Чому?

Бо воно давно усталене українське слово. Його знають і вживають на всій території України.
Навіщо його чіпати?

Чи не через те, що воно є перейнято?

Хліб, книга, барвінок, оладок, кобза, бандура — теж перейняті. Що з того?
Чи застав дурня богу молитись, він і лоб розіб'є? 🤦‍♂️🤷‍♂️

До чого ту хліб, ...

...книга,...

...барвінок, оладок, кобза, бандура? Ми мовимо про слово <гарний>.

🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

<🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️>

Б'єте собі лоба?

Люди, ви що тут дуркуєте?
Якщо вам українська — нерідна, тоді зрозуміло.
Гарний — дуже давнє запозичення/перейняток. Воно вживається скрізь, не витісняє питомі синоніми. Це з тих слів, які давно стали українськими, майже питомими. Якби не дивились в етимологічні словники, то й не знали б, що воно черпане.
Це українське слово, чи є ще таке в інших слов'янських мовах?
Хоч корінь, походження іншомовне, та семантика — питома.
Тому його треба додати до Чистилища!

Тоді чому ви перекладали «фарбувати, тюрма, дах»? Теж давні переймання, але це не привід називати їх своїми словами. І так, гарний є і в інших слов'янських мовах: болгарська, польська і білоруська. Зупиніться у виправдовуванні слів з іноземним походженням

Білоруси (ЭСБМ, том 3, ст. 64) й, либонь, поляки (https://sjp.pwn.pl/doroszewski/harny;5432744.html) то від нас перейняли. Ще, здається, десь у "Лексічным атласе беларускіх народных гаворак" була мапа, де показано поширення слова "гарны" на півдні Білорусі, але не можу поки найти. Ну, або мені то примарилося.

Що ж до болг. "харен" (якщо Ви його маєте на думці), то чи не може воно бути пов'язане з прасл. *xariti? І в нас є слово "харний" від самого кореня. Було би незле глипнути в Болгарський етимологічний словник (Български етимологичен речник), та поки що нема тому зі словами на букву Х.

Цікаво, що ЭССЯ (випуск 6, ст. 103, *garьnъ(jъ), https://imwerden.de/pdf/etimologichesky_slovar_slavyanskikh_yazykov_vyp06_1979__ocr.pdf) відкидає теорію, яку подає ЕСУМ.

UPD: "Речник на българския език" пише, що "харен" є буцім-то грецького роду: http://ibl.bas.bg/rbe/lang/bg/харен (там скорочено гр. пише, про скорочення див. першу передмову до словника на ст. 59: https://ibl.bas.bg/rbe/Predgovor t.1.pdf). Щось таке пише й англійський Wiktionary, хоча то й не є дуже надійне джерело: https://en.wiktionary.org/wiki/харен

> From Ancient Greek χάρις (kháris, “goodwill”) +‎ -ен (-en). Also loaned into Macedonian арен (aren), Romanian harnic.

Ще би за мак. "арен" узнати, та не можу ніде найти етимологічний словник македонський (якщо такий узагалі десь є), а товмачні словники (принаймні, сі два: http://drmj.eu/search/арен та https://makedonski.gov.mk/corpus/l/aren-prid) нічого про походження не пишуть.

А вже румуни про своє "harnic" пишуть, що слов'янське: https://dexonline.ro/definitie/harnic

> etimologie: limba slavă (veche) *harĭnŭ [*харьнъ кирилицею, примітка від мене]

За кириличним *харьнъ найшов отаку докладну молдовську статтю про слово "гарний", раджу прочитати всю: https://ethnology.ich.md/wp-content/uploads/14_Romanchuk_REC.Vol_.31.2022-4.pdf, проте перевірити деякі джерела, на які шле автор, не можу, бо не можу ніде найти, до прикладу, СДЕЛМ (Скурт дикционар етимоложик ал лимбий молдовенешть). Автор ще подає своє оригінальне припущення щодо походження сего слова. Окремі витяги не даватиму, ліпше статтю прочитати (вона не дуже довга), щоби зрозуміти його хід думок. Хоча мені та теорія здається трохи притягнутою за вуха...

