Словники падають приміту "галицьке": 
r2u.org.ua: чатина , r2u.org.ua: чатиння . Недарма й у поляків є таке саме: "czetyna".
І в словаків, і в чехів, і в болгар.
Від щетина.
Можливо, все ж, спільнословянського походження?
А як щодо iglica - польською глиця?
Воно не суперечить одне одному. Слово може буть спільнослов'янського роду, та вживане тільки в меншій частині України, бо инші українці його або не вживали ніколи або забули.
"Глицю" я чув од українців з усяких куточків України, а "че/атини" ні. Кримський подає примітку "галицьке", а Грінченко посилається на словник говору галицьких лемків. Верхратського.
Словник Грінченка:
Шпи́лька — шип, колючка, лист хвойных растений.
Так називають сосну на Закарпатті.а, ГЛИЦЯ це голки(листя) дерев хвойних порід .
<зміна значення сталася за СРСР під час політики наближення української мови до російскої.>
Черговий напад маразму.
І часто Ви чуєте в Україні щоб хвоєю називали сосну, а глицею називали листя сосни? Хоч одну людину знайдете? Я ніразу не чув. А гляньтено, як у російській мові, і в ній ніхто не зве сосну хвоєю, листя глицею. А чехи, словаки, поляки, глицею листя і звуть.
Збіг?
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору
Хво́я = 1. хво́я (С. Ш.), гли́ця (С. Л.), шпи́лька, го́лка (хвояного дерева). 2. ги́лка, ві́тка, галу́зка (хвояного дерева).
Сосна́, рос. Pinus silvestris L. = сосна́, здр. со́сонка, хво́я (С. Ш. Полїсся), смере́ка (Гал.). С. Ан.
Хвой = д. Хво́я.
До Чистилища
goroh.pp.ua: четина
Саме така назва в українській мові, споріднено з "голка". І в сусідніх слов'ян так само — чес. jehlice, пол. igliwie, слов. ihlica.
goroh.pp.ua: глиця
Тяма дійшла до нас ще з праслов'янської мови!
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/9441-ghlycja.html#show_point
А хвоя це сосна, дерево. Звати листя стали звати лише в СРСР під час політики штучного наближення мов.
+++
Дякую щиро за підпору!