Через проміжне кавзативне дієслово *fidimiti "чинити видимим" від fidim- "видимий", субстантивація чепенем *-y- (*m+y+ голосний = "мл"+голосний) та парадигматичним чепенем *-а.
Мені подобається, хоча я не зовсім розумію, чому там виникло Л.
Також той самий праіндоєвропейський корінь що й у візуалізація.
Писано же:
<*m+y+ голосний = "мл"+голосний>
Для кого?
___
Ище раз, крімно для Вас:
у сполуці губного приголосного (/b, p, m, w/) + *y + голосний у руській мові *y стає [ʎ]. Тому й zemya "земля", grebya "гребля", crapya "крапля", lôuya "ловля".
Сполуки з иншими приголосними дають инші рефлекси:
t+y+голосний → /t͡ʃ/: suétya "свіча", crõtya "круча";
d+y+голосний → [d͡ʒ~ʒ]: sadya "саджа", medya "межа~меджа", prẽdya "пряджа~пряжа";
s+y+голосний → /ʃ/: nosya "ноша", pasya "паша";
z+y+голосний → /ʒ/: uezya "вежа", gruizya "грижа";
c+y+голосний → /t͡ʃ/: boucya "буча", sècya "сеча";
g+y+голосний → /ʒ/: bôgya "божа", dougya "дужа";
x+y+голосний → /ʃ/: uerxya "верша", souxya "суша";
r+y+голосний → /rʲ/: bourya "буря";
l+y+голосний → /ʎ/: stelya "стеля", coulya "куля", uolya "воля";
n+y+голосний → /ɲ/: tonya "тоня", sònya "соня".
Я бачив, що ви написали там вище, але я не зрозумів чому. Дякую за пояснення.
А вже розумієте чому?
Так.
Чому просто не писати greblya, craplya?
Від "увиджати(ся)", що походить від "вид".
Сам корінь -вид- та похідні від нього є когнатами з латинськими visio, visualis, visus, які й утворюють візія, візуалізація, візуальний, візуалізувати.
Тобто українське "вид" (і похідні від нього) та латинські "visio", "visualis", "visus" мають спільного праїндоєвропейського предка. Можете, на приклад, порівняти латинське "videre" та українське "видіти", що обидва означають "бачити".
Саме слово "увиджати(ся)" та його відміна (варіант) "увиЖати(ся)" мають значення "привиджатися, здаватися, марити, уявляти, убачатися, виднітися".
Первинне значення це "бачення чогось". Значення "марення" є похідним для цього слова. Такі значення доволі часто можна зустріти в словах з коренем "вид". Скоріше за все, воно розвинулося від просто "бачити, видіти" до "бачити в уяві", тобто "уявляти". Можете порівняти з такими словами, як видіння, провидець, привид, видиво, тощо.
Увидження — роблення чогось видимим; перенесення чогось з уяви в дійсність; бачення чогось; уявляння.
Увиджати — візуалізувати.
(Ввидження = увидження).
r2u.org.ua: увиджати*
r2u.org.ua: ввиджати*
r2u.org.ua: увижати*
Від "видний".
Візуалізуватися — робитися видним — видніти.
Вінміна "увидження; увиження" з префіксом "о-" як у "освітлювати", "описувати", "оприлюднювати", "оздоблювати".
Утворене від виджувати (привиджувати) — уявляти, зображувати,
Саме воно утворене від видіти + увати, тобто займатися видженням, видінням. Корінь -вид- та похідні від нього є когнатами з латинськими visio, visualis, visus, які й утворюють візія, візуалізація, візуальний, візуалізувати.
r2u.org.ua: видження
r2u.org.ua: привиджувати
Візуалізувати — виджувати.
Слово візуалізувати має не лише значення робити видимим, показу наяву, зображення, а й уявляння.
https://www.dictionary.com/browse/visualize
Сам корінь "вид" має певне відношення до уяви, сприйняття, марення. Порівняйте такі слова як придив (примара), видіння, видиво, видовище, провид (передбачення), провидець.
Така форма з суфіксом -ення є прямим перекладом суфіксу -ція (-tion, -sion, -cion), що значить дію, чи процез за позначенням певного дієслова. На приклад, читання — це процес/дія від дієслова читати.
