r2u.org.ua: порекло

Творено мною від основ *tu-g-, *to-g-, із коренів *tu- в друс. тъ "той" (чол..р.), *to- "то, те" (сер.р.) та *g- в "же", значення "той же", також у словах: тотожний і под., та друс. тъжьство "тотожність", через проміжне дієслово *тъжити "ідентифікувати, тотожнити", й як іменник оформлене суфіксом *-ēy-, нині в: крочай, роджай, ручай, лучай, звичай, обичайка, верія, колія, носій, водій, ручій тощо.
Вимова <-жѣи> може бути: {-жай, -жій, -жєй}; вимова <тъж-> тут може бути, як {тож-}, для роздільної вимови /т/ та /ж/, так і {дж-} з асиміляцією /т/ до /ж/.
Семант. мотивація є: "ідентифікація", точніше її засіб (а саме, дані) для вступу в систему. Подібний розвиток тями "login" є в угорськім azonosító "тс.", від azon "той", через дієслово azonosítani "тотожними, ідентифікувати".

Псевдоні́м, прибране ім'я (грец. ψευδής — «помилковий, брехливий, вигаданий» і грец. όνομα — «ім'я») — ім'я, використовуване людиною замість справжнього (даного при народженні, зафіксованого в документах) у тій або іншій публічній діяльності. У західній культурі найчастіше псевдонімами користуються діячі мистецтва. У східних культурах (особливо китайській і японській) ухвалення нового імені при зміні соціального статусу в деякі епохи було практично обов'язковим для будь-якої сфери діяльності, — аналогом такого роду обов'язкових псевдонімів в західній культурі можна вважати обов'язкову зміну імені у священиків і ченців, особливо в православній церкві, проте називати церковні імена священнослужителів псевдонімами не прийнято.

uk.wikipedia.org: Псевдонім