Спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. (Біблія. Пер. І. Огієнка)
А під горою джерело – струмок вибився з-під камінних гір, і живиться старезний Кара-Су з тієї благодаті. (Іван Ле)
Прогуло Прокляте лихо та й заснуло. На хутір знову благодать З-за гаю темного вернулась До діда в хату спочивать. (Т. Шевченко)
По нічнім дощику порох ледве знімавсь над шляхом, свіжість така округи, і широта, й благодать, що не надихаєшся. (Марко Вовчок).

запозичено в давньоруську мову книжним шляхом із старослов’янської;
стсл. благо «добро, щастя», благъ «добрий» з неповноголосним -ла-, як і болг. м. бла́го, схв. блȃго «тс.», слн. blagó «майно, скот, добро», ч. слц. blaho, ч. blahový «нерозумний», відповідають р. [бо́лого] «благо; добре», укр. [не-з-боло́га] «не з добра» Ж, п. błogo «благо», błogi «блаженний», нл. błogość «блаженство», полаб. blåďütnĕ (‹ blagotьnъ) «веселий, безжурний»;
псл. *bolgo, *bolgъ;