Пробігло щось по сходах, і в хату вскочив господар дому, в шубі, в шапці, в калошах з снігом. (М. Коцюбинський)

Сном блакитним заснули поля, і долини, і гори, й діброви. Одягла білу шубу земля, білу шубу зимову. (В. Сосюра)

– Дуб спершу росте в корінь. Йому в цей час, як дитині, потрібен надійний захисток .. – Чув-чув... “Дуб любить рости в шубі, та хай відкрита голова”? (П. Оровецький)

Запищав Когутик: – Ой Лисичко люба! Ти міцно жартуєш! Подресь [подерлась] моя шуба! (І. Франко).

свн. schûbe, schoube (н. Schaube) «довгий і широкий верхній одяг», іт. giubba первісно «т.с.», тепер «куртка, піджак, кітель, гімнастерка» походять від ар. ǧubba «джубба (верхній одяг з широкими рукавами)»;

менш вірогідні припущення про запозичення слова німецькою мовою з арабської через слов’янські (Machek ESJČ 629), при якому неясна причина переходу дж- › ш-, або про слов’янське походження цього слова (Schrader IF 17, 29; Brückner 556; Petersson KZ 47, 283)