А для мене значіння "тепла вода для голови" прямо тягне тяму "душ".

Для Вас.

А я не ставлю себе передусім Усього люду. Я пропоную, їм вирішувати. Не вподобають слово – ну і нехай, це не кінець світу. Я не хочу бути укладачем нової української мови, лише старим чоловіком, який нагадає забуті слова, а що з ними робити це вже хай вирішує прийдешнє покоління.

Лукаво є пропонувати що сумнівне, надіючись на підпору непідкутих голосувачів. Ви не нагадуєте забуті слова (підкреслюючи для посилення сентименту Ваш вік), а що далі то більше просто записуєте в чужі слова, питання чужости яких є – щонайменше – відкрите. І "прийдешнє покоління" в своїм загалі не має достатньго грунтування адекватно судити щодо того чи того слова, пропонованого тут.

Та Вам будь-яке слово з церковнослов'янської мови має «питання відкрите». Хоча є церковнослов'янсько-руські словники, їх можна відкрити, почитати. А ви просто викреслюєте їх, називаючи непевними. Що Вас має переконати в їх непитомості для вкраїнської мови? Адже ніякий аргумент не переконає. Ви вирішили, що слова на взір "тать" є питомими, і ніякі словники не сколихнуть Ваші віру. А для чого тоді щось доводити? Просто не існує в світі аргументу, який би схилив Вас до думки про непитомість слова. Будь-який словник Ви готові зразу відкинути, посилаючись на те, що українці буцімто втратили зв'язок з мовою пращурів.

Якщо Вам миле, вживайте юг, тать, сан, чин, кольчуга, більниця, прошу милости. Я бачу, на сім світі просто немає анічогісінько, що б переконало, що ці слова неукраїнські, бо викинути болгаризми не входить до Вашої мети.

Не будь яке. Не перекручуйте. Чому мене має переконати те, що в ничім такім переконувати не мусить? Чому я маю що раз спростовувати Ваші голі твердження?

Щодо слова <taty> я таки маю сумніви, але не маю достатніх підтверджень тих сумнівів. Джерел є таки замало. Тобто їх є мало як на доведення за, так і проти. Але оскільки те слово таки фігурує в пам'ятках руських, хоча й у малій кількості, й воно є доведено слов'янського походження, то варто є скоріше припустити його питомість, ніж відкинути. Позитивна, з практичної точки зору, мета має бути збагачення мови, а не її збіднення. В умовах зростання тям і реалій, а з тим і напливу чуджих слів, цінне має бути кожне слово праслов'янської спадщини (звісно таке, релевантність якого для руської принаймні якось можна довести), а не навпаки глядіти найменші підстави чи сумніви до кожного слова, аби його викинути.

Викинути болгаризми не входить до моєї мети?? Ви не раз уже наголосили’сте на своїм віці...

Про ті слова вже’сми досить писав. Переконливо. До Вас не доходить.