Цитую добродія Єлисія:
чепенем -u-, з виділенням у сім чепени значення придатності (як продовження, специфікації значення тенденції, схильності, якості дії й под.), за зразком таких прикметників віддієслівних: бодавыи "бодливый" (← bod-a-u ← bod-a-ti), дѣлавыи "деятельный, действительный" (← dél-a-u ← dél-a-ti), хупавыи "тщеславный, гордый, хвастливый, отважный" (← xoup-a-u ← *xoup-a-ti/xoupsti "хвалитися, заноситися"; аналогічні щодо семантики морфеми *-a-u- творення знають і чеська та словацька мови, напр. слвц.: boľavý (← bolieť) "болючий, який викликає біль", низького регістра сленгове jebavý (← jebať) "сексапільний, який викликає собою бажання до сексу", чес. těkavý "який блукає, літає, випаровується, шниряє" (← těkat "рискати, блукати, нипати, шниряти, бігати"), ч./слвц. prchavý "мимолітний, непостійний, який відлітає, випаровується, тікає" (← prchat/prchať). Сей ряд з указаною семантикою морфеми доповнюють морфемно синонімічні прикметники віддієслівні з інфінітивною темою *-і-, яких іще більше є: баснословивыи *"схильний до байок, пліток" (← *баснь словити=казати, передавати словами), блѧдивыи (← **блѧдити/блѧсти), богоносивыи "який носить у собі бога", боголюбивыи, вѣдивыи "який відає" тощо. Часто такі творення є тяжко відмежувати від прикметників відіменникових: грудавыи "неровный, шероховатый" (← grõda), гърбавыи (← gorb/gurb), жилавыи "снабженный жилами" (← gila), искравыи "испускающий искры" (← iscra), клюкавыи "коварный, хитрый" (← cleuca "крива паль → кривизна → кривда, непрямий чин"; може бути аналізовано й як від дієслова cleucati/клюкати "ходити криво → чинити криво/лукаво" →: cleucau "який чинить/ходить клюкою/клюками=лукаво, хитро, підступно") тощо.
Пропозиція знайомого науковця.
Відо́мий – що його легко ввідати,
Рухо́мий – придатний до руху,
Чито́мий – читний, який можна прочитати,
Пи́то́мий – що може "питати",
Свідо́мий – що може користуватися свідомістю.
А ще близо́мий, знайо́мий, лако́мий тощо.
+
Старожитній спосіб, тепер неплідний.
Na »nofogitnix« ino sposobéx daleco ne éxati.
Неправда ваша. Бо старих способів зрікаються аж після того, як з'являються нові. Святе місце не буває порожнє.
А чому не можуть існувати... два способи?
《А чому не можуть існувати... два способи?》
Я вже писав давніше: "Старожитній спосіб, тепер неплідний". Не годиться оживлять мертвечини. Це оддаляє взірцеву мову од розмовної. А чому виник новий мовний узір наприкінці 18 століття? Бо старий був дуже далекий од повсякденної мови. Тому ж таки я опираюсь тим, що без добору захаращують мову московщиною й галичанщиною.
Наросток -ом розуміють усі вкраїнці. Він гармонійно вписується в новожитній взірець. Не бачу проблеми. Також я б посперичався щодо "тепер неплідний".
Не вписується, бо це мертвечина. Зостався де-не-де в жменьці старих слів, а нових слів з ним не творять.
Цей спосіб міг вимерти й через набуття популярності наростка -абельний, у що я сильно вірю. А коли так, то це й не така "мертвечина", просто забута хворма, котру можна відновить.