l—l111-l—l111-l—l111-lllll111-llll––l-111-llll–l-l-111-lll-lll-l-111-llll–llll111-llll—ll-111-lllll111—ll-111-lllll111-llll–ll–111-llll—–l111-llll—l–111-llll—–l111-lll-lllll-111-llll––l-111-llll—lll111-lll-lll-l-111-lllll111-llll–l—111-llll–ll-l111-lll-llll–111-lll-lll—111-llll—lll111-llll––l-111-l—l111-lllll111-lllllll–l111-lllll111-lll-lll–l111-llll–l-l-111-lllll111-llll–l—111-llll––l-111-llll–llll111-lll-lll—111-llll––l-111-llll—–l111-lllll111-llll––ll111-llll–l-l-111-llll––l-111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-llll–l–l111-lllll111-lll-llll–111-lllll111-lllll-ll-l111-llll–llll111-lll-ll-lll111-llll—–l111-llll––ll111-lll-llll–111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-lll-ll–ll111-llll––ll111-lll-l-l–l111-l—l111-lllll111-lllll-l-ll111-llll—l–111-lll-ll––111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-llll–ll–111-llll—–l111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-llll–lll-111-lllll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—lll111-lllll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll—l-l111-l–ll111-lllll111-lll-ll––111-llll—l-l111-lllll111-llll––ll111-llll–llll111-lll-llllll111-llll—lll111-lll-llll-l111-llll–l-l-111-lllll111-lllll-ll-l111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-llll-l111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll–lll-111-llll–llll111-lllll111-llll–lll-111-llll–llll111-llll–ll–111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-lll-lllll-111-llll—l–111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-lllll111-l-lll111-llll–l—111-llll—–l111-llll—l-l111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll––ll111-llll–llll111-lllll111-llll–l—111-lllll111-lll-llllll111-lll-l-l–l111-llll–l—111-llll––l-111-llll—lll111-llll––ll111-llll—lll111-lllll111-llll-lll–111-l-ll-111-lllll111-llll——111-lll-llllll111-llll—–l111-lll-lllll-111-lll-llll-l111-llll—–l111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-lll-llll–111-lll-lll—111-lll-llll–111-llll–ll-l111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lllll111-llll–l-ll111-llll—–l111-lllll111-lll-lll—111-llll—–l111-llll–ll–111-llll—–l111-l—l111-lllll111-lllll—–111-llll—–l111-l–l-111-llll–l-ll111-lll-llllll111-lll-llll–111-llll–ll–111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-lll-l111-llll–l—111-llll–ll-l111-llll—lll111-lll-lll—111-llll—l-l111-llll–llll111-lll-l111-lllll111-l–l-111-l–l-111-lllll111-lll-lll–l111-llll–l-l-111-lllll111-llll—ll-111-lllll111-lll-lllll-111-llll—–l111-lll-llll-l111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lllll111-lll-llll-l111-llll—lll111-lll-lllll-111-lll-ll––111-lll-lll—111-lllll111-llll—l-l111-llll—l–111-llll–llll111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–llll111-lll-llll-l111-lll-llll–111-lll-llllll111-l–ll111-lllll111-llll—l-l111-llll––l-111-llll—lll111-llll–ll–111-l–ll111-lllll111-llll–l-ll111-llll—–l111-llll—l-l111-lll-llll–111-llll––ll111-llll–l-l-111-llll––l-111-lll-llll-l111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-l–ll111-lllll111-lll-lll-ll111-llll–llll111-llll—ll-111-llll—l–111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