Це слово перенесено до Чистилища — впорядники осідку та/або спільнота мають сумніви чи потрібен переклад. ⓘ
goroh.pp.ua: ладний
goroh.pp.ua: доладний
Муж.р. – (до)ла́ден / (до)ла́дний
Ж.р. – (до)ла́дна / (до)ла́дная
С.р. – (до)ла́дне / (до)ла́дноє
Дв.муж.р. – (до)ла́дна
Дв.ж.р. – (до)ла́днї
Дв.с.р. – (до)ла́днї
Множ. – (до)ла́дни / (до)ла́дниї
goroh.pp.ua: пишний
Муж.р. – пи́шен / пи́шний
Ж.р. – пи́шна(я)
С.р. – пи́шне(є)
Множ. – пи́шни(ї)
goroh.pp.ua: вродливий
Муж. р. – в(/у)родли́в(ий)
Ж.р. – в(/у)родли́ва(я)
С.р. – в(у)родли́ве(є)
Множ. – в(у)родли́ви(ї)
goroh.pp.ua: дивний, 2.
Муж.р. – ди́вен / ди́вний
Ж.р. – ди́вна(я)
С.р. – ди́вне(є)
Множ. – ди́вни(ї)
goroh.pp.ua: хороший
Муж.р. – хоро́ш(ий)
Ж.р. – хоро́ша(я)
С.р. – хоро́ше(є)
Множ. – хоро́ши(ї)
goroh.pp.ua: чудесний
Муж.р. – чуде́сен / чуде́сний
Ж.р. – чуде́сна(я)
С.р. – чуде́сне(є)
Множ. – чуде́сни(ї)
goroh.pp.ua: красовитий
Муж.р. – красови́т(ий)
Ж.р. – красови́та(я)
С.р. – красови́те(є)
Множ. – красови́ти(ї)
goroh.pp.ua: чудовий
Муж.р. – чудо́в(ий)
Ж.р. – чудо́ва(я)
С.р. – чудо́ве(є)
Множ. – чудо́ви(ї)
goroh.pp.ua: чудовний
Муж.р. – чудо́вен / чудо́вний
Ж.р. – чудо́вна(я)
С.р. – чудо́вне(є)
Множ. – чудо́вни(ї)
Якщо гарний пішло від гречеської богині Герра, то ладний від слов'янської богині Лада
Тим більш ладний давно уставлений в значенні гарний
Оглянувши Мотронку, Милорадович похвалив її: – Дуже ладна дівчина. (Ф. Бурлака)
Прибігаю до криниці, – беруть воду молодиці, – беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити. (П. Чубинський)
ЕСУМ: хупа́вий – «ошатний, чепурний; гарний; майстерний; мистецький»; упа́вий – «гарний»;
ЕСУМ: ште́пний – «гарний, вродливий; охайний»; результат експресивної формально-семантичної видозміни початкового [сте́пний] – «здібний, умілий»
ЕСУМ: я́лий – «прекрасний, гарний, тонкий; добрий, здібний»; ялі́бни́й – «гарний, приємний, пристойний, доречний»;
Ви маєте на увазі, що черпане? В ЕСУМ не сказано, що це запозичення, але зазначено, що може бути споріднене з "я́рий", себто слово не чуже
»Ви маєте на увазі, що черпане«
Ni, se e ne te cyto xotchõ recti. Ya xotchõ recti cyto samo slovo ‹garen› ne e cerpano. Otge slova ‹yal›, ‹yaluœben› ne sõty zamienui slovou ‹garen›, ale sõimena.