Гляньте пильніше в Вами же дане посилання на r2u.org. Там є в однім рядови дано й <привиджувати>, й <привидіти>, й очевидно що перша форма є всього лише дуратив до другої, тобто друга є вихідна; тобто різниця між ними є така сама, як між ягельськими: to be seeing проти to see. Далі, глянувши на приклад, даний там же нижче ("Я приви́джував, як уві́йде, як загово́рить", М. В.), можемо бачити, що <привидіти> (адже маємо брати сю форму за вихідну для форми <привиджувати>) є те саме <видіти> з контекстуальним значенням "в уяві" — "видіти [в уяві]", сама ж конотація "в уяві" є там імплікована. То є те саме, як, напр., у ягельській дієслово to see контекстуально може значити й "уявити/уявляти; ≈ imagine". Отже, лишаючи змістово тільки найпотрібніше в слові, маємо в "сухім" залишку: fidéti, імя дії від якого буде: fidyeinïe. Тобто для того значення слова visualization, на яке Ви даєте посилання, тобто "a recall in memory" достатньо є слова fidyeinïe. Форма fidyouanïe, дана Вами, є просто довша, без потреби.
Дякую за відгук. Скоріше за все, ваша правда, що -увати там, напевно, зайве. Треба подумати. Але щодо вашої системи письма, я не зовсім розумію. Якщо "fidyouanïe" це "виджування", то ви передаєте й звук [д], й звук [дж] через "d"?
1.
Домовмо звуки писати за МФА, принятим у цілім світі. Тобто не [д], [дж] ..., а /d/, /d͡ʒ/ ...
2. Звук /d͡ʒ/ є в руській мові похідний від сполучення *d + *y + будь-який голосний. Се явище є відоме й в инших мовах; напр., у ягельській <could you> дає /ˈkʊd͡ʒʊ/. У руській, напр., /ˈsɑd͡ʒa/ "саджа" є від корене *sad- у дієслові saditi "садити", з чепенем -ya, тобто sad+ya дає /ˈsɑd͡ʒa/, тому й пишу sadya. Тобто /d͡ʒ/ дає не саме лише <d>, а <d> + <y> + письмя, що значить голосний звук.
Тякло, звук /t͡ʃ/ пишу через <t> + <y> + <голосний>, коли /t͡ʃ/ є похідний від *t. На пр., xotéti "хотіти" — корінь xot- дасть /ˈxʷɔt͡ʃɛ/ "хоче", то пишемо xotye.
Тякло, звук /ʒ/ пишу через <z> + <y> + <голосний>, коли /ʒ/ є похідний від *z. На пр., lizati "лизати" — корінь liz- дасть /ˈlɪʒo̝tʲ/ "лижуть", то пишемо liziõty. Пази, коли близько біля себе виходять два <y>, то місто одного з їх я пишу <i>, тож не <lizyõty>, а <liziõty>, и тоді вже тякло до того й liziõ /lɪˈʒo̝/ "лижу".
Те саме є й зо звуком /ʃ/, похідним від *s; пишемо <s> + <y (i)> + <голосний>. На пр., /ˈnu̯͡ɔʃa/ "ноша" від корене *nos- у дієслові nositi "носити", тож пишемо nosya.
Треба памятати, що звуки /d͡ʒ/, /t͡ʃ/, /ʃ/, /ʒ/ суть похідні, а звуки /d/, /t/, /s/, /z/ суть первісні.
___
Звуки /t͡ʃ/, /ʃ/, /ʒ/ — похідні, вторинні — можуть бути або від первісних, вихідних: /t/ чи /k/, /s/ чи /x/, та /z/ чи /ɣ̞/, тякло. Звук /d͡ʒ/ може бути тільки від /d/. Від звуків /d, s, t, z/ звуки /d͡ʒ, t͡ʃ, ʃ, ʒ/ творяться тільки через <y (i)> + голосний, а від звуків /k, ɣ̞, x/ звуки /t͡ʃ, ʒ, ʃ/, тякло, творяться й через <y (i)> + голосний, и з узаємодії /k, ɣ̞, x/ з будь-яким голосним переднього ряду, що йде після їх. Тобто завжди треба дивитися на те, який из сих первісних приголосних є в корени; первісні приголосні суть: /k, d, ɣ̞, s, t, x, z/; всі їнші приголосні суть похідні, вторинні.