-lllll111-lll-llll-l111-llll—–l111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-l–ll111-lllll111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-lll-ll-lll111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-lllll111-llll–ll-l111-lll-lllll-111-llll–l-l-111-lllll111-lll-llll-l111-llll—lll111-lll-lll-l-111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-llll–ll-l111-lllll111-llll––ll111-llll–l-l-111-lll-llllll111-llll–l-l-111-llll–l–l111-lll-l-l–l111-l—l111-lllll111-llll-lll-l111-llll–llll111-llll—l-l111-l–ll111-lllll111-llll–l—111-llll–ll-l111-llll—lll111-lll-lll—111-llll—l-l111-llll–llll111-l—l111-lllll111-lllllll–l111-l–ll111-lllll111-lll-ll––111-llll—l-l111-lllll111-lll-ll––111-lllll111-lll-lllll-111-llll—l-l111-llll–llll111-llll–l—111-llll–llll111-llll–ll-l111-l–ll111-lllll111-lll-llll-l111-lll-llll–111-lll-llll-l111-lllll111-lllll—ll111-llll—–l111-llll–ll-l111-llll–llll111-lllll111-l–l-111-l–l-111-lllll111-llll––l-111-lll-l-l–l111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-lll-l-l–l111-llll––l-111-lll-ll-lll111-llll–l-l-111-l–ll111-lllll111-lll-ll––111-llll—l-l111-lllll111-llll–l—111-llll–llll111-lll-lllll-111-lll-l-l–l111-llll–lll-111-lllll111-lll-lllll-111-llll——111-lll-l-l–l111-llll—l–111-llll—l-l111-lll-llll–111-llll–ll-l111-llll–llll111-llll––l-111-llll––l-111-lll-ll––111-lllll111-llll–l-ll111-llll—l–111-lll-ll––111-lllll111-llll——111-llll—–l111-lll-ll-lll111-lll-llll–111-llll—l-l111-lll-llll–111-lllll111-lll-lllll-111-llll—l–111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-l–l-111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll——111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll––l-111-llll—lll111-llll—l-l111-lll-l-l–l111-llll–ll-l111-l—l111-lllll111-lllll-llll111-lllll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll—l-l111-lllll111-lll-l111-llll–l—111-llll––l-111-llll–llll111-llll—ll-111-llll–l-ll111-lll-l-l–l111-llll––ll111-llll—–l111-lllll111-llll–ll–111-llll–llll111-lll-llllll111-llll––l-111-llll—lll111-llll—ll-111-lllll111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll——111-llll—–l111-llll–ll-l111-lll-l-l–l111-llll–l-ll111-llll––l-111-llll—lll111-llll—l-l111-lll-l111-lllll111-llll——111-llll–l-l-111-lll-llllll111-llll–l-l-111-lll-llll-l111-llll–ll-l111-llll—–l111-lll-llllll111-lll-ll—l111-lll-l-l-ll111-lll-llll-l111-lll-ll–ll111-lll-lllll-111-lll-ll––111-lllll111-llll––l-111-llll–llll111-lllll111-lll-l111-lll-lllll-111-llll——111-lll-llllll111-llll—–l111-llll–lll-111-lll-llll–111-lll-ll—l111-l–l-111-llll––l-111-llll—–l111-lllll111-llll–ll-l111-llll–ll–111-llll–llll111-llll–l-ll111-llll–llll111-lll-llll-l111-llll—lll111-l–ll111-lllll111-lll-ll-ll-111-llll—–l111-lllll111-llll–l–l111-lllll111-llll–ll-l111-llll—–l111-llll––l-111-llll—–l111-lllll111-lll-llll-l111-llll–llll111-llll––ll111-lllll111-llll––l-111-llll–llll111-llll——111-llll—lll111-lll-lllll-111-llll–llll111-llll–ll-l111-lllll111-llll–l-ll111-llll—–l111-llll–lll-111-lll-llllll111-llll—–l111-llll–l-ll111-lll-l-l–l111-llll—ll-111-lllll111-lllllll-ll111-llll—l–111-llll—lll111-lll-lllll-111-lll-l-l–l111-llll—ll-111-l—l111-l-l111-l-l

