Ваші мінуси нічого не важать без доводів.
Та мені вже сказали, краще мовчи та став просто мінус.
А те, що важить там щось чи не важить, байдуже 🤷♂️
<Ваші мінуси нічого не важать без доводів.>
+
___
Ta œd mene bõde ‹-› is yasouncomy:
‹у› cuiriliçeiõ ménity ino uimóuvõ [u], coli po gòlôsné e dóugyno bouti [u̯].
Не лукавте. Я подаю слово, як заведено в словницях. Одміну на "у" мають за головну.
《Та мені вже сказали, краще мовчи та став просто мінус.
А те, що важить там щось чи не важить, байдуже 🤷♂️》
Ми ж не на виборах, щоб було байдуже. Хоч сто мінусів ставте – їм гріш ціна.
Неправда ваша, ніякої головної одміни на у в словниках нема.
ВДИХАТИ, аю, аєш і рідко ВДИХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВДИХНУТИ, ну, неш, док., перех.
1. Дихаючи, вбирати, втягувати в легені (повітря, газ, пару і т. ін.). Коло сінешних дверей.. стояла Мотря і глибоко вдихала тихе вечірнє повітря (Панас Мирний, IV, 1955, 166); Вдихав [Вихор] на повні груди пахощі пізньої осені (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 252); Несучи в кімнату склянку, Олена вдихувала в себе, як озон, аромат кави (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 306); Батько скинув картуз і глибоко вдихнув повітря (Олесь Донченко, VI, 1957, 256); * Образно. Учитися! Вдихати шум віків! Рости і розумнішати! (Максим Рильський, I, 1956, 190).
так. Я вважаю припустимим деяку багатозначність слова в межах кількох галузей. Дія інжектора й інгалятора для мене як не-механіка здається подібною, і тому використання одного слова можливе, принаймні на рівні з іншими синонімами.
від дмухати
від дмухати - дму - зменьшувальне -тик
є значення дути - дунути
дую - дмухаю
Цей апарат не вдихає, а виробляє аерозоля - роспорошиво, тому й розпорошувач лікарських засобів
Навішо шукати заміну? Це медичний термін латинського походження, який давно використовується, і таких у мові багато їх що, всі перекладати? Хай буде.
одне з багатьох тут https://chtyvo.org.ua/authors/Nechai_Stanislav/Rosiisko_-_ukrainskyi_medychnyi_slovnyk_z_inshomovnymy_nazvamy_2003/
++
- za pisymo:
po prigòlôsné imeity bouti [u-].
Добродію Єлисію, те, що я вже кілька разів казав. На початку речення/після приголосного НАЙЧАСТІШЕ, переважно, здебільшого, як правило У, але це не загальне обов'язкове правило. Докладніше див. Толоку, про латинку
З одного боку так, чергування правильно радше з точки зору стилістики, й ніч страшного нема, крім лучаїв "позичу у українця" чи "ввійшов в вовкшоп". З другого — мабуть таки на вимові питомі носії чистої української мови (якщо такі є) самочинно, природно, несвідомо чергують у-в, од-від, тобто це для них природне правило природної мови. Тоді нехтування цим правилом – чергуванням – може бути ознакою саме штучної мови.
Правило чергування від-од робляне. З од- кажуть скрізь (хто вживає від-, гадаю, так само).
Ось чому я й пропоную ввести букву Ў
Ўдихач.
А читати, залежно від позиції
Це було б чудово, а на другому місці після цього – пом'якшити правила чергувань, знати, що часто з ритму чи ще чогось легше сказати не за правилом, та й букви справді все одно можуть читатися як Ў
Удихач.
Ўдихач
Бла-бла-бла. Одні й ті ж дурниці.
Я не знаю, навіщо Ви їх пишете вже не перший день 🤔🙄
Бла-бла-бла.
Та мова вам чужа 🤷♂️🤦♂️