Василию, бо на відміну від "гарний", люди не вживають "дах, фарбувати". Люди кажуть "криша, красити".
А "тюрма" останнім часом витісняє питоме "в'язниця". Бо ми ж, курва, любимо черпані слова, які водяться у москвинській мові, та от цураємось питомих, які схожі на москвинські. Тому що збочені у нас мізки.
Гарний — непитоме за походженням, але власне українське за семантикою. В будь-якій мові це вже буде українізмом.

> люди не вживають "дах, фарбувати"

Де як.

Більшість населення не вживає, бо "дах, фарба, а ще на кшталт, мати рацію, кухар/куховар" — це суржик, який приперли до мови. Гарний — це українське слово з українською семантикою/значенням, хоч корінь, походження черпані

«Цікаво, що ЭССЯ (випуск 6, ст. 103, *garьnъ(jъ), відкидає теорію, яку подає ЕСУМ.»

Турок, це помилково ви написали, адже там в цій смузі знизу пишеться, що українське «гарний» неясного, а не від цього праслов'янського слова.

Щодо «харити», то припущення добре. Ще є припущення Потебні, що це від «горіти».

В будь-якому разі мають бути підстави, чому саме так творці ЕСУМу записали

Пробачте, я не надто ясно висловився. Спробую перефразувати: написавши, що ЭССЯ відкидає теорію, яку подає ЕСУМ, а саме про походження "гарний" від harr/haerr, я мав на думці, що ЭССЯ відкидає саме скандинавське походження сего слова, що, втім, іще не свідчить нічого про його слов'янський рід, тож, як Ви й зазначили, походження слова поки лишається неясним.

Тоді погоджуюся, що, можливо, рано записувати його до чужого, але все ж краще інші беззаперечно наші слова вживати, поки там не з'ясується. Будемо очікувати доповнення ЕСУМу

З огляду на якість підходу в истослівйї СИРМ (ЕСУМ) я бим не чекав од тих доповнень яких суттєвих полїпшень.

Ді йстослову слова ‹гарен, гарн-› — "скандинавський" корінь є ту вкрай сумнївен (а бим не казав просто неможлив) не лише через задовгу та заскладну для такого значення (дуже простого та первинного в мовї будь-якого люду) змїну значень ("сив, сїд" → "стар" → "володарь" та все вто ще й в иншї мовї, → "дань, данина", → "годен про дань", → "годен" → "гарен, красен, красип, хупав, лїп"), а перед усїм за ‹г-› з гаданого скан. ‹h-› — ту скорїше було би чекати ‹х-›., бо ще до XIV. стл. в руській мовї ‹г› бї звук [g].
Из погляду разослівйя (типологийи) розвитку значення, слова зо значеннєм "красен; beautiful; pulcher" у мовах свїту питимо не суть пряма, то би в йих основнї є гинше значеннє (на пр., нїм. ‹schön› первїсно від значення "ясен" ← "гляден, гля́док, видим, ви́док" ← "глядїти, видїти", нзм. ‹mooi› первїсно від значення "чист, харен" ← "мити, чистити, харити", дін. ‹smuk› од значення "гла́док, гну́ток, мягок" од "ковзти/ховзти", то би через значеннє "гла́док=без нерівностий → лїп, красен, гарен, хупав, пїкер", ч. ‹pěkný›, слвц. ‹pekný›, ляд. ‹piękny›, рус. ‹пїкер, пїкр-› та лат. ‹pulcher› од значення "строкат, пїгат, пїгав", лат. bellus и тякла слова в романськах мовах од значення "болог, приязен" итд.). Та й исто словянське слово ‹красен› є первїсно від иншого значення — "тварен" ← "кресити/кресати/крїсти = творити". Тому годї є чекати якого прямого значення "красив, красен" у руській мовї, та скандинавське посередництво є вкрай сумнївно.