A slovo ‹yal› tacui e, viedie, pitomo. Ya niesmi pèuen cyto do izveazca iz ‹yar›, xotcha i ne vidjõ sõttyevuix docazœu proti, ta xtieu buimy œdcazati iesce na inchõ muœgylivœsty istosluœuya: œd corene *yel- / *yēl- i izveazoc iz lotóuscuimy slovomy ‹jēls› ‘suir (•uy, •a, •o / •e) [o measie]’. U slóuyanscuix móuvax *jē dasty pràvilno /ja/. A ròzvitoc znaceigna mogé bouti poyasneno he: *‘suir ≈ sviegy → ‘sviegy ≈ molod’ → ‘garen’. U SISM e iesce slovo *jaliti (VIII, 171), poveazane, pœd puitagnemy, iz gr. ‹ζήλος / ζάλος› ‘rèunœsty’ ; tam e lieceno slova yz serboxorvatcui: ‹jaliti se› ‘to pretend’, ‹jal› ‘envy; spite, malice’, slovien. ‹jáliti se› ‘to be hypocritical, mendacious, envious’, ‹jal› ‘envy; hostility’, ‹jalec› ‘cheat, deceiver, trickster’, slovin. ‹jaulc› ‘iezveç, yazveç (badger)’ ; dgr. ζῆλος e istoslóuleno œd pie. corene *yeh₂ ‘to go, travel, search, inquire’, tb. viedie tohoge cyto u rous. ‹iezditi, iexati’ ta ‘yata, yatca’, a tacoge ‹yary› ‘vesna’ ( ← ‘walk of the Sun’) ; ta ne viemy ci siõdui teaghné rous. ‹yal› ‘garen’.
Izveazoc iz lot. slovomy ya vidjõ he naivieroguœdnõ.
"Ya xotchõ recti cyto samo slovo ‹garen› ne e cerpano. Otge slova ‹yal›, ‹yaluœben› ne sõty zamienui slovou ‹garen›, ale sõimena".
"A slovo ‹yal› tacui e, viedie, pitomo".
––
Зрозумів, +
ЕСУМ: сподо́бний – «гарний»; «красивий»; «який подобається, відповідає чиїм-небудь смакам»;
Чому?
Бо воно давно усталене українське слово. Його знають і вживають на всій території України.
Навіщо його чіпати?
Чи не через те, що воно є перейнято?
Хліб, книга, барвінок, оладок, кобза, бандура — теж перейняті. Що з того?
Чи застав дурня богу молитись, він і лоб розіб'є? 🤦♂️🤷♂️
До чого ту 
хліб, ...
...книга,...
...барвінок, оладок, кобза, бандура? Ми мовимо про слово <гарний>.
🤦♂️🤦♂️🤦♂️
<🤦♂️🤦♂️🤦♂️>
Б'єте собі лоба?
Люди, ви що тут дуркуєте?
Якщо вам українська — нерідна, тоді зрозуміло.
Гарний — дуже давнє запозичення/перейняток. Воно вживається скрізь, не витісняє питомі синоніми. Це з тих слів, які давно стали українськими, майже питомими. Якби не дивились в етимологічні словники, то й не знали б, що воно черпане.
Це українське слово, чи є ще таке в інших слов'янських мовах?
Хоч корінь, походження іншомовне, та семантика — питома.
Тому його треба додати до Чистилища!
Тоді чому ви перекладали «фарбувати, тюрма, дах»? Теж давні переймання, але це не привід називати їх своїми словами. І так, гарний є і в інших слов'янських мовах: болгарська, польська і білоруська. Зупиніться у виправдовуванні слів з іноземним походженням
Білоруси (ЭСБМ, том 3, ст. 64) й, либонь, поляки (https://sjp.pwn.pl/doroszewski/harny;5432744.html) то від нас перейняли. Ще, здається, десь у "Лексічным атласе беларускіх народных гаворак" була мапа, де показано поширення слова "гарны" на півдні Білорусі, але не можу поки найти. Ну, або мені то примарилося.
Що ж до болг. "харен" (якщо Ви його маєте на думці), то чи не може воно бути пов'язане з прасл. *xariti? І в нас є слово "харний" від самого кореня. Було би незле глипнути в Болгарський етимологічний словник (Български етимологичен речник), та поки що нема тому зі словами на букву Х.
Цікаво, що ЭССЯ (випуск 6, ст. 103, *garьnъ(jъ), https://imwerden.de/pdf/etimologichesky_slovar_slavyanskikh_yazykov_vyp06_1979__ocr.pdf) відкидає теорію, яку подає ЕСУМ.
