Від "росити" (робити росу).
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Словник Грінченка XX ст.:
Ми́тель — Тепла вода для миття голови.
«Приготуй мені мителю, хочу голову змити».
«В ночви налила мителю, щоб змити голову, бо була субота».
Даю, як писано в словнику, але вимова може бути й "митіль".
1) Дане в Грінченка (й инших джерелах) значення того слова не має жодного зв'язку з поняттям "душ"; 2) "душ" є специфічний вид оснащення для специфічного способу подання води для відповідного виду миття, тому мотивація самим дієсловом "muiti" є надто загальна й недостатня. Дивно, що то може бути неочевидно.
А я не ставлю себе передусім Усього люду. Я пропоную, їм вирішувати. Не вподобають слово – ну і нехай, це не кінець світу. Я не хочу бути укладачем нової української мови, лише старим чоловіком, який нагадає забуті слова, а що з ними робити це вже хай вирішує прийдешнє покоління.
Лукаво є пропонувати що сумнівне, надіючись на підпору непідкутих голосувачів. Ви не нагадуєте забуті слова (підкреслюючи для посилення сентименту Ваш вік), а що далі то більше просто записуєте в чужі слова, питання чужости яких є – щонайменше – відкрите. І "прийдешнє покоління" в своїм загалі не має достатньго грунтування адекватно судити щодо того чи того слова, пропонованого тут.
Та Вам будь-яке слово з церковнослов'янської мови має «питання відкрите». Хоча є церковнослов'янсько-руські словники, їх можна відкрити, почитати. А ви просто викреслюєте їх, називаючи непевними. Що Вас має переконати в їх непитомості для вкраїнської мови? Адже ніякий аргумент не переконає. Ви вирішили, що слова на взір "тать" є питомими, і ніякі словники не сколихнуть Ваші віру. А для чого тоді щось доводити? Просто не існує в світі аргументу, який би схилив Вас до думки про непитомість слова. Будь-який словник Ви готові зразу відкинути, посилаючись на те, що українці буцімто втратили зв'язок з мовою пращурів.
Якщо Вам миле, вживайте юг, тать, сан, чин, кольчуга, більниця, прошу милости. Я бачу, на сім світі просто немає анічогісінько, що б переконало, що ці слова неукраїнські, бо викинути болгаризми не входить до Вашої мети.
Не будь яке. Не перекручуйте. Чому мене має переконати те, що в ничім такім переконувати не мусить? Чому я маю що раз спростовувати Ваші голі твердження?
Щодо слова <taty> я таки маю сумніви, але не маю достатніх підтверджень тих сумнівів. Джерел є таки замало. Тобто їх є мало як на доведення за, так і проти. Але оскільки те слово таки фігурує в пам'ятках руських, хоча й у малій кількості, й воно є доведено слов'янського походження, то варто є скоріше припустити його питомість, ніж відкинути. Позитивна, з практичної точки зору, мета має бути збагачення мови, а не її збіднення. В умовах зростання тям і реалій, а з тим і напливу чуджих слів, цінне має бути кожне слово праслов'янської спадщини (звісно таке, релевантність якого для руської принаймні якось можна довести), а не навпаки глядіти найменші підстави чи сумніви до кожного слова, аби його викинути.
Викинути болгаризми не входить до моєї мети?? Ви не раз уже наголосили’сте на своїм віці...
Про ті слова вже’сми досить писав. Переконливо. До Вас не доходить.
Напороши́ти — Посыпать, насыпаться. "Напорошив сніг".
r2u.org.ua: напорош* В Україні є говори, де кажуть "сипати" про рідини.
Тому назвав, бо душ "напорошує краплі води" на людину.
Від "кра́пати."
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Від "кропи́ти" (окропляти).
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Ніщо не подобається. Запропонував би "падощ", ба тільки "душ" - коротке, усталене, не хочеться його міняти. От є такі слова, які чомусь не хочеться міняти: душ, спорт, гурт, хліб, хор, тин, храм, кіт, кит тощо
Єдине, це б змінив рід, як це було в старих словниках до т. зв. зближення мов.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору
душ, ду́ші, -ші, ду́шшю; ду́ші, ду́шів (ж. р., фр. la douche). Водяна́ душ
Душ — пристосування для обливання тіла водяними струминками.
Помитися у душі.
Перекладаємо слово душ
Від "росити" (робити росу).
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Росило – те, що робить краплі як у роси.
Гоже!
Якось довго вимовляти: "йду прийму роби-дощик"...
А нащо два рази вживати дію? Просто, "піду зроблю собі дощик"
Нейначеб-то прізвисько козаче.