А можна цього словотворця заблокувати на деякий час, хай охолоне, бо ніяк не вгамується

Дякую за пояснення про «суть»

Нема за що
Скажіть, будь ласка, якщо Ви не знаєте вжиток слова “суть” у значенні “є”, ніхто в Вашому оточенні не каже так, навіщо, дозвольте так висловитися, викаблучуватися, як деякі інші учасники з “суть”-таки, И/ГИ тощо? Який у цьому глузд?

Мені цікаві різні такі речі, тож я їх пробую на язик. Починати окремі слова на «и-» замість «і-» (инший, до прикладу), хочеться, бо я так вимовляю (і ще багато українців теж). «Гинший» — то був експеримент. Поки що яне визначився, що з ним робитиму.
«Суть» мені сподобалося в цьому значенні.

У кожного своє «в житті все треба спробувати». У мене — таке.

Романе, а яків є глузд у загалі що мінити? Замикаймо сесь проєкт

Ви дуже неправильно розумієте мої думки. 
2. Досвід минувшини й сьогодення доводить, що суперечки про письмо в нас вічні, ніколи не припиняться, ніколи всі не дійдуть згоди. 

1. Це — СЛОВОтвір, а не МОВОтвір, не ПИСЬМОтвір, не АБЕТКОтвір, не ПРАВОПИСОтвір і не БУДЬЩОІНШЕтвір. Намагатися перетворити спільноту на щось інше недоречно: спільнота про все — спільнота ні про що. Я не раз це вже писав. Ми намагаємося знайти СЛОВА для заміни чужих слів. Слова, а не “правильний” спосіб запису. 
   Чому я проти викаблучування:

1. Часто це просто спотворення Мови.
2. Спільнота призначена для пошуку слів, тому мова обговорення — перш за все засіб порозуміння (як і будь-яка мова взагалі), обміну думками, відомостями. Саме тому ця мова повинна бути якнайбільш зрозумілою, а одна з умов цього — звичність. Саме тому я проти:  використання іншої абетки (латинки/кирилки з іншими буквами тощо), бо це відриває (як я вже пояснював безліч разів, очі не читають слова по буквах, а розпізнають знайомі за загальними образами, тому незнайомих має бути щонайбільше); говіркових слів, граматичних форм; незвичних записів поширених слів (окрім того, запис, наприклад, “ГИнший” замість належного “Інший” унеможливлює прочитання слова як /інший/, /инший/, /йінший/, /йинший/, /г(’)інший/). Причина, здавалося б, очевидна: що звичніші слова та запис, то легше й скоріше читати написане й розуміти значення. Ужиток безліч разів довів, що чинної абетки, чинного письма цілком достатньо для порозуміння, обміну думками, відомостями. Я вже й не кажу про пошук їх мовцями “ззовні” й про можливе одлякування, як я кажу, їх незрозумілим записом і словами. Загальнозрозуміла, загальнозвична мова як засіб передавання думок для досягнення наміту — ось моя думка

До речі, це викаблучування — і є спосіб випробовувати те, що ми тут натворили або намагаємося відродити. Власне, тут як раз середовище таке, де можна це робити. Тож я за викаблучування, хоча й уважаю, що в ньому треба зберігати певну краплинку мовного смаку.

До речі, це викаблучування — і є спосіб випробовувати те, що ми тут натворили або намагаємося відродити. Власне, тут як раз середовище таке, де можна це робити. Тож я за викаблучування, хоча й уважаю, що в ньому треба зберігати певну краплинку мовного смаку.

Cyto e ‘las móuvui’ pro Vas? Xotchete recti oge yna pravopisy vierno œdcreataiõtcha nadzveagymeinna œdnoscheigna e œdsõttié’ho? Togdie e ou Vas yno dougye crivo vidiegne ‘lasou móuvui’.

Мова – як писанка, як вишиванка: раніше в кожному краї, а то й по окремих селах були свої зразки, способи, особливості. А тепер, через совок зокрема, все звалюють разом. Вже рідко знайдеш слобожанську, наприклад, вишиванку: найчастіше це просто “універсальна українська вишиванка”, поширені зразки. Західні слова вплутують (я маю на увазі ті, шо не були поширені на Сході до совка, бо деякі ж поширилися), особливо говіркові. Усе, що побачать в словнику синонімів, безладно ліплять. 

Мова – як писанка

Мені звісно цікаво, яке майбутнє в діалектів, але те що деякі діалектизми поширюються це і природно, і корисно, сумніваюся, що справді є проблема з надто модними 

https://slovotvir.org.ua/words/vulva#t100700