UPD: "Речник на българския език" пише, що "харен" є буцім-то грецького роду: http://ibl.bas.bg/rbe/lang/bg/харен (там скорочено гр. пише, про скорочення див. першу передмову до словника на ст. 59: https://ibl.bas.bg/rbe/Predgovor t.1.pdf). Щось таке пише й англійський Wiktionary, хоча то й не є дуже надійне джерело: https://en.wiktionary.org/wiki/харен
> From Ancient Greek χάρις (kháris, “goodwill”) + -ен (-en). Also loaned into Macedonian арен (aren), Romanian harnic.
Ще би за мак. "арен" узнати, та не можу ніде найти етимологічний словник македонський (якщо такий узагалі десь є), а товмачні словники (принаймні, сі два: http://drmj.eu/search/арен та https://makedonski.gov.mk/corpus/l/aren-prid) нічого про походження не пишуть.
А вже румуни про своє "harnic" пишуть, що слов'янське: https://dexonline.ro/definitie/harnic
> etimologie: limba slavă (veche) *harĭnŭ [*харьнъ кирилицею, примітка від мене]
За кириличним *харьнъ найшов отаку докладну молдовську статтю про слово "гарний", раджу прочитати всю: https://ethnology.ich.md/wp-content/uploads/14_Romanchuk_REC.Vol_.31.2022-4.pdf, проте перевірити деякі джерела, на які шле автор, не можу, бо не можу ніде найти, до прикладу, СДЕЛМ (Скурт дикционар етимоложик ал лимбий молдовенешть). Автор ще подає своє оригінальне припущення щодо походження сего слова. Окремі витяги не даватиму, ліпше статтю прочитати (вона не дуже довга), щоби зрозуміти його хід думок. Хоча мені та теорія здається трохи притягнутою за вуха...
Василю, бо на відміну від "гарний", люди не вживають "дах, фарбувати". Люди кажуть "криша, красити".
А "тюрма" останнім часом витісняє питоме "в'язниця". Бо ми ж, курва, любимо черпані слова, які водяться у москвинській мові, та от цураємось питомих, які схожі на москвинські. Тому що збочені у нас мізки.
Гарний — непитоме за походженням, але власне українське за семантикою. В будь-якій мові це вже буде українізмом.
> люди не вживають "дах, фарбувати"
Де як.
Більшість населення не вживає, бо "дах, фарба, а ще на кшталт, мати рацію, кухар/куховар" — це суржик, який приперли до мови. Гарний — це українське слово з українською семантикою/значенням, хоч корінь, походження черпані
«Цікаво, що ЭССЯ (випуск 6, ст. 103, *garьnъ(jъ), відкидає теорію, яку подає ЕСУМ.»
Турок, це помилково ви написали, адже там в цій смузі знизу пишеться, що українське «гарний» неясного, а не від цього праслов'янського слова.
Щодо «харити», то припущення добре. Ще є припущення Потебні, що це від «горіти».
В будь-якому разі мають бути підстави, чому саме так творці ЕСУМу записали
Пробачте, я не надто ясно висловився. Спробую перефразувати: написавши, що ЭССЯ відкидає теорію, яку подає ЕСУМ, а саме про походження "гарний" від harr/haerr, я мав на думці, що ЭССЯ відкидає саме скандинавське походження сего слова, що, втім, іще не свідчить нічого про його слов'янський рід, тож, як Ви й зазначили, походження слова поки лишається неясним.
Тоді погоджуюся, що, можливо, рано записувати його до чужого, але все ж краще інші беззаперечно наші слова вживати, поки там не з'ясується. Будемо очікувати доповнення ЕСУМу
З огляду на якість підходу в истослівйї СИРМ (ЕСУМ) я бим не чекав од тих доповнень яких суттєвих полїпшень.
Ді йстослову слова ‹гарен, гарн-› — "скандинавський" корінь є ту вкрай сумнївен (а бим не казав просто неможлив) не лише через задовгу та заскладну для такого значення (дуже простого та первинного в мовї будь-якого люду) змїну значень ("сив, сїд" → "стар" → "володарь" та все вто ще й в иншї мовї, → "дань, данина", → "годен про дань", → "годен" → "гарен, красен, красип, хупав, лїп"), а перед усїм за ‹г-› з гаданого скан. ‹h-› — ту скорїше було би чекати ‹х-›., бо ще до XIV. стл. в руській мовї ‹г› бї звук [g].
