А що думаєте про те, щоби використовувати "унаВочнення" з приставним В як у воко - око? Бачив, що в білоруській кажуть воко і щойно знайшов воко в Грінченка.
Не знаю чи зовсім доречно, правда.
Протеза "в" перед "о" дуже поширена в українській мові.
- окно —> вокно —> вікно
- осел —> ослюк —> вослюк —> віслюк
- овца —> вовца —> вівця
- осемь —> восемь —> вісім
Накладення приголосних в українській природнє, а накладання голосних ні, бо в українській немає дифтонгів (окрім деяких діалектів; ну й у сучасній українські через багато запозичень таки з'явилися дифтонги), тому голосні при накладанні часто читаються як два окремі склади, чи слова, а не дифтонги.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Зіяння
у сполуці губного приголосного (/b, p, m, w/) + *y + голосний у руській мові *y стає [ʎ]. Тому й zemya "земля", grebya "гребля", crapya "крапля", lôuya "ловля".
Сполуки з иншими приголосними дають инші рефлекси:
Візуалізація — представлення даних у графічній формі.
Візуалізація даних.
Перекладаємо слово візуалізація
А що думаєте про те, щоби використовувати "унаВочнення" з приставним В як у воко - око? Бачив, що в білоруській кажуть воко і щойно знайшов воко в Грінченка.
Не знаю чи зовсім доречно, правда.
Підпираю свою думку, яку запропонував раніше. Для уникнення накладання голосних, пропоную поставити протезу "в" перед "о" —> унавочнення.
Маємо ж цю протезу в багатьох словах, що походять від "око, очі"
- Діал. воко, таке саме як у білоруському вока.
https://translate.google.com/?sl=uk&tl=be&text=око&op=translate
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/7935-voko.html#show_point
- Капровокий (капра + воко) — каправий.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/22175-kaprovokyj.html#show_point
- Вокур.
- Завоч — заочно.
- Вічі, вічко (в + очі —> вочі —> вічі).
- Вочі, вочко.
http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8204-vochi.html#show_point
- Вічка́ня, вока́ня, очка́ня — назва вівці.
https://goroh.pp.ua/Етимологія/око
Протеза "в" перед "о" дуже поширена в українській мові.
- окно —> вокно —> вікно
- осел —> ослюк —> вослюк —> віслюк
- овца —> вовца —> вівця
- осемь —> восемь —> вісім
А, що з накладанням приголосних? Може тоді вже "унаВочІненІня"?
Накладення приголосних в українській природнє, а накладання голосних ні, бо в українській немає дифтонгів (окрім деяких діалектів; ну й у сучасній українські через багато запозичень таки з'явилися дифтонги), тому голосні при накладанні часто читаються як два окремі склади, чи слова, а не дифтонги.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Зіяння
Через проміжне кавзативне дієслово *fidimiti "чинити видимим" від fidim- "видимий", субстантивація чепенем *-y- (*m+y+ голосний = "мл"+голосний) та парадигматичним чепенем *-а.
Мені подобається, хоча я не зовсім розумію, чому там виникло Л.
Також той самий праіндоєвропейський корінь що й у візуалізація.
Писано же:
<*m+y+ голосний = "мл"+голосний>
Для кого?
___
Ище раз, крімно для Вас:
у сполуці губного приголосного (/b, p, m, w/) + *y + голосний у руській мові *y стає [ʎ]. Тому й zemya "земля", grebya "гребля", crapya "крапля", lôuya "ловля".
Сполуки з иншими приголосними дають инші рефлекси:
t+y+голосний → /t͡ʃ/: suétya "свіча", crõtya "круча";
d+y+голосний → [d͡ʒ~ʒ]: sadya "саджа", medya "межа~меджа", prẽdya "пряджа~пряжа";
s+y+голосний → /ʃ/: nosya "ноша", pasya "паша";
z+y+голосний → /ʒ/: uezya "вежа", gruizya "грижа";
c+y+голосний → /t͡ʃ/: boucya "буча", sècya "сеча";
g+y+голосний → /ʒ/: bôgya "божа", dougya "дужа";
x+y+голосний → /ʃ/: uerxya "верша", souxya "суша";
r+y+голосний → /rʲ/: bourya "буря";
l+y+голосний → /ʎ/: stelya "стеля", coulya "куля", uolya "воля";
n+y+голосний → /ɲ/: tonya "тоня", sònya "соня".
Я бачив, що ви написали там вище, але я не зрозумів чому. Дякую за пояснення.
А вже розумієте чому?
Так.
Від "видний".
Візуалізуватися — робитися видним — видніти.
Також подобається!