Svogo czasu v mene u slovnyczku za propyskoju Zelenyj.Biz, jakyj vże uspiszno piszov u Vicznistt, bulo take obġruntuvannia ciogo novotvoru: ШЛЯХОВКАЗ - «GPS» (Дже-Пе-еС) (новотвір) Буквосполуку «GPS» взято у лапки не випадково: маємо тут випадок, подібний до сов'єцького «ксерокса» чи польського «ровера», коли за ім'ям одного з виробників в першому випадку копіювальних машин, а в другому ґумових наколісників до велосипедів так почали називати речі взагалі, без прив'язки до торгової назви. Скажімо, виробня Xerox є лише «одним з» тих, хто випускає пристрої, які англійською називаються copier (часто можна зустріти російську, а відтак і українську передранку з цього слова – копір) або ж copy machine. GPS – це скорочена назва не підприємства, а технології Global Positioning System – по-нашому можна було б сказати Світове Плетиво з Визначення Місцеперебування (СПВМ). Докладніше про цю систему найбільш допитливі зможуть собі й самі почитати ну хоча б на тій самій Вікіпедії, тому тут обмежимося лише тим, що GPS (або ж за запропонованим вище скороченням – СПВМ:)) на поточну мить є сукупністю супутників, обладнаних радіочастотним приймально- передавальним обладнанням. Виникла ця «наводилка» у військових нетрях і призначалася вона попервах суто для націлювання ракет. Сьогодні ж технологія супутникового наведення дедалі ширше проникає у наше буденне життя: аж впритул до наручних годинників. Подібно до недолугої плутанини з «ксероксом», за скороченою назвою ПЕВНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ почали називати ЦІЛІ ПРИСТРОЇ, які у знавецьких колах називаються не інакше, як GPS-приймачі. Саме ними – приймачами, а не просто «дже-пе-есом» ми і користуємося за кермом, в особових слухавках, в годинниках, тощо. Проте час рікою біжить, технології вдосконалюються і ось на поміч «чистому» GPS прийшов т.зв. A-GPS (Assisted GPS) – система, що прискорює встановлення координат GPS-приймачем і яка прив’язується вже до стільникового зв’язку. Точніше: опирається на сітку стільникових передавачів – веж, що ми їх бачимо понатикуваними на будівлях і попри дороги. Не важко спрогнозувати, же вдосконалення навігаторів відбуватиметься і надалі, більше того! – одну технологію в оглядовому майбутньому цілком може замістити або ж суттєво розширити зовсім інша. Але Користувач цього зовсім не помітить і для нього суть приладу не зміниться: він як визначав місце перебування і показував напрям руху – так і надалі робитиме це. Саме тому і пропоную GPS-пристрої називати з невеличким «запасом міцності» на оглядове майбутнє: не за різновидом дії, технології – а за призначенням, за яким ми, користувачі, його використовуємо нащодень. Гадаю, мало хто візьметься заперечувати, що в переважній більшости випадків шляховказ – це прилад, який вказує шлях. Відразу варто зазначити, що шляховказ – зовсім не дороговказ. По-перше, навіть саме тлумачення слова шлях є набагато ширшим, ємнішим за поняття дорога, в чому Допитливі Читач і Читачка можуть переконатися власновіч, зазирнувши до тлумачного СЛОВНИКА.нет. Крім того, дороговказ вже має чітко окреслене значення, тож навіщо йому навішувати ще одне, коли шляховказ сидить майже без роботи. Чому «майже»? Бо на мить написання цих рядків (15 жовтня 7517 року.... ну тобто 2009-го згідно накинутого нам Петром Кривавим літочислення:)) пошук у Ґуґлі слова шляховказ все ж таки видав раптом аж 23 згадки про нього. З них 16 були посиланнями, по-суті, на один і той самий текст; ще за однією ланкою шляховказ згадувався в художньому доробку, а один раз – у значенні тролейбусного покажчика, де написаний напрям його руху. Як бачимо – не густо, тому слово сміливо можна вважати вільним і не зайнятим ;) Передбачаю, що таки знайдеться купа заперечників, котрі казатимуть, мовляв, «же-пе-ес не завжди вказує шлях, а часто просто місце перебування», ну і тому подібні дрібниці. Панове, даруйте, але навіть якщо і так, то для чого ми під час подорожі, мандрівки цікавимося своїми координатами? Та для того, аби визначити, де ми насправді є, а відтак – куди маємо (або НЕ маємо) рухатися далі. Тобто визначення місця перебування в певну мить слугує наче точкою відліку, від якої ми просто відштовхуємося і.... прокладаємо/продовжуємо свій шлях далі. Словом, хоч круть-верть, хоч верть-круть, але в підсумку все зводиться до одного і того ж самого: до підказування нам шляху. Зрештою, може годі вже займатися самоїдством і доколупуванням аж до нейтронів там, де це спокійно, без жодних втрат можна оминути? Ми ж не перестаємо називати наручний годинник – годинником? І це при тому, що він показує ще й секунди та дату! А часто-густо має і кілька будильників, і тискомір, і часомір, і крокомір, і ще й компас до всього! Отож:))

+