Нічого поганого в тому, щоб запровадити слово, яке в російські має інше значення
від КРАПЛЯ, Йти під крапчу
Словник Грінченка XX ст.:
Ми́тель — Тепла вода для миття голови.
«Приготуй мені мителю, хочу голову змити».
«В ночви налила мителю, щоб змити голову, бо була субота».
Даю, як писано в словнику, але вимова може бути й "митіль".
1) Дане в Грінченка (й инших джерелах) значення того слова не має жодного зв'язку з поняттям "душ"; 2) "душ" є специфічний вид оснащення для специфічного способу подання води для відповідного виду миття, тому мотивація самим дієсловом "muiti" є надто загальна й недостатня. Дивно, що то може бути неочевидно.
А для мене значіння "тепла вода для голови" прямо тягне тяму "душ".
Для Вас.
А я не ставлю себе передусім Усього люду. Я пропоную, їм вирішувати. Не вподобають слово – ну і нехай, це не кінець світу. Я не хочу бути укладачем нової української мови, лише старим чоловіком, який нагадає забуті слова, а що з ними робити це вже хай вирішує прийдешнє покоління.
Лукаво є пропонувати що сумнівне, надіючись на підпору непідкутих голосувачів. Ви не нагадуєте забуті слова (підкреслюючи для посилення сентименту Ваш вік), а що далі то більше просто записуєте в чужі слова, питання чужости яких є – щонайменше – відкрите. І "прийдешнє покоління" в своїм загалі не має достатньго грунтування адекватно судити щодо того чи того слова, пропонованого тут.
Та Вам будь-яке слово з церковнослов'янської мови має «питання відкрите». Хоча є церковнослов'янсько-руські словники, їх можна відкрити, почитати. А ви просто викреслюєте їх, називаючи непевними. Що Вас має переконати в їх непитомості для вкраїнської мови? Адже ніякий аргумент не переконає. Ви вирішили, що слова на взір "тать" є питомими, і ніякі словники не сколихнуть Ваші віру. А для чого тоді щось доводити? Просто не існує в світі аргументу, який би схилив Вас до думки про непитомість слова. Будь-який словник Ви готові зразу відкинути, посилаючись на те, що українці буцімто втратили зв'язок з мовою пращурів.
Якщо Вам миле, вживайте юг, тать, сан, чин, кольчуга, більниця, прошу милости. Я бачу, на сім світі просто немає анічогісінько, що б переконало, що ці слова неукраїнські, бо викинути болгаризми не входить до Вашої мети.
Не будь яке. Не перекручуйте. Чому мене має переконати те, що в ничім такім переконувати не мусить? Чому я маю що раз спростовувати Ваші голі твердження?
Щодо слова <taty> я таки маю сумніви, але не маю достатніх підтверджень тих сумнівів. Джерел є таки замало. Тобто їх є мало як на доведення за, так і проти. Але оскільки те слово таки фігурує в пам'ятках руських, хоча й у малій кількості, й воно є доведено слов'янського походження, то варто є скоріше припустити його питомість, ніж відкинути. Позитивна, з практичної точки зору, мета має бути збагачення мови, а не її збіднення. В умовах зростання тям і реалій, а з тим і напливу чуджих слів, цінне має бути кожне слово праслов'янської спадщини (звісно таке, релевантність якого для руської принаймні якось можна довести), а не навпаки глядіти найменші підстави чи сумніви до кожного слова, аби його викинути.
Викинути болгаризми не входить до моєї мети?? Ви не раз уже наголосили’сте на своїм віці...
Про ті слова вже’сми досить писав. Переконливо. До Вас не доходить.
Імжити - падати дуже дрібними краплями
Це ж filter.
Бо творить маленький дощ
Напороши́ти — Посыпать, насыпаться. "Напорошив сніг".
r2u.org.ua: напорош*
В Україні є говори, де кажуть "сипати" про рідини.
Тому назвав, бо душ "напорошує краплі води" на людину.
Від "кра́пати."
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Крапало – те, що крапає (воду).
Від "кропи́ти" (окропляти).
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Кропи́ло – те, що окроплює.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/24895-kropyty.html#show_point
зрештою, англійською shower означає і те, і друге.
sum.in.ua: banyty
Ду́шити - про перше, души́ти - про друге.
Почитав переклади 🤔🥴
Ніщо не подобається. Запропонував би "падощ", ба тільки "душ" - коротке, усталене, не хочеться його міняти. От є такі слова, які чомусь не хочеться міняти: душ, спорт, гурт, хліб, хор, тин, храм, кіт, кит тощо
Єдине, це б змінив рід, як це було в старих словниках до т. зв. зближення мов.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору
душ, ду́ші, -ші, ду́шшю; ду́ші, ду́шів (ж. р., фр. la douche). Водяна́ душ