goroh.pp.ua: ладний
goroh.pp.ua: доладний
Муж.р. – (до)ла́ден / (до)ла́дний
Ж.р. – (до)ла́дна / (до)ла́дная
С.р. – (до)ла́дне / (до)ла́дноє
Дв.муж.р. – (до)ла́дна
Дв.ж.р. – (до)ла́днї
Дв.с.р. – (до)ла́днї
Множ. – (до)ла́дни / (до)ла́дниї
goroh.pp.ua: пишний
Муж.р. – пи́шен / пи́шний
Ж.р. – пи́шна(я)
С.р. – пи́шне(є)
Множ. – пи́шни(ї)
goroh.pp.ua: вродливий
Муж. р. – в(/у)родли́в(ий)
Ж.р. – в(/у)родли́ва(я)
С.р. – в(у)родли́ве(є)
Множ. – в(у)родли́ви(ї)
goroh.pp.ua: дивний, 2.
Муж.р. – ди́вен / ди́вний
Ж.р. – ди́вна(я)
С.р. – ди́вне(є)
Множ. – ди́вни(ї)
goroh.pp.ua: хороший
Муж.р. – хоро́ш(ий)
Ж.р. – хоро́ша(я)
С.р. – хоро́ше(є)
Множ. – хоро́ши(ї)
goroh.pp.ua: чудесний
Муж.р. – чуде́сен / чуде́сний
Ж.р. – чуде́сна(я)
С.р. – чуде́сне(є)
Множ. – чуде́сни(ї)
goroh.pp.ua: красовитий
Муж.р. – красови́т(ий)
Ж.р. – красови́та(я)
С.р. – красови́те(є)
Множ. – красови́ти(ї)
goroh.pp.ua: чудовий
Муж.р. – чудо́в(ий)
Ж.р. – чудо́ва(я)
С.р. – чудо́ве(є)
Множ. – чудо́ви(ї)
goroh.pp.ua: чудовний
Муж.р. – чудо́вен / чудо́вний
Ж.р. – чудо́вна(я)
С.р. – чудо́вне(є)
Множ. – чудо́вни(ї)
Чому?
Бо воно давно усталене українське слово. Його знають і вживають на всій території України.
Навіщо його чіпати?
Чи не через те, що воно є перейнято?
Хліб, книга, барвінок, оладок, кобза, бандура — теж перейняті. Що з того?
Чи застав дурня богу молитись, він і лоб розіб'є? 🤦♂️🤷♂️
До чого ту хліб, ...
...книга,...
...барвінок, оладок, кобза, бандура? Ми мовимо про слово <гарний>.
🤦♂️🤦♂️🤦♂️
<🤦♂️🤦♂️🤦♂️>
Б'єте собі лоба?
Люди, ви що тут дуркуєте?
Якщо вам українська — нерідна, тоді зрозуміло.
Гарний — дуже давнє запозичення/перейняток. Воно вживається скрізь, не витісняє питомі синоніми. Це з тих слів, які давно стали українськими, майже питомими. Якби не дивились в етимологічні словники, то й не знали б, що воно черпане.
Це українське слово, чи є ще таке в інших слов'янських мовах?
Хоч корінь, походження іншомовне, та семантика — питома.
Тому його треба додати до Чистилища!
Тоді чому ви перекладали «фарбувати, тюрма, дах»? Теж давні переймання, але це не привід називати їх своїми словами. І так, гарний є і в інших слов'янських мовах: болгарська, польська і білоруська. Зупиніться у виправдовуванні слів з іноземним походженням
Білоруси (ЭСБМ, том 3, ст. 64) й, либонь, поляки (https://sjp.pwn.pl/doroszewski/harny;5432744.html) то від нас перейняли. Ще, здається, десь у "Лексічным атласе беларускіх народных гаворак" була мапа, де показано поширення слова "гарны" на півдні Білорусі, але не можу поки найти. Ну, або мені то примарилося.
Що ж до болг. "харен" (якщо Ви його маєте на думці), то чи не може воно бути пов'язане з прасл. *xariti? І в нас є слово "харний" від самого кореня. Було би незле глипнути в Болгарський етимологічний словник (Български етимологичен речник), та поки що нема тому зі словами на букву Х.
Цікаво, що ЭССЯ (випуск 6, ст. 103, *garьnъ(jъ), https://imwerden.de/pdf/etimologichesky_slovar_slavyanskikh_yazykov_vyp06_1979__ocr.pdf) відкидає теорію, яку подає ЕСУМ.
UPD: "Речник на българския език" пише, що "харен" є буцім-то грецького роду: http://ibl.bas.bg/rbe/lang/bg/харен (там скорочено гр. пише, про скорочення див. першу передмову до словника на ст. 59: https://ibl.bas.bg/rbe/Predgovor t.1.pdf). Щось таке пише й англійський Wiktionary, хоча то й не є дуже надійне джерело: https://en.wiktionary.org/wiki/харен
> From Ancient Greek χάρις (kháris, “goodwill”) + -ен (-en). Also loaned into Macedonian арен (aren), Romanian harnic.