Из погляду разослівйя (типологийи) розвитку значення, слова зо значеннєм "красен; beautiful; pulcher" у мовах свїту питимо не суть пряма, то би в йих основнї є гинше значеннє (на пр., нїм. ‹schön› первїсно від значення "ясен" ← "гляден, гля́док, видим, ви́док" ← "глядїти, видїти", нзм. ‹mooi› первїсно від значення "чист, харен" ← "мити, чистити, харити", дін. ‹smuk› од значення "гла́док, гну́ток, мягок" од "ковзти/ховзти", то би через значеннє "гла́док=без нерівностий → лїп, красен, гарен, хупав, пїкер", ч. ‹pěkný›, слвц. ‹pekný›, ляд. ‹piękny›, рус. ‹пїкер, пїкр-› та лат. ‹pulcher› од значення "строкат, пїгат, пїгав", лат. bellus и тякла слова в романськах мовах од значення "болог, приязен" итд.). Та й исто словянське слово ‹красен› є первїсно від иншого значення — "тварен" ← "кресити/кресати/крїсти = творити". Тому годї є чекати якого прямого значення "красив, красен" у руській мовї, та скандинавське посередництво є вкрай сумнївно.
Поки не з'ясується, й не дождемось доповнення, вживати не будемо, авжеж 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
А яке на ваш погляд найімовірніше походження?
Питання, мабуть, до Ялисія?
та його ніхто читати не буде, тому запитують вас)
Кожен зі своїми мізками., а Мова нікуда не діниться - лише ставатиме кращою й найголовніше - МОВОЮ
Скористаюсь чотирма принципами Караванського про те, як обходитися з запозиченнями. Караванський серед іншого дав пункт, що черпане слово не має заступати рідного. "Гарний" якраз заступає слово "красний" дедалі більше, коли ще не заступило. Тож у літературній мові було б доречно повернути слово "красний" на заміну "гарному".
Де його "заступає"?
При чому цікаво, що слово "прекрасний", яке є похідною основою від "красний" і утворене префіксальним способом використовують більше, ніж "прегарний", хоча утворене воно так само просто від іншого кореня(хто кого "заступає"?)
І в українській літературній мові використовуються обидва слова.Чи викидати одне з них — лише вибір мовця
Чи чуєте ви в повсякденній мові "красний", і не в селі?
Я в селі живу, тому чую я його тут багато
Однак і в місті я теж часто буваю, і...там теж більше "красного", ніж "гарного"(Закарпаття, місто Хуст)
Хай там що, який сенс заміняти одне слово іншим, якщо можно використовувати обидва?
Проблеми ніякої. коли одне слово не заступає другого. Але тепер, на жаль, уживається повсюдно тільки "гарний", а красний сприймається як чи то застаріле, чи то "боже, ну нащо тобі ті росіЯНські слова?"
Мені здається, та логіка, якою ви мислите, подібна до мислення Караванського. Можу надіслати ті 4 чистомовні засади.
Ну так просто чергуйте "красний" і "гарний", але не заміняйте їх на один одного
Надсилайте, цікаво подивитися
Хотів би, але боюся через останні дві думки в передтому повідомленні.
ПРАВИЛА ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ СЛІВ. Наведені приклади свідчать, що словотворчість вимагає певних правил, дотримуючи яких можна уникати появи карикатурних форм. Ці правила особливо важливі, коли треба замінити поширену у практиці мовлення небажану "суржикову" лексику. Найважливіші з цих правил такі:
Перше. Творити нову форму, лише переконавшися, що не існує відповідної української форми.
Так, в українській мові набуває громадянства вираз більше того: "Ми засміялися, більше того, ми зареготали". Зворот більше…
більше того не відповідає нормам української граматики. Але він прижився, як і сотні інших виразів, порушуючи мовні норми. Дехто старається українізувати цей вираз: "Ми засміялися, більше за те, ми зареготали". Ідея заміни правильна, але вираз-замінник невдалий: він звучить незграбно.
