Це не жарт, саме так називали нерухомість у дорядснькі часи!
r2u.org.ua: лежача худоба
Ще з найдавніших руських (українських) часів це слово означало не лишень "скот" (звуження значення сталося в найпізніші часи, під впливом російського "скотина"), але й взагалі "майно; спадок".
Ще перед самим приходом більшовиків, зі словника:
«От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів»
r2u.org.ua: худоба
Звідти й слово "худібний" – "состоятельный, зажиточный":
r2u.org.ua: худібний
Те, що в дорадянські часи так називалося, це, звісно, добре. Але зараз більшість людей живе не в селі, тож худоба в'язатиметься зі свійськими тваринами, а не з нерухомим майном. Можливо якби не було совка, то так би русини й називали цю тяму, але тепер я собі дуже тяжко тямлю, щоби така назва закріпилася.
Це Ваша справа.
Що саме моя справа? Українська мова й її вжиток чи що Ви міните?
Ваша справа так гадать. У Вас своя думка, а в мене своя.
Ну то добре, Ви би хоч противні доводи навели, а не згодитися просто може кожен.
На "баба надвоє ворожила" немає доводів. Може обернуться на Ваше, а може на моє.
"Баба надвоє ворожила" є гарний приклад манипуляції.
На цьому ставлю крапку в цій розмові.
Ще з найдавніших руських (українських) часів це слово означало не лишень "скот" (звуження значення сталося в найпізніші часи, під впливом російського "скотина"), але й взагалі "майно; спадок".
Ще перед самим приходом більшовиків, зі словника:
«От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів»
r2u.org.ua: худоба
Звідти й слово "худібний" – "состоятельный, зажиточный":
r2u.org.ua: худібний
"Лежачою худобою" звали "нерухомість" у дорядснькі часи, ще до перідоду "зближення братніх мов":
r2u.org.ua: лежача худоба
Гадаю, слово "лежача" можна й пропустити.
Ні. А смієтеся ви з української мови.
Обла́да — нерухоме майно. «Жити на своїй обладі.»
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/33769-oblada.html#show_point
goroh.pp.ua: облада
Дав повноголосну українську форму (як "ворог" проти церковнослов'янського "враг"): 
uk.wikipedia.org: Повноголосся
Осе́док — все недвижимое имущество хозяина-гуцула, обведенное огорожею.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/35638-osedok.html#show_point
Ще в давньоукраїнській мові "жир" означало загалом "нажите, багатство, достаток, надлишок, розкіш".
Були навіть імена Жирослав, Жировит, Доброжир...
В "Слові о полку Ігоря":
иже погрузи жиръ во днЂ Каялы рЂкы половецкїя,
рускаго злата насыпаша.
Ту Игорь князь высЂдЂ изъ сЂдла злата.
http://izbornyk.org.ua/slovo/slovo.htm
Тут Ігор вантажить жир (багатство руське) на дно річки Каяли.
Дав слово, бо знайшов його серед доказів "фатальної ополяченості так званих українців" в українофобській російській літературі, яку тепер надибав, у якій є список (начебто/)полонізмів в українській мові.
А ви, до речі, читали «Мовні війни» Селезньова? Там цей же міф розвінчується на багатьох прикладах.
"Дав слово, бо знайшов його серед доказів "фатальної ополяченості так званих українців" в українофобській російській літературі".
Читаєте українофобську російську літературу?
Безпідставне звинувачення. Тим більше «рухомість» українське слово (від Уманця до Грінченка) і ніяких видозмін польських не помічається. Калькою є і слова дієпис, землепис, але суть використовувати слова з українським строєм і коренями, а не все робити «навпаки». Та і «рухоме добро» все одно лишається калькою
Так звали це у дорадянські часи:
r2u.org.ua: нерухоме добро
Жаль, що таке гарне забуте.
Рухоме майно може бути «рухомістю», а нерухоме не може бути «нерухомістю»... Нерухомість нічому не перечить
рухоме майно