Дякую за підтримку, Олексо!

Нема за що.

Теж про це подумав.
Порожнинний 🙄🤔

Ну, "порожнинний" уже стосується слова "порожнина", тому інколи може виникнути небажана плутанина

А ось це хороший варіянт, дякую

👍

Може, "тшінь" або "щінь"? Бо "тшч" вимовити ж неможливо.

То є морфофонематично пісано. Фонетично іасно жє бѫдє: [ччінь~чінь~щінь]. Въі жє "тче" мълвітє [чче] а нє [тче], лібо н’? :)

Завжди, відколи став кращити свою українську, читав те ж "отче" як "от-че", деколи навіть "од-че", можливо автоматично асоціював російське "от" з українським "од". :(

То само по собі руську мову не кращить. Тобо нич злого в вимові [т.ч] нема. Добра є вимова "тч" й [т.ч], й [ч:] (з довгим [ч]). Різницю тут мовить ("зумовлює") швидкість мовлення й інші супрасегментальні чинники фонетики. Звісно, вимова [од.че] є зайвий край. Між иншим, руською є те слово правильно: ѡтчє ("вітче"), бо "отець : вітця, вітцю, вітцем, вітці, ...".
У посібниках з чинної ортоепії пишуть правильну вимову з окрема "-шся" яко [с:я] (з довгим мяким [с]), та про мене то є зайва меджа ("обмеження"). Тут знову таки багато лежить на ("залежить від") різних чинників, серед яких инколи й снага звучати ясніше/чіткіше, рішивіше тощо. Так само невірно є, що всюди протезу [в] є берегти (напр., [вухо, вѫзол]) – протеза служить нам у руській мові вязати слова, усуваючи зіяння між голосними, але після приголосного на кінці попереднього слова вона (протеза) є зайва: [болитьухо] звучить плинніше за [болитьвухо]. Саме через се зокрема я стою за морфофонематичне письмо, а не "фонетичне" чи "фонетизуюче".

А й дійсно мені доводилось чути від мого близького друга слово "вітець"!
Лиш я не розумію, чому "вітець" має [і] у незакритому складі. Здавалося би, що правильно буде: вО-тець, вІт-цем. Але він говорив виразне "вітець".

Хоча для форми "{вітець}" з погляду історичної фонології нема підстав через відкритий склад, вона постала внаслідок аналогії до форм непрямих відмінків, які з питомим *ѡ в них переважають над формою називного відмінка. Тако й у "{кінець}" є фонологічно незакономірне "{і}" (фонологічно закономірне є "{конець}", таки знане по говірках) за формами "{кінц-...}".

Дякую за відвіт, а "конець" мені не раз доводилось чути, хоч я, дурень, вважав це росіянізмом, і мені завжди воно різало по вухах, а он воно виявляється як, дарма за російське слово і вважав..

<Бо "тшч" вимовити ж неможливо.>

Yaco móuvite ‹na tsce serdçe›?

אלישע פרוש,
Мені цікаво. А якщо навпаки, взяти не нові варіації цих слів, а їх прасловінську форму? Неповноголосся на перший склад. Як от: *zоltо, *bergti, *melko, *xorbrъ та наступні. Чи можливо подібне занурення?

Для чого?

*porzdjьnъjь

Ви цілком праві, але інколи треба дивитися менш докладно, про що я казав, наприклад, коли стверджував, що для письма важливі звучини, але не звуки.

Пам'ятаєте про "гречаний"? Якщо "правильно" творити від грькъ, то було б "грИчаний", про що Ви слушно казали, і "грИкиня". Але якщо вони творені від "грЕк" уже після занепаду надкоротких, то там Е й має бути, що й спостерігаємо.

Якщо творити від *porzdjьnъjь, то, дійсно, там має буть ДЬ. Але якщо воно ніде (у загальному вжитку щонайменше) не збереглося, а творити від "пороЖНій", що відірвалося від походження, то все гаразд.

Утім, не думаю, що це найкращий можливий переклад