Ще би за мак. "арен" узнати, та не можу ніде найти етимологічний словник македонський (якщо такий узагалі десь є), а товмачні словники (принаймні, сі два: http://drmj.eu/search/арен та https://makedonski.gov.mk/corpus/l/aren-prid) нічого про походження не пишуть.
А вже румуни про своє "harnic" пишуть, що слов'янське: https://dexonline.ro/definitie/harnic
> etimologie: limba slavă (veche) *harĭnŭ [*харьнъ кирилицею, примітка від мене]
За кириличним *харьнъ найшов отаку докладну молдовську статтю про слово "гарний", раджу прочитати всю: https://ethnology.ich.md/wp-content/uploads/14_Romanchuk_REC.Vol_.31.2022-4.pdf, проте перевірити деякі джерела, на які шле автор, не можу, бо не можу ніде найти, до прикладу, СДЕЛМ (Скурт дикционар етимоложик ал лимбий молдовенешть). Автор ще подає своє оригінальне припущення щодо походження сего слова. Окремі витяги не даватиму, ліпше статтю прочитати (вона не дуже довга), щоби зрозуміти його хід думок. Хоча мені та теорія здається трохи притягнутою за вуха...
Василию, бо на відміну від "гарний", люди не вживають "дах, фарбувати". Люди кажуть "криша, красити".
А "тюрма" останнім часом витісняє питоме "в'язниця". Бо ми ж, курва, любимо черпані слова, які водяться у москвинській мові, та от цураємось питомих, які схожі на москвинські. Тому що збочені у нас мізки.
Гарний — непитоме за походженням, але власне українське за семантикою. В будь-якій мові це вже буде українізмом.
> люди не вживають "дах, фарбувати"
Де як.
Більшість населення не вживає, бо "дах, фарба, а ще на кшталт, мати рацію, кухар/куховар" — це суржик, який приперли до мови. Гарний — це українське слово з українською семантикою/значенням, хоч корінь, походження черпані
«Цікаво, що ЭССЯ (випуск 6, ст. 103, *garьnъ(jъ), відкидає теорію, яку подає ЕСУМ.»
Турок, це помилково ви написали, адже там в цій смузі знизу пишеться, що українське «гарний» неясного, а не від цього праслов'янського слова.
Щодо «харити», то припущення добре. Ще є припущення Потебні, що це від «горіти».
В будь-якому разі мають бути підстави, чому саме так творці ЕСУМу записали
Пробачте, я не надто ясно висловився. Спробую перефразувати: написавши, що ЭССЯ відкидає теорію, яку подає ЕСУМ, а саме про походження "гарний" від harr/haerr, я мав на думці, що ЭССЯ відкидає саме скандинавське походження сего слова, що, втім, іще не свідчить нічого про його слов'янський рід, тож, як Ви й зазначили, походження слова поки лишається неясним.
Тоді погоджуюся, що, можливо, рано записувати його до чужого, але все ж краще інші беззаперечно наші слова вживати, поки там не з'ясується. Будемо очікувати доповнення ЕСУМу
З огляду на якість підходу в истослівйї СИРМ (ЕСУМ) я бим не чекав од тих доповнень яких суттєвих полїпшень.
Ді йстослову слова ‹гарен, гарн-› — "скандинавський" корінь є ту вкрай сумнївен (а бим не казав просто неможлив) не лише через задовгу та заскладну для такого значення (дуже простого та первинного в мовї будь-якого люду) змїну значень ("сив, сїд" → "стар" → "володарь" та все вто ще й в иншї мовї, → "дань, данина", → "годен про дань", → "годен" → "гарен, красен, красип, хупав, лїп"), а перед усїм за ‹г-› з гаданого скан. ‹h-› — ту скорїше було би чекати ‹х-›., бо ще до XIV. стл. в руській мовї ‹г› бї звук [g].
Из погляду разослівйя (типологийи) розвитку значення, слова зо значеннєм "красен; beautiful; pulcher" у мовах свїту питимо не суть пряма, то би в йих основнї є гинше значеннє (на пр., нїм. ‹schön› первїсно від значення "ясен" ← "гляден, гля́док, видим, ви́док" ← "глядїти, видїти", нзм. ‹mooi› первїсно від значення "чист, харен" ← "мити, чистити, харити", дін. ‹smuk› од значення "гла́док, гну́ток, мягок" од "ковзти/ховзти", то би через значеннє "гла́док=без нерівностий → лїп, красен, гарен, хупав, пїкер", ч. ‹pěkný›, слвц. ‹pekný›, ляд. ‹piękny›, рус. ‹пїкер, пїкр-› та лат. ‹pulcher› од значення "строкат, пїгат, пїгав", лат. bellus и тякла слова в романськах мовах од значення "болог, приязен" итд.). Та й исто словянське слово ‹красен› є первїсно від иншого значення — "тварен" ← "кресити/кресати/крїсти = творити". Тому годї є чекати якого прямого значення "красив, красен" у руській мовї, та скандинавське посередництво є вкрай сумнївно.
Поки не з'ясується, й не дождемось доповнення, вживати не будемо, авжеж 🤦♂️🤦♂️🤦♂️
А яке на ваш погляд найімовірніше походження?
Питання, мабуть, до Ялисія?
та його ніхто читати не буде, тому запитують вас)