Нічого поганого в тому, щоб запровадити слово, яке в російські має інше значення
Душ, мед. – душ (р. ду́ши, ж. р.), (в банях) дощ. [Під холо́дною ду́шшю. Щоб геть обми́ти зми́лки, пішо́в під дощ].
хочеться дощу/та/чи/те, що пішло від дощу - умовно символічно влучно..
/
"Іди прийми доща́ - від тебе вже смердить.."
Також "Дощови́зна"..
· була "парілка" , та пішла злива.,
· Відчутний дощ на спад температури., Й уся ця змінена погодня умова, яка відбувається з наслідком, продовжує тривати, відчувається/сприймається людиною своїм станом, тілом - є вже - ДОЩОВИзНОЮ як явище узагальнене з наслідками впливу..
., тако як - заподія на зміну під час/й опісля потужного дощу(зменшення тепла - нагріву повітря., та навіть разом з потічками, що у наслідку від потужних опадів..)
/автор думки, слова М.С.Я./
Додав - "Дощови́зна" - це вже про явище від дощового напливу..
Від "кра́пати."
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Крапало – те, що крапає (воду).
Словник Грінченка XX ст.:
Ми́тель — Тепла вода для миття голови.
«Приготуй мені мителю, хочу голову змити».
«В ночви налила мителю, щоб змити голову, бо була субота».
Даю, як писано в словнику, але вимова може бути й "митіль".
1) Дане в Грінченка (й инших джерелах) значення того слова не має жодного зв'язку з поняттям "душ"; 2) "душ" є специфічний вид оснащення для специфічного способу подання води для відповідного виду миття, тому мотивація самим дієсловом "muiti" є надто загальна й недостатня. Дивно, що то може бути неочевидно.
А для мене значіння "тепла вода для голови" прямо тягне тяму "душ".
Для Вас.
А я не ставлю себе передусім Усього люду. Я пропоную, їм вирішувати. Не вподобають слово – ну і нехай, це не кінець світу. Я не хочу бути укладачем нової української мови, лише старим чоловіком, який нагадає забуті слова, а що з ними робити це вже хай вирішує прийдешнє покоління.
Лукаво є пропонувати що сумнівне, надіючись на підпору непідкутих голосувачів. Ви не нагадуєте забуті слова (підкреслюючи для посилення сентименту Ваш вік), а що далі то більше просто записуєте в чужі слова, питання чужости яких є – щонайменше – відкрите. І "прийдешнє покоління" в своїм загалі не має достатньго грунтування адекватно судити щодо того чи того слова, пропонованого тут.
Та Вам будь-яке слово з церковнослов'янської мови має «питання відкрите». Хоча є церковнослов'янсько-руські словники, їх можна відкрити, почитати. А ви просто викреслюєте їх, називаючи непевними. Що Вас має переконати в їх непитомості для вкраїнської мови? Адже ніякий аргумент не переконає. Ви вирішили, що слова на взір "тать" є питомими, і ніякі словники не сколихнуть Ваші віру. А для чого тоді щось доводити? Просто не існує в світі аргументу, який би схилив Вас до думки про непитомість слова. Будь-який словник Ви готові зразу відкинути, посилаючись на те, що українці буцімто втратили зв'язок з мовою пращурів.
Якщо Вам миле, вживайте юг, тать, сан, чин, кольчуга, більниця, прошу милости. Я бачу, на сім світі просто немає анічогісінько, що б переконало, що ці слова неукраїнські, бо викинути болгаризми не входить до Вашої мети.
Не будь яке. Не перекручуйте. Чому мене має переконати те, що в ничім такім переконувати не мусить? Чому я маю що раз спростовувати Ваші голі твердження?
Щодо слова <taty> я таки маю сумніви, але не маю достатніх підтверджень тих сумнівів. Джерел є таки замало. Тобто їх є мало як на доведення за, так і проти. Але оскільки те слово таки фігурує в пам'ятках руських, хоча й у малій кількості, й воно є доведено слов'янського походження, то варто є скоріше припустити його питомість, ніж відкинути. Позитивна, з практичної точки зору, мета має бути збагачення мови, а не її збіднення. В умовах зростання тям і реалій, а з тим і напливу чуджих слів, цінне має бути кожне слово праслов'янської спадщини (звісно таке, релевантність якого для руської принаймні якось можна довести), а не навпаки глядіти найменші підстави чи сумніви до кожного слова, аби його викинути.
Викинути болгаризми не входить до моєї мети?? Ви не раз уже наголосили’сте на своїм віці...
Про ті слова вже’сми досить писав. Переконливо. До Вас не доходить.
Жін. р.
Змінив би тільки рід.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору
Душ, мед. – душ (р. ду́ши, ж. р.), (в банях) дощ. [Під холо́дною ду́шшю. Щоб геть обми́ти зми́лки, пішо́в під дощ]
Напороши́ти — Посыпать, насыпаться. "Напорошив сніг".
r2u.org.ua: напорош*
В Україні є говори, де кажуть "сипати" про рідини.
Тому назвав, бо душ "напорошує краплі води" на людину.
Від "кропи́ти" (окропляти).
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Кропи́ло – те, що окроплює.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/24895-kropyty.html#show_point
Почитав переклади 🤔🥴
Ніщо не подобається. Запропонував би "падощ", ба тільки "душ" - коротке, усталене, не хочеться його міняти. От є такі слова, які чомусь не хочеться міняти: душ, спорт, гурт, хліб, хор, тин, храм, кіт, кит тощо
Єдине, це б змінив рід, як це було в старих словниках до т. зв. зближення мов.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору
душ, ду́ші, -ші, ду́шшю; ду́ші, ду́шів (ж. р., фр. la douche). Водяна́ душ
Може тоді "душа"? Не хотів би ускладнювати родову систему української.
Дощовина́, також Дощови́зна (як явище) —
Була "парілка" , та пішла злива.,
Відчутний дощ на спад температури., Й уся ця змінена погодня умова, яка відбувається з наслідком, продовжує тривати, відчувається/сприймається людиною своїм станом, тілом - є вже - ДОЩОВИзНОЮ як явище узагальнене з наслідками впливу..
., тако як - заподія на зміну під час/й опісля потужного дощу(зменшення тепла - нагріву повітря., та навіть разом з потічками, що у наслідку від потужних опадів..)
/автор думки, слова М.С.Я./
до́ща́
1
хочеться дощу/та/чи/те, що пішло від дощу - умовно символічно влучно..
/
"Іди прийми доща́ - від тебе вже смердить.."
sum.in.ua: banyty
Від "росити" (робити росу).
По аналогії з ра́ло, покрива́ло, писа́ло, жа́ло, са́ло лічи́ло, ра́ло, креса́ло тощо.
Рало – те, що оре,
Жало – те, що жалить,
Світило – те, що світить,
Росило – те, що робить краплі як у роси.
Гоже!
Негоже
—