Чи ж українська мова і справді така бідна, що не має відповідного звороту? Невже українці завжди користувалися запозиченнями? Зовсім ні. Треба тільки пильніше зазирнути до глибин мовного океану. Українці знали і знають форму …
мало того, яка цілком заступає вираз більше того. Парадокс? Може й парадокс, а проте факт. Заміна виразів у попередньому прикладі, переконує, що зміст зберігся: "Ми засміялися, мало того, ми зареготали". Наведу інший приклад:
Суд не відбувся.
Більше того, злочинця звільнили
Суд не відбувся.
Мало того, злочинця звільнили
Чи варто творити незграбні форми, як більше за те, коли існують досконалі?
Друге. Нова форма має легко "спливати з язика", не бути "динозавром" і заразом …
ні, я так далі не можу) ось вам початок, але продовження шукайте самі, надто що воно легко знаходиться.
Скажіть вашу думку як прочитаєте. мені цікаво)
<А яке на ваш погляд найімовірніше походження?>
Osobisto ya gadaiõ tou isveazoc is déyeslovomy ‹goréti› cèrêz ménõ *gor- : *gōr- → *gar-, is rozvitcomy znacyeinïa "cyto gority-palaieity/polenéieity → yasen, yascrau" → "crasen=garen".
Ose cyto pisieity SISM (Этимологический словарь славянских языков) VI, 103 — *garьnъ(jь):
«Неясно просхождение укр. ‹гарний› "красивый, хороший, хорошенький", кот., между прочим, еще Потебня связывал с ‹гореть› (цит. по Мельничуку, см. ниже). Во всяком случае, связь укр. слова с болг. ‹ха́рен› "красивый" или прямо с греч. ‹χάρις› "красота; "милость" маловероятна фонетически. См. G. Shevelov «Language» 44, 1968, 866, 869. Сканд. этимология укр. ‹га́рний› (см. О. С. Мельничук. Звідки походить слово ‹гарний›? — Мовознавство 1969, №1, 29—36) крайне сомнительна.»
Нічого, ви мене зацікавили,за це уже дякую
Хоча мені це все нагадує мовознавство часів...та навіть не середньовіччя, а не дуже далекої історії.Коли будь-які зміни в мові товкмачилися як її "спотворення", а не просто як зміни
Хай там що, дякую
<нагадує мовознавство часів...та навіть не середньовіччя, а не дуже далекої історії.>
Cde ci u ceimy tòcyno Ui vidite tam "sèrêdnyovécynuy" pœdxœud u istoslœuïé slova ‹garen›?
Я не про слово "гарний"(не мені сперечатися про його походження)
Той мовознавець писав про спотворення мови лише з боку русифікації, тбото ті зміни, які спонукнули впливи східного сусіда слід вважати спотворенням. Хоча в деяких моментах він був упереджений, де саме є чинник московщення, як зі словом "спротив". Але все одно він вартий великої уваги.
Граматика української мови. Частка 1. Етимологія «Од дієсловів горнути, гортать, котрих нема і в давні церковно-славянські мові, виведяна безліч слів і в українські, і в сьогочасній великоруські, та і в самі церковно-славянські мові, як от слово ,горнило" (горен), гортань, горб і т. д. "). Од ціх же дієсловів виведяні й слова горщик, горня (вел. таршокть) може ще тоді, як славяни виліпили перший горщик; ...»
«... гарний, через зміну о в а, замісць горний -гарний для одлички двох слів: горяний, горний і гарний (така зміна В деяких словах трапилась вже за моєі памяти: це замісць-було колись попереду, тепер вже кажуть: це було колись передніше, бо попереду значиться уперед: йди уперед, попереду, а я за тобою). Гарний має значіння таке, як хороший, красний. Гарний той, кого хочеться пригорнути до себе руками, або загарбати собі якусь гарну річ»
гм, що думає цікаво про це пан Поруш?
O ceim?
Кожен зі своїми мізками., а Мова нікуда не діниться - лише ставатиме кращою й найголовніше - МОВОЮ
+
+