Поки не з'ясується, й не дождемось доповнення, вживати не будемо, авжеж 🤦‍♂️🤦‍♂️🤦‍♂️

А яке на ваш погляд найімовірніше походження?

Питання, мабуть, до Ялисія?

та його ніхто читати не буде, тому запитують вас)

Де його "заступає"?

При чому цікаво, що слово "прекрасний", яке є похідною основою від "красний" і утворене префіксальним способом використовують більше, ніж "прегарний", хоча утворене воно так само просто від іншого кореня(хто кого "заступає"?)

І в українській літературній мові використовуються обидва слова.Чи викидати одне з них — лише вибір мовця

Чи чуєте ви в повсякденній мові "красний", і не в селі?

Я в селі живу, тому чую я його тут багато
Однак і в місті я теж часто буваю, і...там теж більше "красного", ніж "гарного"(Закарпаття, місто Хуст)

Хай там що, який сенс заміняти одне слово іншим, якщо можно використовувати обидва?

Проблеми ніякої. коли одне слово не заступає другого. Але тепер, на жаль, уживається повсюдно тільки "гарний", а красний сприймається як чи то застаріле, чи то "боже, ну нащо тобі ті росіЯНські слова?"

Мені здається, та логіка, якою ви мислите, подібна до мислення Караванського. Можу надіслати ті 4 чистомовні засади.

Ну так просто чергуйте "красний" і "гарний", але не заміняйте їх на один одного

Надсилайте, цікаво подивитися

Хотів би, але боюся через останні дві думки в передтому повідомленні.

ПРАВИЛА ЗАПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ СЛІВ. Наведені приклади свідчать, що словотворчість вимагає певних правил, дотримуючи яких можна уникати появи карикатурних форм. Ці правила особливо важливі, коли треба замінити поширену у практиці мовлення небажану "суржикову" лексику. Найважливіші з цих правил такі:

Перше. Творити нову форму, лише переконавшися, що не існує відповідної української форми.
Так, в українській мові набуває громадянства вираз більше того: "Ми засміялися, більше того, ми зареготали". Зворот більше…

більше того не відповідає нормам української граматики. Але він прижився, як і сотні інших виразів, порушуючи мовні норми. Дехто старається українізувати цей вираз: "Ми засміялися, більше за те, ми зареготали". Ідея заміни правильна, але вираз-замінник невдалий: він звучить незграбно.
Чи ж українська мова і справді така бідна, що не має відповідного звороту? Невже українці завжди користувалися запозиченнями? Зовсім ні. Треба тільки пильніше зазирнути до глибин мовного океану. Українці знали і знають форму …

мало того, яка цілком заступає вираз більше того. Парадокс? Може й парадокс, а проте факт. Заміна виразів у попередньому прикладі, переконує, що зміст зберігся: "Ми засміялися, мало того, ми зареготали". Наведу інший приклад:

Суд не відбувся.
Більше того, злочинця звільнили
Суд не відбувся.
Мало того, злочинця звільнили

Чи варто творити незграбні форми, як більше за те, коли існують досконалі?

Друге. Нова форма має легко "спливати з язика", не бути "динозавром" і заразом …

ні, я так далі не можу) ось вам початок, але продовження шукайте самі, надто що воно легко знаходиться.

Скажіть вашу думку як прочитаєте. мені цікаво)

<нагадує мовознавство часів...та навіть не середньовіччя, а не дуже далекої історії.>

Cde ci u ceimy tòcyno Ui vidite tam "sèrêdnyovécynuy" pœdxœud u istoslœuïé slova ‹garen›?

Я не про слово "гарний"(не мені сперечатися про його походження)

Той мовознавець писав про спотворення мови лише з боку русифікації, тбото ті зміни, які спонукнули впливи східного сусіда слід вважати спотворенням. Хоча в деяких моментах він був упереджений, де саме є чинник московщення, як зі словом "спротив". Але все одно він вартий великої уваги.

гм, що думає цікаво про це пан Поруш?