Отже в "вяже" звук /ʒ/ виходить из звука /z/, бо корінь є uẽz- "вязати", тому "вяже" пишемо через z: uẽzye, але в "ляже" звук /ʒ/ виходить из звука /ɣ̞/, бо корінь є lẽg- "лягти", тому "ляже" пишемо через g: lẽge. Так само: cazye від cazati, moge від mogti, olgya від olgati, maziõty від mazati, boge від bwg, rézye від rézati, dõgyka "дужка" бо dõga "дуга" й т.д.
У "пише" звук /ʃ/ є від /s/, бо pisati "писати", то й пишемо "пише" як pisye, але в "тиша" є звук /ʃ/ від /x/, бо tixo "тихо", то й пишемо "тиша" як tixya. Так само: cosiõ "кошу" від cositi, lixy "лиш" від lixo "лихо", prosyeinïe від prositi, souxiti "сушити" від souxo "сухо", méxœk "мішок" від méx "міх, uésyõ "вішу (повішу, привішу, завішу)" від uésiti "вісити", mouxyka "мушка" від mouxa "муха", uasyu "ваш" від uas "вас", nasyu "наш" від nas "нас", lésiuy "ліший" від lés "ліс", péxiuy "піший", péxykui "пішки" від péxota "піхота", cõsiõ "кушу (вкушу, перекушу, закушу)" від cõsiti "кусити", cõsati "кусати", slouxyno "слушно" від sloux "слух", slouxati "слухати".
В "хоче" є звук /t͡ʃ/ від /t/, бо xotéti "хотіти", то й пишемо "хоче" як xotye, а в "скаче" є звук /t͡ʃ/ від /k/, бо scacati "скакати", то й пишемо "скаче" як scacye. Так само: xèpotye "шепоче" бо xepotéti "шепотіти", loscotye бо loscwt, crõtya "круча" бо crõtuy "крутий", platiõ "плачу́" бо platiti, placiõ "пла́чу" бо placati "плакати", mociti "мочити" бо mocro "мокро", tocyka "точка" бо tcnõti "ткнути", tuicati "тикати", peicy "піч" бо pecti "пекти" й т.д.
«Пази, коли близько біля себе виходять два <y>, то місто одного з їх я пишу <i>, тож не <lizyõty>, а <liziõty>, и тоді вже тякло до того й liziõ /lɪˈʒo̝/ "лижу".»
Зовсім незрозумілис здається суть такого винятку.
Дякую за вас час, що пояснили своє письмо. Але, пантеличить мене таке письмо. Треба добре знати фонологію української мови, ну й добре розуміти те, як ви особисто її передаєте письмом.
goroh.pp.ua: видимий
А що думаєте про те, щоби використовувати "унаВочнення" з приставним В як у воко - око? Бачив, що в білоруській кажуть воко і щойно знайшов воко в Грінченка.
Не знаю чи зовсім доречно, правда.
Підпираю свою думку, яку запропонував раніше. Для уникнення накладання голосних, пропоную поставити протезу "в" перед "о" —> унавочнення.
Маємо ж цю протезу в багатьох словах, що походять від "око, очі"
- Діал. воко, таке саме як у білоруському вока.
goroh.pp.ua: око
https://translate.google.com/?sl=uk&tl=be&text=око&op=translate
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/7935-voko.html#show_point
- Капровокий (капра + воко) — каправий.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/22175-kaprovokyj.html#show_point
- Вокур.
- Завоч — заочно.
- Вічі, вічко (в + очі —> вочі —> вічі).
- Вочі, вочко.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8204-vochi.html#show_point
- Вічка́ня, вока́ня, очка́ня — назва вівці.
Протеза "в" перед "о" дуже поширена в українській мові.
- окно —> вокно —> вікно
- осел —> ослюк —> вослюк —> віслюк
- овца —> вовца —> вівця
- осемь —> восемь —> вісім
А, що з накладанням приголосних? Може тоді вже "унаВочІненІня"?